У ЄС не завжди знають, що робити з українцями, – львів’янка, яка стажувалася в Європарламенті

"Еспресо.Захід" поспілкувався з Оксаною Гаврилів про те, як українцям, які мають доступ до європейських владних і бізнесових кіл, доводиться постійно нагадувати Європі, що кровопролитна війна, розпочата Росією, досі триває і якщо не допомагати Україні, то завтра конфлікт може бути на території ЄС.

Оксано, ви навчалися на міжнародних відносинах у Львові, тепер навчаєтеся в Австрії. Розкажіть, чому вирішили займатися міжнародною політикою?

У мене дуже чітка мета (її внутрішньо відчула ще після школи, коли обирала між юридичним факультетом і факультетом міжнародних відносин) – якісно представляти Україну на міжнародній арені. Ключові слова тут: Україна і якісно. Часто бачу, що і в дипломатії, і в бізнесі, і в плані військової допомоги ми виходимо з позиції "дайте не минайте", а не з позиції сили: так, наче ми не маємо, що запропонувати світу. Але ми маємо! Ресурси (в тому числі поклади критичних мінералів), інновації та високий рівень діджиталізації, кадровий потенціал (висококваліфіковані й талановиті працівники у різних галузях). Як би не розвивалася моя карʼєра надалі, точно знаю, що  хочу всесторонньо сприяти тому, щоб Україна з її ресурсами та неймовірно талановитими людьми зайняла своє місце на Олімпі поруч із Зевсом. Це моя, можливо, трохи амбітна в глобальному геополітичному плані, але дуже чітка та усвідомлена життєва ціль.

Чесно кажучи, попри свою освіту міжнародника, я не впевнена, що піду далі саме дипломатичною стежиною. У будь-якому разі переконана, що моя сфера діяльності – це точно публічна сфера: політика чи дипломатія – час покаже.

"У Європарламенті є дуже мало українців, які працюють офіційними радниками євродепутатів"

Фото: Оксана Гаврилів

Як ви потрапили на стажування в Європарламент? Які існують шляхи для української молоді, щоб там опинитися?

Для мене це було логічним завершенням магістратури у Відні: можливістю побачити практичний аспект того, що я вивчала протягом багатьох років. Мала вибір між Єврокомісією і Європарламентом. Спершу подавалася на стипендію Роберта Шумана (стажування в Європарламенті) та програму Blue Book (стажування в Єврокомісії). Ці програми абсолютно відкриті для українців і тривають 5 місяців. Хоч я не була обрана через ці програми, але знайшла інший альтернативний шлях.

Організація Ukrainian Students Union (USU) обʼєднує українських студентів, які навчаються за кордоном, і спрямована на збереження їхнього українського коріння і підтримку їхнього освітнього досвіду, щоб вони могли повернутися до України з новими знаннями. Ця організація працює в Лондоні, на базі London School of Economics і вже третій рік поспіль реалізує програму, у рамках якої я змогла потрапити до Європарламенту.

У Європарламенті досить мало українців серед офіційних радників євродепутатів, оскільки Україна не є членом ЄС. Один з таких радників – Олександр Лазука, який працює помічником групи депутатів-друзів України вже п'ять років. Він допоміг USU налагодити контакти з євродепутатами, готовими приймати українських стажерів і постійно супроводжував нас протягом нашого перебування у Брюсселі. USU провела суворий відбір кандидатів, у підсумку якого вибрали тільки двох учасників цього року: мене і ще одну дівчину з Києва, яка також стажувалася в Європарламенті, але в іншому офісі.

Таким чином я працювала два місяці в офісі депутата Європейського парламенту у Брюсселі. Мій депутат представляє Словаччину у групі Renew Europe і раніше обіймав посаду віцепрем'єр-міністра Словаччини.

"Постійно намагалася спонукати свого депутата до більшої медійності й просила трішки активніше показувати свою позицію, особливо щодо України"

Фото: Оксана Гаврилів

Власне, як виглядало ваше стажування? Чим займається помічник євродепутата?

Незважаючи на те, що моє стажування припало на кінець дії депутатського мандата, воно виявилося дуже насиченим. Брюссель – столиця Європейського Союзу, де постійно відбувається багато подій. Хоча останнім часом фокус змістився на інші критичні регіони світу, такі як Ізраїль і сектор Гази, військовий конфлікт у Ємені, проблеми із сомалійськими піратами у водах Африканського рогу, Україна все одно залишається на порядку денному.

Отже, чим я займалася? Частина моєї роботи в офісі включала підготовку брифінгів, коментарів і заяв депутата. Наприклад, мій депутат мав висловити свою позицію словацьким журналістам щодо лібералізації торгівлі ЄС з Україною, тобто про продовження політики без квот для українських товарів до 2025 року. Моє завдання полягало не лише в тому, щоб переконати його у важливості цього питання, хоча для Словаччини це не завжди вигідно, але й допомогти йому сформулювати дуже дипломатичну публічну заяву.

