"У мене виникає відчуття, що адміністрація Байдена може бути нашим останнім шансом", – Тарас Хавунка

Про це журналістка "Еспресо.Захід" поговорила із керівником "Львівського регуляторного хабу" Тарасом Хавункою.

 

Візит американської делегації в Україну відбувся. Державний секретар США Ентоні Блінкен назвав свій візит результативним. За Вашими спостереженнями, які основні меседжі після візиту можете виділити?

Перш за все, треба дати оцінку самому візиту. Він був конструктивний, відчувалася цілеспрямованість у цілях, які перед собою ставила американська делегація. До речі, сама делегація була у не простому складі. Окрім Ентоні Блінкена та Вікторії Нуланд, також були люди, на котрих звертали меншу увагу, але вони відіграють теж дуже важливу роль. Наприклад, помічник керівника об’єднаних штабів так званого військового крила Адміністрації. Це людина, котра конкретно прилетіла сюди обговорювати військове співробітництво. Друге питання — перелік зустрічей, які відбулися у цей насичений день. Окрім зустрічей з президентом та прем’єр-міністром, відбулися також зустрічі з керівниками фракцій.

Вони були першочерговими...

Так, дуже важливо, що спілкування відбулося, у тому числі, з опозицією. Також відбулася зустріч з представниками громадянського суспільства. Такий перелік зустрічей є важливим, адже він говорить про  комплексний і точно не короткостроковий підхід до вибудовування нового партнерства між США та українською владою.

Але Ентоні Блінкен не приховував своєї стурбованості щодо корупції в Україні. Ця складова, яка постійно стає перешкодою до реформ. Як думаєте, Володимир Зеленський прислухається до слів американців?

На жаль, ми не знаємо, що саме говорили вони президенту...

Але наголосили, що в нас є зовнішній і внутрішній ворог...

Наголосили точно про корупцію. Але корупція має різні імена і обличчя у нашій країні. І я саме це маю на увазі, що ми не знаємо про кого йшла мова. Втім, дійсно президент після розмови з делегацією був якийсь знервований. Згадайте лише жарт, який перший пролунав, мовляв, американці все знають, можливо, навіть забагато. Цей факт  теж дає зрозуміти, що розмова була цікава, насичена і у ній точно згадувалися наші зовнішні і внутрішні вороги.

Наскільки довго закордонні партнери готові чекати на дії, а не просто слова, від нашої влади?

Я вважаю, що нині історичний момент, адже маємо змогу не лише зі США, а й з Європою вибудувати певну стійку "антипунтінську" коаліцію. Ми бачимо події на рівні Європарламенту, події у Чехії, звідки вислали російських дипломатів, котрі підривали склади зброї на території країни. Ми пам’ятаємо зупинку спроби вбивства мера Праги, котрий хотів знести пам’ятник російським загарбникам. Тобто Європа і США дійшли до того, що немає більше варіантів чи можливостей, ніж конкретна підтримка України. Безпека і добробут України — процвітання і безпека цивілізованого світу в принципі. Друге питання, на яке я хочу звернути увагу, що делегація і Ентоні Блінкен чітко зайняли позицію стосовно Північного Потоку 2. Вони однозначно виступають проти цього. І той діалог, який буде розвиватися на теренах Європи, зокрема в Німеччині, дуже суттєво впливатиме на наші можливості.

"Дійсно президент після розмови з делегацією був якийсь знервований. Згадайте жарт, який перший пролунав, мовляв, американці все знають, можливо, навіть забагато. Це  теж дає зрозуміти, що розмова була цікава, насичена і у ній точно згадувалися наші зовнішні і внутрішні вороги".

Європа за те, щоб реалізувався проект Північниц Потік 2, на відміну від Америки...

Я не можу сказати однозначно, що Європа за чи проти. У них є свій певний внутрішній діалог, однозначно цей проект реалізовується і дозвіл на нього дали. Те, що він далі триває, — велика проблема для України, але ми повинні докласти зусиль для того, щоб реалізації проекту не сталося, щоб російський вплив в Європі зменшувався. Тобто ми повинні не лише спілкуватися з делегаціями, які приїжджають і вказують нам на якісь недоліки, а мати зустрічну комунікацію, яка повинна полягати у комунікації зокрема з державними членами ЄС. Ми повинні робити все і негайно. Часу, щоб хтось очікував поки ми вирішимо власні проблеми,  немає. Якщо ми залишимося наодинці з ворогом — це буде найгірший сценарій.

Після візиту американської делегації ми побачили відкриття справи за державну зраду на Віктора Медведчука. Але мені видається дивною ця справа, оскільки у нас волонтерів, добровольців безпідставно саджають, а відвертих проросійських діячів випускають під домашній арешт. Ця справа - результат тиску Сполучених Штатів чи показова, мовляв, бачите, я саджаю?

