У Львівській філармонії оживуть віднайдені рукописи Станіслава Людкевича

Про це повідомила прес-служба Львівської національної філармонії ім. Скорика, інформує Еспресо.Захід

15 жовтня у Львівській національній філармонії ім. Скорика відбудеться концерт симфонічної музики із творів одного із найвизначніших композиторів в історії української музики, мльвів’янина-довгожителя, що спричинився до розвитку музичної освіти та культури Галичини, Станіслава Людкевича. Окремі з них виконуватимуться вперше.  (1879-1979) – . Окремі з виконуваних творів отримають своє перше цілісне виконання у зв’язку віднайденням рукописів композитора.

Як повідомили у філармонії, на концерті "Людкевич. Спадщина" у виконанні Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та диригента Володимира Сивохіпа прозвучать Симфонієта та чотири симфонічні поеми. Варто зазначити, що Симфонієта була написана композитором у 1940-х рр., однак досі жодного разу не прозвучала повністю. За радянської влади не виконували одну із частин твору – Скерцо (зокрема, через використання цитати жартівливої української народної пісні), однак віднайдення рукопису партитури цього фрагменту дало можливість вперше цілісно реконструювати твір. Музичну редакцію здійснила львівська композиторка, лауреатка Національної премії України імені Т. Шевченка Богдана Фроляк.     

Концерт стане презентацією проєкту "Людкевич. Спадщина", що має за мету оцифрування, новітнє видання та популяризацію творчості корифея української музики Станіслава Людкевича (1879-1979), й реалізується Меморіальним музеєм композитора за підтримки Українського культурного фонду.  

Генеральний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Володимир Сивохіп, який особисто сприяв виданню творів та долучився як диригент і науковий консультант проєкту, наголошує: "Людкевича треба переосмислити, - каже генеральний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Володимир Сивохіп. - У часи радянського тоталітаризму значно частіше виконували симфонічну спадщину Людкевича. Але як вона звучала? Майже як предмет соцреалізму: банально, диригенти робили купу купюр, бо казали, що це не цікаво, довго, важко. Людкевич мав звучати як символ Львова, але він не звучав по-справжньому. Зараз я його сприймаю як симфоніста номер один, але це треба довести. Не за кількістю, а за якістю. І дуже тішуся, що цей проєкт дасть можливість зробити це правильно".

• У Львові починається осінь чеської музики