Відповідальність за церковну дипломатію. Блог Максима Тима

На днях під час одного обговорення почув цікаву думку про те, що нинішня війна є наслідком дипломатії. Мається на увазі - невдалої, фальшивої, лукавої дипломатії. Але коли заходить мова про дипломатію, то в першу чергу маємо на увазі дипломатію політичну. Однак в нашому світі існує також і дипломатія церковна, нищівну силу якої зовсім не треба применшувати. Ця дипломатія призводить до ударів крилатих ракет, до танків, градів, людських смертей і каліцтв такою ж мірою, як і дипломатія політична. Без зайвих ілюзій. Те, що в когось на голові мітра чи піюска, зовсім не означає, що в його голові мир. Там може гніздитися небезпечна ідеологія і конʼюнктура.

Слава Богу, я не розбираюся в церковній дипломатії і розбиратися не хочу. Нема часу на це, життя занадто коротке, щоб тратити його на такі жалюгідні забавки. Церква у світі - не для дипломатії, а для свідчення про Христа розпʼятого і воскреслого. І ті, хто в ній розбирається, можуть сміливо мене зараз критикувати і затикати мені рота ("банити"). Однак екстремальні умови війни, в яких зараз перебуває Україна, дають мені право висловити свою скромну думку на цю тему. 

Так от: те, що десятиліттями відбувається між Ватиканом і Москвою інакше, ніж дипломатичною проституцією я назвати не можу. Не знаю що більше відіграє роль в цьому порочному співжитті - гроші чи влада, але, як на мене, то одне і друге.

Але якщо Церква досі не зрозуміла, то пора вже нарешті зрозуміти, що скоро вона втратить і гроші і владу, і авторитет в суспільстві. І вона просто буде змушена стати на коліна перед Господом і перед народом, - обпльована, обстріляна, зруйнована, зневажена - і просити в Нього прощення за свою дипломатію, свій самовпевнений ситий клерикалізм і інституціоналізм. Адже все це посиплеться, і "каменя на камені від нього" не залишиться.

І коли наступного разу високопоставлені церковні функціонери з різних сторін будуть закочувати очі, говорячи про справедливість, правду, відкритість, мир, діалог і т. д., то варто буде просто тицьнути їм в пику фото розбомблених мирних міст, загиблих дітей і розірваних тіл солдатів (і не лише в Україні), які проявили в потрібний момент в тисячі разі вищу готовність і зрілість бути нормальними людьми, ніж вони.

На наших очах сьогодні відбувається повний "розрив шаблону" цінностей. Хто має людське обличчя і людську мужність - може відкрито зараз їх проявити. Хто їх не має зараз, то вже ніколи мати і не буде.
 

Джерело.

Про автора. Максим Тимо - богослов, викладач літургійного співу в Львівській духовній семінарії, учасник групи перекладачів літургійних текстів "Трипіснець".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.