Один з творців Пласту: 84 роки тому радянський режим знищив Івана Чмолу

Життя Івана Чмоли, сповнене боротьби за українську справу, стало прикладом патріотизму й самопожертви в буремні часи початку XX століття. Більше про його біографію, військові подвиги та трагічну смерть розповість "Еспресо.Захід".

Біографія Івана Чмоли

Іван Чмола народився 6 березня 1892 року в містечку Солотвин (нині Івано-Франківська область), що входило до складу Австро-Угорської імперії. Син судді Симеона та Кароліни з німецького роду Бунцлів, він був дванадцятою дитиною в сім’ї, де вижили тільки двоє синів. Закінчивши народну школу в Бережанах і гімназію в Перемишлі, Чмола вступив на філософський факультет Львівського університету, де активно долучився до національного молодіжного руху. 

У 1910-х роках Галичина переживала піднесення української свідомості, і Чмола став одним із тих, хто готував молодь до боротьби за незалежність.

Енергійний, дисциплінований і принциповий, Іван Чмола, за спогадами сучасників, впливав на інших власним прикладом. Його пластове псевдо "Чмоль" (джміль) відображало його твердий характер і відданість справі. Попри зовнішню стриманість, він був людиною дії, яка ставила високі вимоги до себе та вихованців.

Засновник Пласту

У 1911 році, натхненний книгою Роберта Баден-Пауелла "Скаутинг для хлопчиків", Іван Чмола разом з Олександром Тисовським і Петром Франком заснував Пласт – український скаутський рух. 

Переклавши книгу з англійської, він адаптував ідеї скаутингу до українських реалій, розуміючи потребу в підготовці молоді до майбутньої боротьби за державність. 

Перші пластові гуртки у Львові під його проводом поєднували фізичний гарт, військовий вишкіл і патріотичне виховання. У 1912 році Чмола організував перший пластовий табір у Карпатах, а в 1913 році – історичну пластову зустріч на Чорногорі, яку вважають першим мандрівним табором Пласту.

Пласт Чмоли готував юнаків до реальних викликів: вони вивчали будову гвинтівок, картографію, сигналізацію, копання окопів. Його принципи таборування, що поєднували дисципліну, любов до природи й патріотизм, залишаються актуальними й нині, зокрема в діяльності "Лісової школи".

"Людина деякою мірою замкнута в собі, здавалось би, навіть сувора, надзвичайно енергійна. він ставив великі вимоги гартувати тіло й дух не тільки до інших (своїх вихованців), а й до себе. Впливав на інших своїм прикладом і вмінням, а не словесним одушевлюванням. Людина вічного чину, далека від наївного теоретизування. Знавець і любитель природи, всесторонній спортовець, досвідчений у практичних вправах. Вроджений провідник, зокрема для тих, що вміють так, як він, кинути себе всього на службу ідеї … Чмола - реальний практик і жертовний співпрацівник … " - описував його друг Северин Левицький. 

Участь у Першій світовій війні й Українській революції 

фото: uinp.gov.ua

З початком Першої світової війни в 1914 році Чмола зголосився до Легіону Українських січових стрільців (УСС). Його сотня, сформована з львівських пластунів, стала однією з перших бойових одиниць УСС. Вона брала участь у боях на Закарпатті й у Карпатах.

У 1915 році під час боїв на російському фронті Чмола потрапив у полон до царської армії й перебував у таборі Дубовка біля Царицина (нині Волгоград) до 1917 року. Після звільнення внаслідок революції в Росії він повернувся до Києва, де разом з Євгеном Коновальцем організував Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців, що став основою для київських Січових стрільців.

У 1918–1919 роках Чмола брав активну участь у польсько-українській війні та визвольних змаганнях УНР. Як полковник Армії УНР він командував куренем, а згодом кошем Січових стрільців. 

У 1919 році після демобілізації Січових стрільців Чмола зі штабом відійшов на захід, де в 1920–1921 роках перебував у польському полоні. Цей період був позначений поразкою української державності, але Чмола не зрікся боротьби, обравши шлях виховання нової генерації патріотів.

Міжвоєнна діяльність та обставини смерті 

фото: uinp.gov.ua

Після повернення до Галичини Чмола на короткий час оселився у Відні, де одружився з Параскою (Асею) Мокроус, з якою познайомився 1919 року. У подружжя народилися сини Тарас та Ігор. Згодом повернувшись до Яворова, він викладав історію, географію та фізкультуру в гімназії "Рідної школи", паралельно студіюючи в Краківському (за іншими даними, Варшавському) університеті, де здобув звання магістра природничих наук за працю з геології Карпат.

У міжвоєнний період Чмола активно розвивав Пласт, створивши в Яворові курінь імені Михайла Драгоманова. Його пластуни славилися дисципліною та витривалістю, долаючи пішки десятки кілометрів до таборів і будуючи власні човни для мандрівок. У 1924–1930 роках він був комендантом пластових таборів на Соколі та Кам’янці, які вважалися зразковими за європейськими стандартами. 

У 1930 році, після заборони Пласту польською владою, Чмолу арештували й ув’язнили на 20 місяців. Після звільнення в 1932 році йому заборонили вчителювати в Яворові, і він переїхав до Дрогобича, де продовжив педагогічну діяльність і таємно підтримував зв’язки з пластовим проводом. У 1939 році польська влада знову арештувала його, ув’язнивши в концтаборі Береза Картузька.

З приходом радянської влади в 1939 році Чмола повернувся до Дрогобича, але його патріотична діяльність привернула увагу НКВС. Тому щотижня він змушений був відмічатися в них. У червні 1940 року пробував утекти на Захід, але задум не вдався через зраду провідника.

У червні 1941 року, коли радянські війська відступали під натиском німецької армії, більшовики розпочали масові розправи над в’язнями. 22 червня Івана Чмолу арештували, а вже в ніч з 26 на 27 червня 1941 року, за однією з версій, його розстріляли в Дрогобицькій в’язниці. Страчених нашвидкуруч закопали у братській могилі у дворі тюрми. Однак ідентифікувати тіло  засновника пластового руху досі не вдалося, тому точних обставин смерті ніхто не знає.

Додамо, що сини Івана Чмоли, Тарас та Ігор, у 1944 році добровільно вступили до дивізії "Галичина". У 1950 році родина емігрувала до міста Баффало, штат Нью-Йорк, США. Дружина Чмоли Параскева (Ася) Мокроус померла 3 січня 1978 року, до останнього зберігаючи надію на повернення чоловіка… 

Читайте також: Як НКВС розстріляв тисячі людей у львівських тюрмах: 84-та річниця трагедії червня 1941 року

Спадщина Чмоли 

Іван Чмола залишив по собі не лише героїчну біографію, а й важливі принципи Пласту, які виховали й досі виховують покоління українських патріотів. Його табори, мандрівки та вишкіл стали основою для сучасного пластового руху. Сьогодні ім'я Івана Чмоли носить один з куренів Національної скаутської організації України "Пласт".

У 2019 році в Боярці встановили меморіальний барельєф на його честь, а у Львові є вулиця його імені. Справа Чмоли живе в "Лісовій школі" та карпатських маршрутах пластунів, нагадуючи про силу духу й любов до України. 

Тож Чмола – яскравий представник покоління героїчних галичан початку ХХ століття, що поєднувало у собі інтелект, скаутсько‑військову культуру та високі патріотичні ідеали, які зазнали випробувань двох світових воєн.

Читайте також: "Ти не згадуватимеш, як сидів у телефоні, але до кінця життя пам’ятатимеш ватру в горах": пластун-воїн про роль Пласту