"Як мене спроваджено до Львова": 159 років тому народився Михайло Грушевський

"Еспресо.Захід" розповість моменти львівського періоду Грушевського – найщасливішого часу в його житті.

Початок львівського періоду життя Грушевського

Директорка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові Марія Магунь називала львівський період найкращим і найдобрішим в житті Михайла Грушевського.

У 1894 році, маючи вже серйозні наукові праці — дослідження про українські замки XVI століття, монографію з історії Київської землі та дисертацію про Барське староство, — Грушевський, що тоді жив у Києві, отримав посаду професора у Львівському університеті. Він очолив новостворену кафедру "всесвітньої історії з окремим оглядом історії Східної Європи" — першу кафедру української історії.

12 жовтня 1894 року вчений прочитав свою інавгураційну лекцію в університетській залі на вулиці Святого Миколая. 

"Про план заснування катедри руської історії в Львівськім університеті (потім сю справу покрутили і вийшла "катедра всесвітньої історії з особливим оглядом на Східну Європу") я довідавсь в 1891 р. від проф. Антоновича. Проф. Антонович при тім пояснив, що для сієї катедри рефлектують на нього, що він, одначе, не почуває в собі енергії до роботи на новім ґрунті, що в Галичині нема місцевого кандидата, тому треба, щоби хтось з України піднявся сього, і що, на його думку, повинний се зробити я", – писав Грушевський у статті "Як мене спроваджено до Львова".

Михайло Грушевський

У Львівському університеті Грушевський заснував власну наукову школу. Його семінар став місцем, де виховувалися нові кадри українських істориків, які досліджували минуле України від найдавніших часів до ранньомодерної доби, а також історію Київської Русі у порівнянні з країнами Центрально-Східної Європи.

Серед викладачів університету Грушевський вирізнявся активною позицією на захист української мови в освіті й науці. Він наголошував: "Народ доперва тоді почуває себе культурно самостійним, коли може задовольнити головні культурні потреби в своїй літературі… Лише розвоєм наукової літератури рідною мовою кінчається залежність від чужої культури".

Грушевський і Наукове товариство ім. Шевченка

У Львові Михайло Грушевський активно працював у Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ). Ще з 1892 року він співпрацював із товариством, а згодом очолив його Історико-філософську секцію та створив Археографічну комісію (1896–1913). До роботи він залучав студентів і молодих викладачів.

У 1897 році Грушевського обрали головою НТШ, і він очолював його до 1913 року. Саме під його керівництвом товариство отримало чітку науково-організаційну структуру. Вчений багато уваги приділяв історії та археології, вважаючи її надзвичайно важливою для розуміння української культури.

У 1894 році на Львівщині він організував перші археологічні розкопки НТШ у селі Чехи-Висоцько, де досліджували могильник висоцької культури. Протягом кількох років роботи вдалося виявити сотні поховань і провести їхній докладний опис за всіма науковими вимогами того часу.

Грушевський також редагував "Записки Наукового товариства імені Шевченка". Завдяки його зусиллям вдалося видати понад 100 томів цього наукового видання.

Львівська вчителька стала дружиною Грушевського

Вже у перші роки викладання у Львові Михайло Грушевський познайомився з Марією-Іванною Вояковською, яка вчителювала у міській виділовій школі ім. Королеви Ядвіги при вулиці Академічній, 9. Вона була донькою отця Сильвестра Вояковського — пароха св. Миколая у селі Підгайчики Зборівського повіту на Тернопільщині.

3 березня 1896-го Михайло написав Марії листа-освідчення: "Думаю, що для вас не тайна моя симпатія до вашої особи... Але ми так недавно знаємося, що — припускаю — моя звичайна насмішкувата і скептична покривка могла затулити не в однім мій дійсний характер; прошу вірити, що здатний я до глибокого і тривкого почуття, а люде, що близше знають мене, потвердили б, що маю вдачу добродушну і вирозумілу. Шукаю товариша щирого, розумного і доброго, співробітника в праці громадській, аби жити з ним душею в душу, а хто шукатиме в мені того ж... сподіюся, що не помилиться".

