Восьма кара господня: чому відбувається нашестя сарани та як відрізнити шкідника від коника

Через нашестя сарани у кількох регіонах на півдні України, яка нищить урожай пшениці та соняшника, Держпродспоживслужба закликала мешканців усіх регіонів повідомляти про виявлення осередків сарани. Але як відрізнити небезпечного шкідника від коника чи цвіркуна, адже це комахи одного виду і дуже між собою схожі. І чому сарана, яка може бути цілком безпечною комахою, раптом починає збиратись у агресивні зграї, які об’їдають усе довкола.

Коли саранча збирається в зграї

За даними Держпродспоживслужби, в Україні налічується до 20 видів саранових. Цікаво, що деякі з видів саранових називають кобилками (наприклад, кобилка блакитнокрила). Однак найбільшу небезпеку становлять лише два з них – італійський прус та перелітна (азійська) сарана. При цьому навіть вони за різних умов поводяться і навіть виглядають по різному.

За звичайних умов сарана живе невеликими осередками і практично не літає – їй вистачає їжі на "місці дислокації”. А кількість сарани регулюють птахи.

"Висока температура повітря, тривала посуха та наявність занедбаних земель поблизу зони бойових дій сприяють розвитку цього шкідника. Також вагомою причиною виникнення поточної ситуації в Херсонській та Запорізькій областях є екоцид рф – руйнація Каховської ГЕС та ведення бойових дій", – пояснюють у ГУ Держпродспоживслужби Львівщини.

Коли чисельність сарани збільшується, їй вона переходить до стадної форми існування. Комахи збираються у щільні зграї та навіть змінюються зовні: у них починають збільшуватись крила та може змінюватись забарвлення. При цьому спочатку зграя пересувається здебільшого пішки, а коли крила виростають, починає літати.

За добу молоді особини зазвичай переміщуються на 30-50 м, згодом – понад 1 км. Перетворившись на імаго з розвинутими крилами, сарана підіймається у повітря і може летіти на висоті до 600 м, швидкість  льоту при цьому  коливається від 8 до 10 км за годину. Однак летять ці зграї здебільшого за вітром. Тому щодо питання, чи зможе нашестя сарани добратись до західних областей, значною мірою залежить від того, куду дутиме вітер. При цьому дощова погода на заході не надто сприяє активному розмноженню сарани тут.

Як відрізнити сарану від коників і цвіркунів 

Сарана, коники та цвіркуни насправді належать до одного роду Прямокрилих і схожі між собою. Однак ані коники, ані цвіркуни не належать до саранових. 

Найлегше вирізнити цвіркунів – вони коричневі (польові цвіркуни практично чорні), а їхній розмір не перевищує 3 см. Та й загалом у них не такі великі ноги, як у коників. Саме цвіркуни "співають", а не коники, які найактивніші вночі.

Щодо коників, то вони найчастіше зелені, однак є й коричневі види. За розмірами деякі коники можуть сягати навіть до 10 см. Тому формула – велике, отже саранча, – не працює. Основна відмінність сарани від коника – вуса. У коника вони тонкі та довгі, у сарани товстіші.
Поки сарана не перейшла до стадної форми, крила у неї невеликі, а ноги – короткі.
На відміну від сарани, коники не є вегетаріанцями, вони можуть живитись також іншими комахами, тому великої шкоди посівам не завдають. До того ж коники не збираються у великі зграї й не літають. Натомість внаслідок того, що коник може живитись також іншими комахами у нього добре розвинені передні лапи, аби ними хапати здобич. Якщо зловити коника, він може спробувати вкусити.

Відмінності між коником і сараною, фото: Еспресо.Захід

Нашестя сарани як кара господня

Нашестя сарани – одне з лих, описане у Біблії. Відповідно до Біблії, Господь наслав на Єгипет 10 покарань, аби переконати фараона відпустити ізраїльський народ з неволі. Це так звані 10 кар єгипетський, або 10 кар господніх. Відповідно до Біблії, нашестя сарани було восьмою з десяти кар.

У часи Київської Русі також траплялись нашестя сарани. Такий факт описаний, зокрема, у "Повісті временних літ" і теж сприймали як покарання за гріхи, тож боролись молитвами. У пізніших згадках уже фіксують і способи боротьби зі шкідником.

"В деяких джерелах згадуються способи, якими народ вів боротьбу з саранчею. Як тільки саранча показалася, намагалися відігнати її дзвонінням в залізо, криком, вистрілами з пушок (див. під 1708 р.); інтересний опис очевидця зі Стрия, в Галичині, 1748 р., як ціла церковна "процесія" зі священиком відганяла саранчу і таки її відігнала. Як саранча виплодилася на місці, починали боротьбу з нею вже на весну, як ще не мала крил: розкидали солому і підпалювали, витоптували кіньми, скидали в ями і т. и. (див. під 1708 р.)", – пише історик Іван Крип’якевич у "Віснику природознавства" у 1928 році, передає "Локальна історія".

Тобто насправді нашестя сарани, або ж саранчі, – давно відоме явище на території України.

• У південних областях України фіксують масові нашестя сарани. Через це фермерів та землевласників у західних областях закликають проводити моніторинги угідь, аби вчасно виявити сарану.