"Такого шансу на перемогу над росіянами Україна в історії ще не мала", – Олександр Ганущин
Олександр Ганущин був офіцером резерву ще до 24 лютого – у 90-х закінчив військову кафедру в університеті ім. Франка і отримав звання молодшого лейтенанта. Зараз ексголова обласної ради і чинний депутат понад місяць воює у східних областях України в складі 103-ї бригади територіальної оборони
"Еспресо.Захід" поспілкувався з політиком, який перекваліфікувався у військові, поцікавившись, яка ситуація на фронті, які настрої в захисників України й чого вони чекають від найближчих місяців.
Бригада, сформована за три дні
Новий виток війни, що почався в лютому, дуже відрізняється навіть від того, що було на Донбасі після 2014 року, каже Олександр Ганущин. Теперішній принцип ведення війни незвичний навіть для багатьох досвідчених військових, не кажучи вже про поспішно сформовану 103-ю бригаду.
"Бригаду територіальної оборони формували, по суті, за три дні після 24 лютого. Зрозуміло, що і її офіцерсько-сержантський склад, і склад рядових не можуть рівнятися з бригадами, сформованими на основі військовослужбовців контрактної служби. Тому у своїх публікаціях я пропагую тези про те, що бригада ТРО – це добре на теренах Львівщини, коли завдання є вужчими та простішими. Коли ж мова йде про підсилення підрозділами тероборони на передових позиціях, то вартує, умовно кажучи, роту територіальної оборони прикріплювати до батальйону ЗСУ, а батальйон ТРО – до бригади Збройних сил. Тоді відбудеться повноцінне злагодження і нарощування умінь.
Бо ентузіазм – це дуже добре. Але війна потребує певних умінь і навичок вже на старті, потребує високої самоорганізації та розуміння, чим є армія в цілому. Ми зараз постійно працюємо і вдосконалюємось, навіть тут. Маємо можливість проходити навчання з вогнево-тактичної підготовки. Наш підрозділ тут, "на передку", в степах Донеччини, працює з тренерами з тактичної медицини. Треба вчитися, вчитися ніколи не пізно", – каже Ганущин.
Та справа не лише в військовому вишколі. Ексголова Львівської облради каже: дехто з бійців територіальної оборони потрапив на фронт, хоча не був до цього морально готовим.
"Було дуже багато людей, котрі "мали рожеві окуляри". Думали: отут я, а за горбком – москаль. Я, в принципі, вмію стріляти з автомата і його можу покласти. А виявилося, що москаль не за горбком, а за добрих 20 кілометрів. А коли ти спробуєш глянути, де той москаль, забуваючи про те, що треба копати окопи, то той москаль тебе починає крити спочатку з одного виду артилерії, а потім з другого.
У когось ті рожеві окуляри впали, а хтось здобуває вміння та навички, удосконалюючи їх на різних позиціях – від окопу на передовій до тилового командного пункту, який забезпечує бійців водою, їжею, пальним. Психологічна підготовка – річ дуже важлива. Ми точно виграємо в мотивації. Зараз, коли ми вже понад місяць тут, хто мав обкататися – обкатався, хто десь не витримав важких умов – перейшов на якісь тилові позиції.
Та було б добре, щоб територіальна оборона нарощувала свої вміння у тилу, виконуючи необхідні завдання, а вже ближче до фронту була додатковою підпорою для інших підрозділів Сухопутних військ України", – наголосив Ганущин.
Боєкомплектів у росіян наразі вдесятеро більше
Олександр Ганущин каже – вже зараз очевидно, що війна триватиме довго, а попереду – складне літо.
"Масштаби руйнувань великі. Росіяни, коли планують наступ, спочатку зносять усе артилерією, бойових комплектів до якої у них вдесятеро більше, ніж у нас. Перевага в живій силі на цих ділянках у них також є, хоча дуже багато їхніх солдатів гинуть у перші години – як тільки піхота починає висуватися (особливо так звані мобілізовані). Їх багато. Нас менше, але в нас вищий дух.
