Подвиги та зустріч зі смертю: офіцер Олег Яськів про бойовий шлях 103-ї бригади Львівської ТрО

Самі ж вони кажуть, що в основному бригада складається з добровольців, які за два роки повномасштабної війни виросли у професійних військових, хоч це й дається важкими зусиллями.

"Еспресо.Захід" поспілкувався з офіцером і добровольцем 103 ТрО Олегом Яськівим, який від роботи науковця перейшов до збройного протистояння ворогові, про перші наступальні операції ТрО та зустріч зі смертю.

Доктор технічних наук, який став захисником

Олег Яськів у цивільному житті, до повномасштабного вторгнення, був проректором з наукової роботи та директором центру Шептицького Українського католицького університету. Він – член президії Наукового товариства ім. Шевченка, доктор технічних наук, раніше займався науковою роботою у Фізико-механічному інституті Національної академії наук України. Уже під час війни з Росією впродовж 2015-2016 років, коли був заступником директора в інституті, намагався реалізовувати з міноборони науково-прикладні проєкти військового характеру. Ще тоді отримав досвід взаємодії з військовим сектором і Укроборонпромом. 

Нині Яськів є воїном львівської 103 бригади. Став на захист держави 24 лютого 2022 року. Каже, що не раз ставив собі питання, чому саме обрав цю дорогу. Вважає, що його вибір значною мірою обумовила власна біографія. 

"Є в людини цей внутрішній тиск, який визначає її дії – сума її вчинків у минулому, плюс цінності та переконання. Мене знали мої друзі і близькі з шкільної парти радянської школи, як такого, що боровся проти авторитарної системи за незалежну Україну, був учасником усіх революцій, відроджував Пласт. Це все в сумі зробило мене тим, ким я є нині. І коли стало зрозуміло, що війна неминуча, добровільно обрав шлях військового", – розповідає пан Олег.

коли насувалась загроза війни, для мене перестав  бути важливий соціальний чи науковий статус. Ніхто тоді, 24 лютого, не знав за яким сценарієм буде розвиватись війна.

Строкової служби він не проходив, колись закінчував військову кафедру. Про те, що буде велика війна мав передчуття ще задовго до повномасштабного вторгнення, а тому восени 2021 року долучився до резерву територіальної оборони. Серед нечисленних резервістів був кістяк із друзів ще з студентських часів. З однодумцями, пригадує, відчував себе там своїм, разом пройшли безліч бурхливих політичних подій.

"Як проректор, я міг мати відстрочку. Але коли насувалась загроза війни, для мене перестав  бути важливий соціальний чи науковий статус. Ніхто тоді, 24 лютого, не знав за яким сценарієм буде розвиватись війна. І навряд чи хтось очікував, що вона триватиме 2 і більше років. Не таємниця, що була загроза швидкого наступу на захід країни", – пояснює військовий.

В бойових умовах військові швидко стають професіоналами 

Разом із побратимами Олег Яськів спостерігав за розвитком бригади, як змінюються професійні навички її бійців, а робота воїнів стає злагодженішою. Зізнається, що бригади тероборони, мабуть, мали найбільший з-поміж інших родів військ відсоток непрофесіоналів, добровольців. 

"103-я бригада за декілька перших днів фактично повністю була сформована з самих лише добровольців. Так, більшість з них були не фахівцями, не кадровими військовими, не контрактниками, це ставило перед командуваннями завдання подвійної складності. Як у максимально стислі терміни сформувати військові підрозділи із тих, хто ще вчора були мирними українцями з різних професій. Ця еволюція відбулась дуже швидко і на очах один в одного", – каже Яськів.

Можливо так сталося тому, припускає оборонець, що бригада тероборони опинилася на передовій, а не на другий чи третій лінії оборони. А в таких екстремальних умовах усі процеси налагоджуються швидше. Додає, що фактично за декілька місяців перебування на фронті 103-я бригада навчилась не тільки оборонних, а й наступальних дій. 

"Загалом можна сказати, що за два роки мирні українці стали професійними військовими. Хоча, звичайно, якщо порівнювати з кадровими військовими, які у війську вже 10-20 років, то ще є куди рости і куди вдосконалюватись", – каже офіцер.