Коли я розробляла тези для свого депутата, намагалася належно спрямувати його позицію та аргументацію. Підготувавши кілька варіантів, зосереджувалася на тому, щоб він міг підкреслити важливі аспекти, не порушуючи інтереси словацьких фермерів, але й водночас підтримати Україну. Це дозволило знайти баланс між інтересами Словаччини й України.

Ще один приклад. Мирослав Радачовський – проросійський словацький депутат у Європарламенті – на сесії у Страсбурзі випустив "голуба миру" і заявив, що Європа потребує миру. Це відео стало вірусним. Я намагалася переконати свого депутата відреагувати на цю ситуацію. Як результат – ми записали відео, де він висловив незгоду з позицією пана Радачовського, а я аргументовано, хоч і дещо емоційно, пояснила, чому ми всі потребуємо перемоги України, згадавши також про моїх друзів, які вже загинули. Мій євродепутат має майже 130 тис. підписників у фейсбук, що забезпечувало широку аудиторію. Така популярність базувалася не тільки на політичній діяльності, а й на успішному бізнесі та онлайн-вебінарах, які він проводить. Упевнена, що ми постійно повинні доносити ці не завжди прості наративи європейцям, спонукаючи їх до обговорення.

Моя мета полягала в тому, щоб намагатися виводити свого депутата на публічні платформи та закликати його активно висловлювати свою позицію, особливо щодо України. Мені пощастило працювати саме в команді мого депутата й залучитися його вагомою підтримкою щодо мене: як людини, як молодого професіонала та як українки. Я прагнула бути максимально ефективною для України, але водночас ставилася завжди з глибокою повагою до інтересів Словаччини і цінностей та принципів роботи Євросоюзу як глобального гравця.

Поза офісом також брала участь у заходах, пов'язаних з Україною і не тільки.  Відвідувала конференції, кулуарні зустрічі та панельні дискусії, де представляла "голос" України. Мені було важливо коментувати, ставити питання та вступати у дискусії, підкреслюючи, що я з України і добре знаю, що відстоюю. Це було необхідно для того, щоб європейці бачили: українці – ерудовані, добре володіють англійською або німецькою, вміють ставити влучні запитання і цікавляться не лише собою, але й дійсно прагнуть бути інтегрованими в європейську спільноту.

"Фокус з України змістився, і він буде зміщуватися й надалі"

Фото: Оксана Гаврилів

Наскільки європейці зацікавлені залучати молодих українців? Адже, як ви кажете, часом ставлення таке доволі "третьосортне". Чи змінюється воно завдяки активним і талановитим українцям?

У мене склалося враження, що європейці не завжди знають, як поводитися з українцями. Брюссель зараз перенасичений молодими, амбітними й талановитими українцями, які знають англійську, французьку і навіть вивчають третю мову. Це особливо відчутно після початку повномасштабного вторгнення, коли багато українських міжнародників почали приїжджати до столиці ЄС. Проте я бачу, що європейці не завжди знають, як інтегрувати нас у свої структури. Це зумовлено тим, що у внутрішніх положеннях ЄС не завжди чітко прописано, як взаємодіяти з представниками країн, які не є членами ЄС.

Незважаючи на те, що формально не заборонено надавати українцям можливості для роботи і стажування, відчувається певний дисбаланс. Наприклад, коли ми подаємося на стажування за програмами Шумана або Blue Book, українці часто опиняються на нижчих сходинках порівняно з претендентами із країн-членів ЄС. Це створює відчуття нерівності. З одного боку, зрозуміло, чому це відбувається, адже Україна ще не є членом ЄС. Але ж з іншого – представники європейських інституцій закликають українців активно брати участь у європейському житті, стажуватися і працювати в Європі, що також створює певний дисонанс.

Загалом українцям у Брюсселі непросто. Але вони прокладають свій шлях, використовуючи власний досвід життя в інших європейських столицях. Завершена європейська магістратура і фаховий досвід допомагають українцям простіше потрапити до Єврокомісії, яка більше займається технічними рішеннями, ніж до Європарламенту, де домінує публічна політика та парламентська дипломатія. Попри це, вже кілька років двоє українців офіційно працюють у Європарламенті після стажування, як акредитовані радники дієвих євродепутатів-друзів України, що свідчить про можливість успішної кар'єри, хоч і не без труднощів.

Особисто я часто використовую фразу Ніцше: якщо знати "навіщо", можна витримати будь-яке "як". Це означає, що ти не питаєш, як це зробити, ти знаєш, навіщо і фокусуєшся на завданні, а не на проблемі. Цей підхід, як на мене, відображає стратегічне мислення багатьох українців, які працюють у ключових столицях Європи.

Фото: надала Оксана Гаврилів

На вашу думку, чи втомилися європейці від українців? Якщо так, яким чином знову привертати їхню увагу до того простого факту, що найбільша війна з часів Другої світової досі триває в Європі?

На жаль, це правда: світ втомився від України й українців. Проте, як зазначив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, епоха миру в Європі закінчилася. Криз поступово стає більше, і питання російської війни проти України зміщується частково на задній план. Часто при спілкуванні з європейцями я чую їхнє здивування, коли вони дізнаються, що війна в Україні досі триває. Це відбувається через те, що на шпальтах їхніх медіа Україна поступово відходить на другий план.

