У цей "святковий" день мені соромно. Мені боляче. Блог Mason Lemberg

Сама ідея по своїй суті є вершиною ідіотизму: "Нас лякають, давайте зберемось разом на площах". Щоб що? Щоб легше було бомбити площі? Я розумію, що ризики таких подій невеликі, але хто тобі дає право ризикувати людьми?

Мені соромно через те, що в країні з багатими традиціями, сучасними Героями і героїзмом, що проявляється в обороні країни щодня, ця недалека особина придумає нам "свята" в стилі середньоазійських диктатур, які наповнили календарі і влаштовують фейкові гуляння в "День туркменського алабая" та подібні "знаменні"дати.

Мені боляче через те, що дітей і дружин Захисників України, які готуються до найгірших варіантів, тилові щурі змушують ставати масовкою "святкування" щоб задовільнити примхи недоробленого лідора, що намагається врятувати власні рейтинги.

Мені боляче через те, що люди, які переживають за власну безпеку, які не відчувають себе в безпеці, захищеними, в момент коли їм явно не до цього, змушені святково наряджати своїх дітей в школу чи самі святково наряджатись, бо чинуші до того всього шантажують вчителів чи їх самих.

Мені боляче, що таким способом дискредитують національні символи. Бо гімн не співають під примусом в зігнаній масовці, гімн це те що лунає з самого серця. І там звучить, що душу й тіло ми положим за нашу свободу. За свободу. За нашу свободу. А не в якості масовки Для порятунку рейтингів недоробленого лідора.

Джерело.

Про автора. Mason Lemberg (псевдонім) - політичний оглядач.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.