"Треба стукати в TikTok і показувати молоді альтернативу", – вокаліст "ФлайzZzа" Андрій Тимчук

Сьогоднішніми співрозмовниками ведучого програми "Вечір з Миколою Княжицьким" стали учасники "ФлайzZzи" Андрій Тимчук і Тарас Редзій. У розмові з ними – про гурт, минуле та сучасне української музики, виклики, які стоять нині перед музикантами, та багато іншого.

 

У часи "Території А" (це, до речі, проєкт моєї однокурсниці Анжеліки Рудницької) був вибух української музики, з’явилося багато нових імен. А потім тренди змінилися: люди почали слухати музику, яка популярна в Росії. Ви ж залишилися в тому тренді, який був народжений тоді. Це ви так дивитесь в майбутнє, чи ви не можете відірватися від минулого?

А.Т.: Ми просто робимо свою справу і любимо те, що робимо. Ми хочемо доносити меседж, який закладений у нашу основу – чесна, позитивна українська музика, і хотілось б, щоб її чуло більше українців. Хоча в нас є велика проблема з російськомовним музичним продуктом на нашому ринку. Незважаючи на це все й на різні проблеми в медійному просторі, подаємо і доносимо українцям українську музику.

На радіостанціях і телеканалах зараз крутять 30% української музики, проте цього все одно замало. Відтак більшість слухає інший продукт. А хто ваші слухачі? Ви з ними знайомі, де їх зустрічаєте?

А.Т.: Ми зустрічаємо їх на фестивалях, на концертах, у житті. От те, що ви кажете про 30%, то мушу зазначити, що української музики останніми роками стала колосальна кількість. Єдине, що ми її не чуємо й не бачимо, в цьому велика біда. Я стежу за ресурсом "Держрадіоцентр", який щотижня розсилає на радіостанції країни музичні підбірки, в тому числі там є колекція української музики за певний тиждень...

А ви ще десь на радіо працюєте?

А.Т.: Час від часу працював… Так от, у 1990-х роках цей "Держрадіоцентр" розсилав 10-15 українських пісень у місяць, у 2000-х роках це було в районі 10-12 пісень, а зараз це близько 30 українських пісень щотижня. А власне, якщо підійти до будь-якої молодої людини на вулиці й запитати, який він знає український гурт чи пісню, то назвуть на пальцях однієї руки… А може, й нічого не назвуть. Натомість скажуть про 10-20 російських артистів.

Тарасе, ви ж теж соліст? Як це так у вас, три солісти?

Т.Р.: Отака група величезна, така велика родина.

Вас дорого кудись запрошувати, вам дорого кудись їхати, бо вас багато (сміється)…

Т.Р.: Час у дорозі дуже комфортний, ми насолоджуємось цим.

Які ваші улюблені виступи?

А.Т.: Таких місць багато. Ми часто гастролювали в Польщі, в Україні, бували на фестивалі "Країна мрій", Олег Скрипка нас регулярно запрошував, також це фестиваль "Бандерштат" у Луцьку. Та й багато інших локацій, клубів, фестивалів, де ми виступаємо. Надзвичайно приємно, що люди стежать за українською музикою і бачать її на таких подіях.

Ви зняли фільм. Про що він і де його можна побачити?

А.Т.: Торік гурт "ФлайzZzа" святкував своє 20-ліття. Відтак ми відзняли історію, як він зароджувався, як 20 років тому ми зібрали людей, які стали основою гурту, пригадали як це відбувалось, дещо дізналися тільки тепер – через 20 років. Власне, завдяки Українському культурному фонду ми здійснили таку свою мрію і реалізували її до нашого 20-ліття минулого року.

Т.Р.: Але з того матеріалу, що накопичився за 20 років можна було зняти цілий серіал.

М.К. от ви кажете 20 років, то ви вже такі олдскульні, мабуть?

А.Т.: Думаю, це десь посередині.

Ви покоління тік-току, чи вже ні?

А.Т.: На жаль, я навіть там не зареєстрований.

А треба туди взагалі рухатись українському? Чи там уже є хтось свій? Ви стежите за цими зовсім молодими людьми, чи вони взагалі живуть в якомусь іншому світі?

А.Т.: У тік-току багато молоді, навіть більше школярів. Може, якраз і їм треба показувати альтернативу: ось – відмінне від Моргенштерна чи когось на кшталт його, тому рано чи пізно в тік-ток треба стукати теж. Проте поки що ми не знаходимо час, щоб популяризуватись і там.

Ці кавери які ви співали, – ви будете повертатися до минулого української музики, чи більше робитимете свого?

А.Т.: Свого часу ми зробили це як проєкт, зробили цілий альбом "МК 60", як колись називали касети Шосткинського заводу. В цей альбом підсумували багато пісень з 1980-х, 1990-х, початку 2000-х, зробили свої версії на ці пісні… Ми зробили цю серію, але плануємо чергувати її з власними альбомами.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.