У Львові презентували "Африку" Андрія Гуменюка

Про це інформує Еспресо.Захід

Книжка "Африка" львівського живописця Андрія Гуменюка ( Кельта), що побачила світ у Видавництві Старого Лева і була запрезентована у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, має в собі ту річ, якою не можуть похвалитися "Єдині новини". Створена невійськовим чоловіком, котрий з початком російсько-української війни облишив палітру і пішов добровольцем на фронт, вона пропонує біографічні новели-нотатки про війну, в яких нема пафосу офіціозу, а є  ті емоції, з яких і складаються будні війни.

Один із співтворців театру ім. Леся Курбаса, де довший час працював художником-постановником, учасник всіх Майданів, волонтер, який у 2016 році став бійцем Добровольчого батальйону ОУН, Андрій Гуменюк і "Африкою" книгу назвав недаремно. "Не довіряйте ескімосам, - завершує свою розповідь, - які розповідають вам про Африку. Про Африку мають розповідати негри"

"Це дуже правдива книжка про війну, - сказала на представленні "Африки" головна редакторка і співзасновниця Видавництва Старого Лева Мар’яна Савка, – бо написана з нутра подій. Андрій розглядає війну не як констатацію здобутків і втрат, а в ракурсі побутових військових буднів. Так, у цій книзі багато болота, бруду, втрат. Але водночас багато справжніх речей, які роблять нас людьми. Тут багато дружби, братерства, живої емоції. І головне – тут багато любові. Це книжка, якою я горджуся".

Як розповів Андрій Гуменюк, попри те, що "Африка" - не перша книга у його біографії (попередньо – у 2018-му – після двох років окопів - вийшли "Пісні війни"), він тільки рік тому став письменником. На цих словах автор завжди усміхається. Зокрема коли минулої весни  разом із побратимами вимушені були під час  заходження в Ірпінь взяти великий вантаж на плечі і під обстрілами бігти з ним так швидко, що серце з грудей вискакувало. Для чоловіка, якому уже за 60 та ще й який 40 років страждає на діабет, це було дуже непросто. Але робив, як усі, понад усе боячись стати для побратимів обузою. А потім - коли віддихувалися на долівці в якійсь споруді -і  почув від товариша: "Друже Кельт, ти тепер настоящий писатель, бо отдихаєш в Домі писателів". Виявилося, то був ірпінський будинок відпочинку письменників.

Властиво, книга "Африка" складається з двох частин: першу сформували уже згадані "Пісні війни", другу – "Нелегальні солдати Батьківщини", в якій Андрій Гуменюк хоче розповісти  "іншу правду, цілком не героїчну. Буденну окопну правду. Власну правду, доволі суб’єктивну", але свою. Бо це не документальна історія, а його розмова.

"Війна. У цьому страшному слові молодим хлопчикам вчувається героїчна романтика, - читаємо перші сторінки "Африки". - Старим пердунам теж вчувається. Але що глибше влазиш у війну, то дедалі менше і менше тої романтики. Життя – щоб жити, а не вбивати і вмирати.

Є, звичайно, героїзм і романтика. Є побратимство і справжня чоловіча дружба. Є підлість і зрада, глупота і нікчемність. Все є, але все це в сумі якихось тридцять відсотків; решта – важка, невдячна, часом і дурна праця. Під дощем, снігом, обстрілом… Де важко надибати ту романтику".

Варте уваги, що зміст книги Андрій Гуменюк збагатив не тільки текстами, а й своїми тематичними малюнками та документальними фото з війни.