Що з цим робити? Вважаю, необхідно діяти комплексно: на мікро- та макрорівні. На мікрорівні визначальною є робота діаспори. У ключових європейських столицях українська діаспора є великою та активною і її роль у репрезентації України не можна переоцінити. Діаспора повинна постійно працювати над популяризацією української культури, бізнесу, аграрної політики, прагнення до членства в ЄС і бачення "формули миру". Кожен українець за кордоном має бути залучений до цієї роботи індивідуально, спілкуючись із місцевими громадами, беручи участь у публічних заходах і розповідаючи про ситуацію в Україні. Бо, як казав В’ячеслав Чорновіл: "Україна починається з тебе!" Особливо важливо, щоб діаспора не дистанціювалася, а була активно залучена до різних ініціатив.

На макрорівні необхідно забезпечити якісний перманентний діалог з європейськими політиками та медіа. Українські дипломати і високопосадовці повинні активно працювати над тим, щоб інформація про Україну залишалася в центрі уваги.

Фото: надала Оксана Гаврилів

Цікаво почути ваші думки щодо виборів до Європейського парламенту (розмова записана до результатів виборів, - ред.). Є загрози щодо збільшення кількості правих і лівих, а як відомо, їхні популістські гасла часто проти активної допомоги Україні. Як ви вважаєте, чи може наступний Європарламент через це стати меншим другом України?

Загроза зростання підтримки правих сил у Європі дійсно існує, але вона залишається відносною. Праві сили можуть загалом отримати орієнтовно до 25% підтримки, тоді як 75% голосів усе ж віддадуть центристам і ліберальним партіям, які підтримують проєвропейський курс.

Тривогу викликає інше питання. В Європарламенті було проведене розслідування, яке довело, що латвійська депутатка Тетяна Жданок, яка перебувала в Європарламенті протягом 20 років, мала зв'язки з російським ФСБ. Ці звинувачення викликали значний резонанс, і на Жданок було  накладено санкції за порушення кодексу поведінки євродепутатів. За даними розслідування, яке провели кілька журналістських організацій, Жданок співпрацювала з російськими спецслужбами з 2004 року, передаючи інформацію та впливаючи на європейську політику в інтересах Кремля.

Цей випадок є більшою загрозою саме сьогодні, ніж діяльність ультраправих у наступному скликанні Європейського парламенту, оскільки виявляється, що навіть серед ліберальних і центристських партій можуть бути депутати, які працюють на зовнішні сили. З правими партіями, як на мене, все зрозуміло: вони часто відкрито виражають свої погляди і їхня риторика досить легко прогнозована.

Однак кулуарні контакти та прихована діяльність на користь інших держав, незалежно від політичної групи, дестабілізують Європарламент зсередини та, очевидно, є загрозою для лобіювання українських інтересів. Знаєте, які штрафні санкції було застосовано до євродепутатки Жданок? Не повірите! Вона була оштрафована всього-на-всього на суму 1750 євро та обмежена у виконанні певних обов'язків до кінця дії свого мандата. Уявляєте? 1750 євро штрафу за 20-річну діяльність на користь ФСБ.

Такі випадки підривають довіру до європейських інституцій і створюють реальні загрози для стабільності усього ЄС.

На завершення хотів ще поговорити про вашу волонтерську діяльність. Знаю, що у вас є власна громадська організація. Розкажіть про її діяльність.

Так, волонтерством я та моя сім'я займаємося дуже активно. Наша організація називається ГО "Знай це" (NGO Know it). Ми є некомерційною організацією і маємо змогу здійснювати свою діяльність завдяки знайомим, волонтерам і бізнесу, які підтримують нашу роботу.

Фото: надала Оксана Гаврилів

Перший напрямок діяльності – ми регулярно їздимо на лінію фронту, часто до місць, куди інші не доїжджають, допомагаючи як цивільним, так і військовим: Вовчанськ на Харківщині, Гуляйполе на Запоріжжі, Херсон і багато інших гарячих точок. Особисто я їздила ще раніше в Гостомель і Бучу, але потім зрозуміла, що мені краще зосередитися саме на зборі допомоги у Львові, а вже мої батьки доставляють цю допомогу до хлопців.

Другий напрямок – у нас діє майстерня дронів, де не просто виготовляємо  FPV-дрони, ми їх адаптуємо та налаштовуємо під певні радіохвилі, під певні пульти.

Третій напрямок – спільно з іншими волонтерами, найчастіше це ГО "Нескорені", організовуємо форуми на основі принципу: влада, військові, волонтери – три "в" у кооперації та синергії, що є запорукою нашої перемоги. Ці форуми дозволяють волонтерам спілкуватися з владою та іншими організаціями, щоб разом вирішувати актуальні проблеми.

Четвертий напрямок – організація та проведення благодійних концертів і заходів. Наприклад, останній концерт відбувся за участі таких артистів як Ігор Богдан, Ілля Найда та Михайло Мирка.

Фото: Оксана Гаврилів

Читайте також: Протести й культурні заходи проти пропаганди РФ у Німеччині: як активісти ГО "Віче" працюють на перемогу України