У Львові показали вишукану ритміку життя природи і людини

Про це інформує Еспресо.Захід

У веремії подій - військових, економічних, суспільних - виставка текстильних колажів "Календар" Дарії Зав'ялової та Олени Зотової у львівській галереї "Зелена канапа" топовою на культурно-мистецькій мапі України не стала. Однак дуже впевнено і безальтернативно підкорює кожного, хто на неї приходить.

Художниці Дарія Зав'ялова та Олена Зотова ( фб-сторінка Дарії Зав'ялової)

Насправді все просто - мова про вишукані, опрацьовані до найменших деталей, дуже жіночі роботи, які ваблять як майстерністю, так і потужною енергетикою, затягуючи у свій простір кожного, хто біля них спиняється. А ще про двох високопрофесійних майстринь, що мають пряме відношення до театру. Зокрема, Дарія Зав'ялова творчо проявила себе у понад 70 виставах в театрах Львова, Тернополя, Луцька та Дніпра, працює головною художницею Першого театру. Її подруга Олена Зотова  теж є яскравим сценографом  та авторкою сценічного костюму, активною учасницею різних творчих ініціатив, присвячених художньому текстилю. 

"Ці художниці мені імпонують багато чим, - ділиться враженнями куратор "Зеленої канапи" Олеся Домарадзька. - А передовсім тим, що традиційні техніки, за які я дуже вболіваю, переносять у площину контемпораріарту, що дуже важливо. Бо крайки, запаски, килимочки (якщо говоримо про текстиль) це непогано, але час висуває власні запити та потреби пошуку нових форм. Роботи і Дарії Зав'ялової, і Олени Зотової технічно досконалі ( та й не може бути інакше, якщо говоримо про театральних художників). А ще вони у часи світової боротьби з надвиробництвом та за збереження довкілля - у справжньому тренді. Бо художниці використовували у своїй роботі залишки старих тканин чи старих речей, які завдяки їхній майстерності та творчій уяві отримали цілком нове життя". 

"Календар — це ритм часу, надійний хранитель пам’яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур, а також хранитель особистої історії кожної людини, - йдеться в анотації виставки. -  Дати народжень, смертей, святкувань і робочих розкладів. А ще – ритмічний вимір життя природи і людини".

Властиво, про вимір. Як розповіла мені Дарія Зав'ялова, її "Календар", який дав назву спільній експозиції, первісно геть не був розрахований на стороннього глядача. На початку 2020 року художниця замислила щомісяця робити по одній роботі, в яку мала би вкладати свої основні емоції за місяць. Тобто дванадцять робіт упродовж року. Утім січень через суцільні святкування пропустила, а в березні прийшов ковід, і театр на кілька місяців зачинили. Відтак те, що мало бути черговою спробою впорядкувати власні думки у скаженому темпоритмі буденного життя, стало у той незрозумілий і непростий час важливою самотерапією.

"Ми з Оленою Зотовою, з якою по життю ідемо поруч уже дуже віддавна і з якою маємо у творчості багато перехресних тем, у той період намагалися багато гуляти, але цього було недостатньо, щоб заповнити день, - говорить  Дарія Зав'ялова. - Олена ніяк не могла поїхати до мами в Коломию, бо не ходили маршрутки. А я ніяк не могла прийняти, що  вивільнилося стільки часу. Цей текстильний  "Календар" став моєю  медитацією і моїм спасінням. І що цікаво, у травні я раптом кинулася, що не маю у своїй колекції січня. Узялася за роботу і раптом за вікном повалив сніг і йшов цілісінький день. Просто містика якась, бо який сніг, коли час йде до літа? Але ж сталося. Це було для мене ще одним приводом відчути, що дива можуть траплятися навіть тоді, коли їх найменше чекаєш. І властиво, саме тоді вони, зазвичай, і трапляються".   

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.