Провідниця фемінізму в українській літературі: таємниці життя Ольги Кобилянської

"Еспресо.Захід" розповість про біографію письменниці, її  творчу спадщину та цікаві факти з життя Ольги Кобилянської.  

Уродженка Буковини в часи імперій

Ольга Кобилянська з сім'єю, Фото: Вікіпедія

Кобилянська жила і творила в кінці XIX — на початку XX століття, період, коли Україна перебувала в складі Російської та Австро-Угорської імперій, а українська культура зазнавала утисків з боку як імперської політики, так і тодішніх суспільних умов. Життя й творчість письменниці проходили на Буковині, багатокультурному регіоні, де перепліталися українські, німецькі, румунські та польські впливи.

Це був час глибоких соціальних змін: індустріалізація, зростання міст, поява робітничого класу та рухів за права жінок. Водночас українське суспільство залишалося переважно патріархальним, із традиційними уявленнями про роль жінки, що значно ускладнювало творчий та особистий розвиток Кобилянської.

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в місті Гура-Гумора (сучасна Румунія, тоді — Австро-Угорщина). Її родина належала до дрібної шляхти. Батько був родом з Галичини і працював звичайним урядовцем, а мати мала німецьке походження, що пояснює двомовність письменниці.

Її дитинство пройшло на Буковині в кількох містечках, де кликала служба батька. Згодом родина оселилася в селі Димка, де дівчинка спостерігала життя місцевих українських селян. Ці спогади згодом відобразились у її творчості. Зокрема, один з основних творів Кобилянської повість "Земля", була створена на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 році в селі Димка. А протягом 1887—1891 років у селі Димка Ольгою Кобилянською була написана відома повість "Людина".

Цікаво, що Ольга здобула лише початкову освіту, чотири класи, але завдяки самостійній праці й любові до літератури, вона отримала ґрунтовні знання. Тому Кобилянська гостро відчувала нерівноправне становище жінки, "рабство родинне і рабство суспільне".

Вже у молоді роки Кобилянська зазнала впливу ідей жіночого рівноправ’я, читаючи європейські феміністичні праці. Це спрямувало її творчість до розкриття проблем жіночого самоствердження. Зокрема, важливим було знайомство з Софією Окуневською, яка відкрила для Кобилянської ідеї фемінізму. 

Модерна творчість Кобилянської 

Літературну діяльність Кобилянська розпочала з написання німецькомовних творів, але пізніше вона перейшла на українську мову. На її стиль значно вплинули Леся Українка, Михайло Павлик та Іван Франко. 

Кобилянська найбільше любила писати повісті, новели й оповідання, яких загалом створила за життя близько півсотні. 

Основні твори:

• "Людина" (1894) — повість, де розкривається трагедія жінки, яка прагне незалежності у світі, що підпорядковує її волю суспільним нормам.
• "Царівна" (1896) — повість, що стала маніфестом жіночого самоствердження.
• "В неділю рано зілля копала..." (1909) — соціально-побутова повість із елементами фольклору, де поєднано драматизм і глибокий психологізм.
• "Земля" (1902) — один із найвідоміших її творів, де порушено проблеми родинних конфліктів, впливу землі як символу, що впливає на людські долі. 

Рання творчість Кобилянської вирізняється модерністським підходом, тонким описом психології персонажів та увагою до проблем гендерної нерівності.

Та вже у творах Кобилянської періоду Першої світової та часів румунського панування з'явилися деякі нові мотиви. Авторка вводить до оповідань тему війни. Та вже в оповіданнях і новелах повоєнного періоду Кобилянська повернулася до морально-етичних проблем, що були предметом її художнього аналізу в творах кінця XIX — початку XX століття. Останні роки творчості Кобилянської підпадала під вплив символізму.

Зв'язок з Лесею Українкою та невдале кохання: цікаві факти про Ольгу Кобилянську 

Кобилянська була однією з перших українських феміністок. Вона брала участь у русі за права жінок на Буковині. У своїх творах письменниця часто малювала образи сильних, незалежних жінок, що суперечило тодішнім суспільним стандартам.

Вона була близькою подругою Лесі Українки. Їхнє листування — цінне джерело для розуміння літературного життя того часу. Через пестливі слова в листах, як-от: "Ти радість мого життя… моє серденько, як я тужу до тебе", у деяких дослідників виникли припущення про лесбійський зв'язок між Ольгою Кобилянською та Лесею Українкою. Проте, як зазначає Оксана Забужко у книзі "Notre Dame d'Ukraine", подібна емоційність у листах жінок XIX століття була поширеною і не обов'язково свідчила про романтичний зв'язок.

Першим захопленням Ольги Кобилянської був молодий українець Євген Озаркевич, який заохочував її до саморозвитку, адже цінував освічених жінок. Їхні стосунки залишилися платонічними: Ольга бачила в ньому однодумця, проте романтика так і не виникла.

Кобилянська оцінювала себе критично, часто сумніваючись у власній привабливості. У щоденнику вона писала: "Я не гарна, але чоловікам подобатись вмію". У 27 років вона важила лише 44,5 кг, була невисокою на зріст і скромною за характером.

Згодом у її житті з’явився Осип Маковей, літературознавець і редактор. Їхні стосунки були глибокими й тривалими, настільки, що Ольга наважилася першою запропонувати йому жити разом — сміливий крок для жінки того часу. Однак Маковей не відповів взаємністю, що стало для Кобилянської болісним досвідом. Маковей одружився з іншою жінкою.

Попри зацікавлення з боку чоловіків, Ольга Кобилянська залишилася самотньою до кінця життя. Вона не вийшла заміж і не мала дітей, зосередившись на творчості, що стало втіленням її феміністичних поглядів. Свій шлях вона прокладала за допомогою літератури, заробляючи на життя виключно працею пера.

Смерть та спадщина Кобилянської 

У 40 років, на піку творчого злету, Ольга Кобилянська пережила важкий удар: через застуду у неї розвинувся частковий параліч. Це обмежило її фізичну активність, спілкування з друзями-митцями та участь у громадському житті. До цього додалися хвороба й смерть батька, а також фінансові труднощі, що спричинили період творчого спаду. 

Попри ці випробування, Кобилянська продовжувала працювати, створюючи твори на замовлення. У зрілому віці вона здобула заслужене визнання як одна з найвидатніших письменниць України.

У 1940 році, після окупації Північної Буковини Радянським Союзом, Кобилянську нагородили почесною грамотою і прийняли до Спілки письменників. Вона змушена була підтримати радянську владу, написавши привітання для альманаху "Вільна Буковина".

З початком війни між Німеччиною та СРСР у 1941 році Кобилянська залишилася в окупованих Чернівцях. Пронімецька румунська влада мала намір судити її військовим трибуналом, проте цього не сталося. Бо 21 березня 1942 року, на 78-му році життя, Ольга Кобилянська померла. Похорон відбувся без публічних заходів, лише за участі рідних і близьких, оскільки влада заборонила громадські проводи.

Кобилянська зробила вагомий внесок у розвиток української літератури, модернізуючи її й відкриваючи нові теми. Вона не лише відобразила життя жінки своєї епохи, а й стала прикладом інтелектуальної боротьби за рівність, гідність та право на творчість. Її спадщина надихає сучасників на нові досягнення.

У сучасній Україні пам’ять про письменницю увіковічнено багатьма погруддями та назвами вулиць. У Чернівцях діє літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської, який зберігає її спадщину.

Читайте також: Річниця смерті Бруно Шульца: про життя дрогобичанина, який заслуговував Нобелівської премії