"Український Народе! Доля Української Держави в Твоїх руках": Львів відзначає 104-ту річницю Листопадового чину

Про це інформує "Еспресо.Захід". 

104 роки тому на ратушевій вежі княжого Львова замайорів синьо-жовтий прапор і було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Хоча новоутворена держава проіснувала усього 257 днів, але навічно вписана в золоту книгу історії становлення нашої країни та стала однією з найяскравіших її сторінок.

Листопадовий чин – це проголошення держави на західноукраїнських землях по завершенню Першої світової війни у ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року. Тоді стрільці, яких очолював Дмитро Вітовський, захопили усі найважливіші установи та взяли владу у місті. 

"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки", – емоційно виголосив Дмитро Вітовський під час засідання Української Національної Ради та Військового Комітету увечері 31 жовтня.

Відтак намісник Австро-Угорської держави у Львові підписав протокол про передачу влади українцям. Відразу після цього почалася україно-польська війна за західноукраїнські землі, яка тривала ще впродовж 1919 року. Поляків фактично підтримали європейські держави і українцям не вдалося втримати владу.

Проголошення Злуки УНР і ЗУНР у єдину соборну державу відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

1 листопада як День Листопадового чину в Галичині вшановують з початку 1920-х років.

"Український Народе! Голосимо Тобі святу вість про Твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави... З нинішним днем Українська Національна Рада обняла владу в столичному місті Львові і на цілій території Української Держави. Український Народе! Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідимий мур при Українській Національній Раді і відіпреш всі ворожі замахи на Українську Державу... Все здібне до зброї українське населення має утворити боєві відділи, які або ввійдуть в склад української армії, або на місцях зберігатимуть спокій і порядок, особливо мають бути оберігані залізниця, почта і телєграф. Всім горожанам Української Держави без ріжниці народности і віроісповідання запоручається городжанську, національну і віроісповідну рівноправність. Національні меншости Української Держави, поляки, жиди і німці, мають вислати своїх відпоручників до Української Національної Ради. ...Всі свої сили, все посвяти, щоб укріпити Українську Державу!” (З відозви Української Національної Ради). “...Була це пятниця, до того свято по латинському обряду, день Всіх Святих і населення міста тим численніше висипалось на вулиці, гляділо здивовано на цей несподіваний переворот і власним очам не вірило. Навіть загал українців був заскочений цією величезною зміною, що викликувала переворот в їхніх думках і заповідала нові, далекосяглі в наслідках події. А дійсність була дуже поважна, наскрізь воєнна. В ріжних сторонах міста падали стріли, що правда в повітря, якими українське військо демонструвало свою готовість знищити безпощадно всяке протиділання. Ціле середмістя було обставлене скорострілами... Щоб унеможливити ворожий замах на Народній Дім та обсаджені уряди в центрі міста, українські стежі ревідували всіх прохожих мужчин. Військовим особам, старшинам і рядовикам, що не мали українських відзнак, відбирали всяку зброю. Опору не було нігде.." (О. Кузьма, "Листопадові дні 1918 р.").