Весілля відбулося 23 травня 1896 року в греко-католицькій церкві святого Миколая в Скалі над Збручем. Обряд вінчання провів отець Олександр Левицький. Уже після повернення до Львова, Грушевський заніс запис про шлюб і до метричної книги православної церкви святих Петра і Павла.

Радістю в родині стало народження доньки Катерини — 21 червня 1900 року.

Михайло Грушевський із дружиною Марією, фото: Центральний державний історичний архів України

Перший том "Історії України-Руси" написаний у Львові

У 1898 році у Львові побачив світ перший том монументальної праці Михайла Грушевського "Історія України-Руси".

Роботу над книгою він розпочав ще в будинку на вулиці Длугоша, 5 (нині — вулиця Кирила і Методія) у Львові, де мешкав із 1894 до 1898 року. Саме тут народилася ідея створення першої повної академічної історії України.

Над десятьма томами "Історії України-Руси" Грушевський працював 38 років. Це була головна праця його життя - перша академічна історія України як окремої держави, що веде початок від Київської Русі.

Сусідство з Франком 

У 1901 році Михайло Грушевський придбав ділянку землі на околиці Львова — у Софіївці. Частину цієї землі він відступив Іванові Франку, і сусіди разом запросили одного будівничого, який звів для них обидві хати одночасно. Уже в 1902 році родина Грушевських переїхала у власну віллу з садом.

У своїх спогадах Грушевський згадував: "Я купив кусень ґрунту під містом, щоб поставити собі хату, і Франко захотів бути моїм сусідом. Ми разом найняли будівничого, і одночасно вибудували обидві хати".

Побут Грушевських у Львові відомий із листів, щоденників і спогадів. Найчастіше їх відвідували Іван Франко, художник Іван Труш і письменник Денис Лукіянович.

Сидять зліва направо: Марія Грушевська з донькою Катериною, Стефанія Левицька, Михайло Грушевський. Стоять: Іван Труш, Северин Данилович та Іван Франко, фото: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Читайте також: Останні дні Франка: як помирав великий Каменяр

Особливою гордістю Грушевського був його робочий кабінет у гуцульському стилі з великою бібліотекою, де зберігалися тисячі наукових і художніх книг.

На вулиці Понінського Грушевські жили до літа 1914 року. Перша світова війна застала професора з дружиною Марією Вояковською та донькою Катериною на відпочинку в Криворівні на Гуцульщині. До Львова Грушевські вже не повернулись. 

Вшанування пам’яті Грушевського у Львові

У 1990 році одну з центральних вулиць міста — колишню вулицю Щербакова — перейменували на честь Михайла Грушевського. Вона з’єднує проспект Шевченка з вулицями Франка та Драгоманова.

У 1991 році перед віллою в Софіївці, де жила родина історика, встановили стелу з барельєфом Грушевського. А вже у травні 1998 року тут відкрили Державний меморіальний музей Михайла Грушевського. У будинку відтворено інтер’єри кількох кімнат — салону, кабінету-робітні, гуцульської світлиці. Експозиція розповідає про життя та діяльність Грушевського і його родини.

12 червня 1994 року на проспекті Шевченка відкрили пам’ятник Михайлові Грушевському. Бронзову постать на гранітному постаменті створили скульптори Дмитро Крвавич, Микола Посікіра та Любомир Яремчук.

пам'ятник Грушевському у Львові, фото: Назарій Пархомик

Традиція вшанування пам'яті Михайла Грушевського живе й сьогодні. 29 вересня 2025 року у Львові о 15:00 відбудеться покладання квітів до пам’ятника Грушевському за участі "Людкевич-хору" Львівського музичного фахового коледжу.

Цього дня у музеї Грушевського вхід для відвідувачів буде безоплатний.