"Важливо, що американський корабель не просто зайшов у Чорне море, а прибув саме в український порт Одеси", – Михайло Гончар

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася з експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, керівником Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайлом Гончарем. 

Американський фрегат берегової охорони прибув до одеського порту вперше за 13 років. Що це означає для нашої безпекової ситуації?

Це не перший візит військових американських кораблів. В Україні їх було чимало. Цей фрегат, який зайшов уперше, не є кораблем військово-морських сил Сполучених Штатів Америки, а належить до категорії кораблів, які забезпечують морську охорону. А берегова охорона США – самостійний об'єкт, який перебуває поза межами військово-морських сил США. 

Чому тоді так нервує Російська Федерація?

Насправді озброєння цього фрегата доволі скромне порівняно з озброєнням фрегата військово-морських сил. Військовий може везти ракетне й артилерійське озброєння, а це берегова охорона, тобто великорозмірний катер, що виконує поліцейські функції. Специфіка в тому, що такі катери не належать до військово-морських сил і не підлягають під обмеження конвенції "Монтре" 1936 року, яка регулює захід і перебування у Чорному морі військових кораблів не чорноморських країн. Згідно з цією конвенцією, для кораблів військово-морських сил США завжди діяло обмеження. Вони могли перебувати 21 добу в Чорному морі. А на поліцейські сили  це обмеження не поширюється. Тому це такий нестандартний хід з американського боку на дії РФ. Відповідь у стилі, притаманному росіянам. Як вони блокували наші порти в Азовському морі 2019 року в гібридний спосіб, так їм знайшлася гібридна відповідь. Важливо, що американський корабель не просто зайшов у Чорне море а прибув саме в український порт Одеси. Це такий натяк морської дипломатії з боку США. Мовляв, щоразу, коли РФ буде намагатися порушувати міжнародне морське право, зокрема в тому, що стосується різного роду обмежень у певних акваторіях Чорного моря під надуманими приводами, – це не залишиться без відповіді США. 

А як думаєте, скільки часу може пробути фрегат в одеському порті?

Не думаю, що американці зловживатимуть. Вони обмежуються тим самим 21 днем перебування, але з розрахунком на те, щоб витримати у невизначеності російську сторону. Адже наступного разу може прийти не один такий катер. Залежно від того, як Росія нарощує свої гібридні можливості в Чорному морі, мілітаризуючи Чорне море, намагаючись зробити його російським озером знаходяться також відповіді на цю неадекватно російську активність, агресивну поведінку, яка дістала вже всіх у Чорному морі. 

Основна функція цього фрегата – стримувати агресію Російської Федерації? З чим ви пов’язуєте той факт, що саме зараз американський корабель прибув в Україну?

Це така м'яка відповідь або натяк Росії з боку Сполучених Штатів, що ніщо не проходить непомітно. Це такий спосіб демонстрації солідарності з Україною і іншими чорноморським країнами які є членами НАТО і Європейського Союзу. Саме тут є момент американської дипломатії. Не випадково, що відбулося це саме в час, коли в Україні з візитом перебував державний секретар США Ентоні Блінкен. Адже спочатку американці хотіли вдатися до більш потужної відповіді. Пам’ятаєте, коли наприкінці квітня повідомили про захід у Чорне море двох американських есмінців, які постійно базуються в Середземному морі? Тоді вони не дійшли до Чорного моря, і багато хто оцінив це як прояв слабкості з боку нової американської адміністрації. Мовляв, не ризикнули. Але я думаю,  напевно, Білий дім вирішив показати, що, з одного боку, тримає в руках такого собі потужного кийка, який розташований неподалік, у Середземному морі, адже там постійно присутній шостий флот США, а з іншого боку – не складно змінити цей кийок.

Литовський дипломат в інтерв’ю "Європейській правді" сказав, що Україні потрібно працювати не лише на східному фронті, а й на західному. Як оціните роботу в цьому напрямі української влади?

У цьому напрямі потрібно докладати великих зусиль. На жаль, ми цього не бачили. Коли наша влада говорить, щоб ми якнайшвидше були в НАТО, наші американські і європейські партнери закидають, до прикладу: а чому у вас два роки немає посла України в НАТО, якщо це для вас такий пріоритет? Звісно, роблять недостатньо. Значною мірою це пов’язано з тим, що нинішній склад Верховної Ради й уряду постійно перебувають у внутрішніх турбулентностях. Зрозуміло, що в уряді будь-якої країни пріоритет – вирішення внутрішніх політично-економічних і соціальних проблем. 

Значну роботу ми мали б бачити й у Міністерстві закордонних справ...

МЗС, безперечно, докладає зусиль, проте їх не можна ототожнювати з усією державою. МЗС не в змозі виконати функції всієї держави. Є й інші міністерства, які так чи інакше відповідальні за питання національної безпеки й оборони. Тут має бути синергія дій різних міністерств і відомств. Окрім того, Захід і США не раз звертали увагу української сторони на те, що потрібно навести порядок у власному домі. Особливо, коли йдеться про органи державного управління, де наявна агентура впливу Росії. Про яку серйозну співпрацю може йтися? Ні США, ні будь-кого з країн-членів НАТО не буде влаштовувати ситуація, коли сьогодні про щось домовилися і того ж дня всі ці домовленості стали відомі у Москві. У цьому контексті ми бачимо нині, що після візиту Ентоні Блінкена якраз і відбуваються активні дії з відрубування щупалець російського спрута в Україні. 

Питання чи скористається цим Зеленський...

Це потрібно було робити ще кілька років тому. Якщо й далі буде така ситуація і ми будемо чекати "чудесного пенделя" із Заходу, то нікуди не прийдемо. Ніхто за нас не вирішуватиме внутрішні проблеми. Мовляв, оскільки ви не приділяєте серйозної уваги реформам, то ваші наміри стати членом НАТО є простими забаганками, які не прив’язані до реалій передусім вашого внутрішнього буття.