Війна триватиме і весь той час ми маємо стримувати ворога тими силами, які в нас є. І тими людьми, які в нас є, – бо ніхто нам інших українців не привезе і не поставить їх до окопів, командних пунктів чи штабів управління, ніхто не зробить із них кухарів чи водіїв для ЗСУ", – зазначив Ганущин.
Він впевнений – врешті українці таки переламають ситуацію на свою користь.
"Як тільки озброєння, анонсоване в Рамштайні, почне надходити на поле бою не в мікроскопічних обсягах, а в нормальних (з навченими артилеристами, навідниками тощо), то ситуація різко зміниться. Ми просто наразі не маємо можливості відповідати в тому обсязі боєкомплекту, який вони висипають на наші голови та на наші окопи, руйнуючи нашу інфраструктуру. Буде зброя – ситуація різко зміниться, а до того часу треба тримати бій так, іншого виходу немає".
З місцевим населенням на Донеччині спілкуватись доводиться регулярно. Каже – більшість проукраїнських громадян покинули ці терени, тому контингент залишився доволі своєрідний.
"Залишилося багато тих, хто або чомусь чекає "рускій мір", або не має наміру виїжджати, бо тут все їхнє майно, або просто належить до категорії настільки маргінальної й девіантної верстви суспільства, що їм чи "рускій мір", чи "український світ" – все одно, бо в них інші життєві пріоритети. Це люди, котрі однаково будуть сприймати будь-яку владу. На території, котра постійно під обстрілами, де серйозні проблеми з соціальною інфраструктурою (Рубіжне, Попасна чи Сєвєродонецьк перед заходом туди російських військ), їх небагато – якихось 10% населення. В інших прифронтових містах ситуація різна – виїхало від 30 до 70 відсотків населення. Контингент, що залишився – не завжди проукраїнський.
Всі проукраїнські громадяни на виду. Вони об'єднані в волонтерку, виходять на контакт, організовують евакуації тощо. Вони всі кадровані, їх видно з першого погляду. А ці групи, які в тіні, які спостерігають із вікон з-за фіранок, достатньо вороже налаштовані. Та їх ніхто не бере до голови. У нас своя робота, а у них своя лінія поведінки – ото й усе", – зазначив ексголова облради.
"Тиловикам" потрібно сконцентруватися на важливих речах
Людям, що зараз перебувають в тилу, зокрема, у Львівській області, Олександр Ганущин радить вірити в тих, хто зі зброєю в руках захищає їх "на передку".
"А ще попросив би налаштуватися на те, що війна не закінчиться швидко, а тому треба працювати над отриманням навичок. Однозначно потрібно збільшувати мобілізаційний набір, щоби можна було змінювати тих, хто зараз тут – аби тих, хто зі зброєю в руках, було просто більше.
Велика подяка волонтерам – їхня допомога дуже потрібна, хай бережуть себе. І треба вірити у своє військо, у свою 103-ю бригаду із Львівщини, у своє військове об'єднання. Бо ми кров від крові й плоть від плоті саме Львівщини.
Деякі непорозуміння пов'язані з жінками, які голосять, як могли їхніх чоловіків відправити на війну. Такі речі людьми, які зі зброєю в руках боронять Україну, сприймаються в штики. Якось потрібно знизити градус у цьому питанні, а сконцентруватися на справді важливих речах: волонтерці, підтримці, налагодженні економіки. Бо ми зі зброєю в руках повинні боронити всю Україну, а не лише Львівщину, стоячи там на блокпості", – наголосив Ганущин.
Він каже – після зустрічі в Рамштайні стало остаточно зрозуміло, що світ не кине Україну наодинці.
"Ми ніколи в українській історії не мали такого великого шансу на перемогу, тому цей шанс треба використати. І я думаю, що все буде добре", – підсумував військовослужбовець.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.
- Актуальне
- Важливе