Я не переконаний, що це пов’язано напряму, але я впевнений, що люди, котрі ведуть антиукраїнську діяльність відкрито, довго, у яких є фракція у парламенті, повинні засуджуватися і ув’язнюватися незалежно від приїзду будь-яких делегацій. Це питання нашої національної безпеки. Чи могла та чи інша делегація бути стимулом для того, щоб це пришвидшувати? Цілком можливо. Інша справа, що США запровадили санкції проти Віктора Медведчука задовго до того, як це відбулося у нас. З іншого боку, сама державна зрада — епізоди, які розкрили прокурори, і питання санкцій, — не мають між собою юридичної кореляції. Питання до якості звинувачень, якості обмежень, для того, щоб це потім не було використано під приводом політичного переслідування. Тому що жодного політичного переслідування тут немає. Ми говоримо конкретно про антиукраїнську діяльність та державну зраду.

"Люди, котрі ведуть антиукраїнську діяльність відкрито, довго, у яких є фракція у парламенті, повинні засуджуватися і ув’язнюватися незалежно від приїзду будь-яких делегацій. Це питання нашої національної безпеки".

Чимало експертів кажуть, що президентство Джозефа Байдена - дуже сприятливий час для України у стосунках з Америкою. Як ви оціните ці відносини? Чи українська влада все робить для того, щоб брати допомогу і підтримку по максимуму?

Комунікація почалася — це добре. Якщо речі, які відбуваються останнім часом, стимулюються США — це добрий знак для наших стосунків загалом. Крім того, якщо засуджуються державні злочинці — це однозначний позитив.

Умовно засуджуються. Це ж лише домашній арешт...

Згідний, початок суду, початок провадження… Але це вже старт чогось, чого не було багато років, і того, на що ми всі очікували. З іншого боку, у нас немає інших варіантів, ніж вибудовувати стратегічну співпрацю зі США. Ми одні в усьому цьому відкритому океані великого ворога, який біля нас. На жаль, в мене виникає певне відчуття, що адміністрація Байдена може бути нашим останнім шансом.

Після візиту в Україну американської делегації, в одеський порт прибув фрегат берегової охорони США. Експерти кажуть, що це скоріше дипломатичний крок підтримки від наших американських партнерів. Як думаєте, ми можемо добитися військової допомоги?

Однозначно члени делегації були, вони про це, я переконаний, спілкувалися з вищим військовим керівництвом українським. Нам потрібно розуміти, що існує кілька можливостей військової співпраці. Перше — звичайне озброєння, яке може бути стримувальним, до прикладу, "джавеліни". По-друге, нас цікавлять також певні системи протиповітряної оборони. Ті, які зараз будуть розміщуватися на території Республіки Польща. Така протиповітряна оборона була б для нас дуже суттєвим реальним фізичним захистом, тому що триває гібридна війна, сили авіації застосовуються, але у випадку застосування цих сил в України не буде достатньо сил, аби довгий час їх стримувати. Так, на короткостроковий термін, можливо, але не в довгостроковій перспективі, якщо ми говоримо про великий авіафлот країни-агресора.

Волонтери, котрі повернулися з передової кажуть, що обстрілів стало менше. Як думаєте, можна це пов’язувати із приїздом американської делегації?

Однозначно так. Ми бачили попередню ескалацію, яка тривала практично місяць. РФ стягувала війська. Під нашими кордонами було більше сотні тисяч військ з армією та технікою. Це була певна гра м’язами для того, щоб зрозуміти, якою буде реакція нової адміністрації та президента Байдена. Ми побачили певні дії, кроки та домовленості про зустрічі. Знову ж таки, приїзд делегації -велика гра. Частину її бачимо, а частина відбувається поза нашими очима.

Тобто після скупчення військ, візит американської делегації можна розцінювати як крок підтримки масштабної для України на ці дії, які робить РФ...

Це однозначно пов’язані між собою процеси. Сполучені Штати, наскільки я це бачу і розцінюю, хочуть повернутися до статусу першої держави, арбітра у всіх регіонах, які можуть стосуватися їхніх партнерів. Тому ця амбіція нам грає на руку, як ніколи.

Експерти кажуть про те, що почув Ентоні Блінкен в Україні, почує і президент Сполучених Штатів Америки Джозеф Байден. Як Ви думаєте, що може почути Байден після візиту в Київ?

Я б хотів дуже, щоб він почув ті речі, які зможуть його переконати відвідати Україну. Чи в рамках Кримської платформи, чи під час особистого візиту на найвищому рівні до Києва. Це потрібно, аби остаточно продемонструвати нам підтримку у рамках всіх дипломатичних процесів та цілей, які ми можемо собі ставити. Це було б найкращим результатом цього етапу нашої співпраці.

"Сполучені Штати, наскільки я це бачу і розцінюю, хочуть повернутися до статусу першої держави, арбітра у всіх регіонах, які можуть стосуватися їхніх партнерів. Тому ця амбіція нам грає на руку, як ніколи".

Думаєте, це можливо на День незалежності, як це прогнозують?

Хотілося б вірити.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.