Яськів розповідає, що легше було налагоджувати роботу та виконувати бойові завдання ще й тому, що пліч-о-пліч служили земляки, які часом давно знали один одного особисто. Адже саме тероборона стає обличчям і голосом регіону в ЗСУ. 

Фото: фото надав Олег Яськів

Про бої 103-ї бригади напишуть багато книжок

Попри відносно невеликий досвід, 103-я бригада може похвалитися успішними підрозділами, наприклад операторів БПЛА, які ставлять рекорди і за кількістю влучань, і за сумою збитків ворогу. Яськів каже, що в цьому контексті навіть назвав би свою бригаду однією з найкращих серед Сил територіальної оборони.

В нас є декілька пілотів, які просто віртуозно працюють. Вони мають талант і дар до керування дронами. На їхньому рахунку є підбиті екземпляри дуже дорогої техніки на багато мільйонів доларів.

"Звісно, кожна з таких операцій є завжди небезпечна, бо хлопцям доводиться виїжджати в поле, близько до лінії зіткнення, де вони перебувають під великою загрозою, але виконують свої завдання самовіддано і якісно", – розповідає про роботу аеророзвідників та пілотів ударних дронів їхній побратим.

Крім того саме бійці 103-ї бригади, поміж інших підрозділів, здійснювали успішну контрнаступальну операцію біля Сіверського Дінця восени 2022 року. Там вони йшли з півдня на Харківщину, звільняти території. Під загрозою ворожого обстрілу здійснювали складну військову операцію. Офіцер зазначає, що коли прийде час, то про події тих днів буде написано чимало книжок. 

Про головні бої бригади він згадує так:

"Найважливішими – це було звільнення низки населених пунктів на півдні Слобожанщини. Вище Сіверського Дінця у напрямку Лиману. Це була перша наступальна операція в якій брали участь наша бригада, за підтримки інших підрозділів, але в основному це було зроблено силами нашої 103-ї бригади.

Це – наша найбільша гордість. Бригада взяла під контроль населені пункти і таким чином забезпечила підтримку загального наступу українських військ на Харківщині. Це те, чим можемо пишатись.

А дуже складними були бої в перші місяці, біля Білогорівки, де батальйони прийняли перший бій. Тоді таки справились із поставленим завданням, хоч, на превеликий жаль, не без втрат. Це була перша зустріч зі смертю. Непростими для бригади стали і дні, коли довелось стримувати наступ росіян у січні цього року на Куп'янському напрямку.", – розповів офіцер.

Потрібно пам'ятати, що невід'ємною частиною життя стала війна

Зустрічаються зі смертю щоденно і цивільні українці, які хоронять своїх Героїв. Аби витримати весь біль війни, Олег Яськів радить кожному працювати на повну і виконувати роботу відмінно, поряд з тим не забуваючи про культуру, спорт і власне здоров'я.

"Війна перейшла у довгу фазу і ніхто не знає, скільки вона триватиме. Тому це така, можливо, марафонська дистанція, яку потрібно пройти з мінімальними втратами, в тому числі психологічними. Мені здається , що легше всього кожному пройти ці випробування, чи він цивільний, чи військовий, просто роблячи свою роботу не просто добре, а дуже добре. Зараз ми не маємо права на помилки на жодному рівні".

Водночас, Яськів каже, що треба намагатись жити, як і раніше, але з усвідомленням, що тепер невід'ємною частиною нашого життя є війна. 

"Нам ще дуже складно, але від цього кожен день боротьби додає нам героїзму – і армії, і нашому народу. Якщо ми це усвідомимо, що мало який народ у Європі чинив би такий відчайдушний опір, і мав би успіх, перемагав би, то нам всім повинно бути гордо за свою країну і кожного з тих, хто наближає нашу перемогу", – наголосив офіцер. 

До слова, багато сотень 103 бригади ТрО нагороджені різними відзнаками. Від кавалерів ордену Богдана Хмельницького, Золотого і Срібного Хреста до Героя України.