Великодні традиції українців західних областей на ретросвітлинах. Фотоблог Тетяни Яцечко-Блаженко

Зустріч родини під одним дахом є гарним приводом для того, щоб більше дізнатись про минувшину роду. Тому Великдень є унікальною можливістю для тих, хто хоче дослідити свій родовід. Варто пам’ятати, що відновлене дерево роду допоможе краще порозумітись різним поколінням, молодь дізнається про життєвий шлях предків і більше їх цінуватиме, адже пізнає їх історію та всі випробування на їхньому шляху.

Великодні вихідні можна використати з користю та переглянути й впорядкувати родинні альбоми столітньої давнини. У подальшому ці фото будуть цінною сімейною реліквією, яка буде передаватися від одного до другого покоління.

Цікавим атрибутом свята є великодній кошик. До речі, в багатьох родинах він передається від пращурів до молодих поколінь. Нам вдалося розшукати фото 1920-1930-х років із західних областей України, де можна побачити великодні кошики та "свячене". Ці фото вражають і є цінним джерелом для істориків.

До слова, художнє плетіння кошиків є одним із видів декоративно-прикладного мистецтва. Найдавніші пам’ятки українського плетіння, відомі сьогодні, відносяться до кінця XVIII–XIX ст. і їх зразки можна побачити в музеях України. На фото бачимо кошики, що зберігаються у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Представлені екземпляри походять із Львівщини та Волині.

Усі ці кошики різноманітного призначення і форми були основним типологічним напрямом плетеного виробництва. Ці вироби займають чільне місце і в наших оселях. Виготовлені з природних матеріалів, зручні та просто красиві кошики наповнюють дім особливою теплотою та корисні в господарстві.

Саме особливого значення кошик набувають перед святом Великоднього Воскресіння. Він стає обов’язковим атрибутом свята. Як і наші предки, ми наповнюємо свої кошики пасочками, крашанками, наїдками, восковими свічками, а особливо відповідальні господині – вишитими рушничками. Все це робиться з вірою і бажанням українців жити в мирі та злагоді.

Джерело: https://www.onb.ac.at, книга "Декоративно-прикладне мистецтво" (Львів. 1993).

1. Кошик, виготовлений із коріння ялівцю. Волинська обл. Кінець XIX ст. Музей етнографії та художнього промислу Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського.

2. Кошик, виготовлений із лози. Львівська обл., с. Наконечне. Поч. XX ст. Музей етнографії та художнього промислу Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського.

3. Кошик "кобілка", виготовлений із соломи. Львівська обл. Поч. XX ст. Музей етнографії та художнього промислу Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського.

4. Кошик, виготовлений із лози. Львівська обл., м. Сокаль. Поч. XX ст. Музей етнографії та художнього промислу Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського.

5. Великдень у с. Нобель, Рівненщина. Фото з дослідження Павла Дубінця та Ніни Прохорович (рік 2006); світлини Павла Креневича (1959 р.).

6. Великдень у с. Нобель, Рівненщина. Фото з дослідження Павла Дубінця та Ніни Прохорович (рік 2006); світлини Павла Креневича (1959 р.).

7. Лазещина (урочище Плитоватий): дерев’яна церква Преображення Господнього, 1780 р. Світлина 1923 року. З видання Маковського про мистецтво Закарпаття).

8-10. Освячення пасок у селищі Ясіня на Закарпатті, 1920-ті рр.

Про авторку: Тетяна Яцечко-Блаженко – історик, журналіст, генеалог (м. Луцьк)

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.