Історія виникнення та поширення тризуба, який став символом української державності

"Еспресо.Захід" розповість історію виникнення одного з найвпізнаваніших українських символів державності.

Тризуб у часи руських князів

Фото: фото з загальнодоступних джерел - Тризуб на монеті Володимира (Великого) Святославовича

Про походження і значення тризуба існують різні теорії і жодна з них не є загальновизнаною серед науковців. Починаючи від трактування тризуба як стилізованого зображення сокола, що падає на свою здобич, або якоря-хреста запозиченого з Візантії, до найбільш поширеної, що це особливий родовий символ князівської династії Рюриковичів, яка правила Київською Руссю. Однак сучасні дослідження кажуть, що цей знак був досить поширений серед різних груп слов’ян, тому він не може належати лише одній династії. Відповідно, основа виникнення і символічного наповнення сучасного українського герба є дуже давньою та потребує ще наукового вивчення. Визначити значення тризуба не просто і тому, що про нього нема жодних письмових згадок в джерелах Київської Русі.

Як би там не було, справді, символ тризуба використовували як знак влади ще руські князі. Сьогодні найдавнішими артефактами з київо-руським тризубом є: двозуб Святослава Великого (його зображено на печатці, яку знайшли в 1912 році при розкопках Десятинної церкви) та тризуб на золотих та срібних монетах Володимира Великого. В болгарському літописі "Хроніка Манасії" (XIV ст.) є зображення війська Святослава під Доростолом з прапорами, на верхів'ях держаків яких зображені тризубці.

Також дослідники знайшли тризуби на цеглинах Десятинної церкви в Києві (986—996). Крім цього, виявлені тризуби відлиті на плитках-кахлях Успенської церкви у Володимирі (1160). Поодинокий тризуб надряпаний у Софійському соборі (в Києві) на стовпі південній галереї, яка до перебудови була зовнішньою північною стіною собору. Крім цього, тризуб зображений на могильній плиті французької королеви Анни Ярославни (1032−1075), яка була донькою Ярослава Мудрого.

На 2016 рік відомо більше двох тисяч предметів, що несуть зображення знаків Рюриковичів: монети, підвіски, печатки, персні-печатки, пломби, прикраси на піхвах мечів та на мечах, знаряддя праці, посуд, рукописи; цегла, кахлі, камені церков, замків, палаців. Особливо багато тризубів в різних варіантах зображено на києво-руських підвісках, які були ярликами-посвідченнями чиновників Київської Русі.

Загалом кажучи, тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого — Святополка І (1015—1019), Ярослава I Мудрого (1019—1054) й інших князів. Двозуб був знаменом Із'яслава Ярославича (1054—1078), Святополка II Із'яславича (1093—1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264—1301).

"Знак Рюриковичів" був поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, але цей знак зазнавав змін, у деяких князів навіть перетворювався з тризуба на двозуб; або ж до класичного Володимирового тризуба додавали хрест на одне з рамен чи збоку, півмісяць, орнаментальні прикраси тощо. Історики встановили, що при переході герба від батька до сина, в "батьківській варіант" вносилися невеликі зміни — таким чином виникло чимало різновидів "знака Рюриковичів". Сучасна історіографія знає близько двох сотень різновидів тризуба.

Однак із занепадом руської держави, "знаки Рюриковичів" також почали відходити в забуття. Ще з кінця ХІ століття цей символ більше не карбували на монетах. Печатки з зображення "знаку Рюриковичів" використовували в X—XIII ст. А вже з середини XIII ст. цей символ повністю зник з ужитку як державні або особисті знаки князів. Період забуття тризуба тривав аж до кінця XVIII сторіччя, коли були знайдені перші монети Київської Русі з цим знаком. Спроби пояснити тризуб почалися з початку XIX сторіччя. Вважається, що у письмові джерела саме термін "тризуб" вперше ввів російський історик Микола Карамзін у 1815 році.

Утвердження тризуба символом Української держави у період визвольних змагань

Фото: Вікіпедія

Від княжих часів і до початку ХХ століття, на теренах сучасної України в різний час популярними були різні державні символи. Від синього щита і золотого лева, що пробує вилізти на скелю, який репрезентував західноукраїнські землі, як знак влади князів Галицько-Волинського князівства, а згодом Руського королівства, до золотого запорожця з рушницею на синьому тлі, як знак Війська запорізького і козаків.

Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. 25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла саме тризуб за герб УНР. На це рішення вплинуло зокрема те, що тризуб набув популярності в країні, оскільки його було зображено на нововведених у грудні 1917 року карбованцях. 22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проєктом художника Василя Кричевського. Однак тогочасні знавці геральдики висунули конструктивну критику створеному Кричевським проєкту, адже той не був геральдистом, тому його малюнки були не точними. До того ж сам закон не мав в собі якихось деталей того, яким має бути тризуб.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави Павла Скоропадського, а також Директорії.

У перші роки УРСР, була спроба конституційно оформити тризуб як Державний герб України у проєкті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою. Однак комуністична влада не була зацікавлена у розвитку окремих державницьких символів союзних держав, щоб не провокувати розвиток націоналізму з яким вони боролися. Після цього тризуб не зник. Адже у 1939 році на Закарпатті проголосили незалежність держави Карпатська Україна. Державний герб республіки був затверджений 15 березня 1939 року в Хусті. Ним став старий герб Підкарпатської Русі, перша синя смуга якого була увінчана тризубом Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Також ідею герба з тризубом підтримували державники з середовища української еміграції.  

Тризуб у сучасний період

Фото: Карина Рева

Як вже зазначено, 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний герб України. Ним став золотий тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Проєкт герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.

Постанова визначала тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала тризуб головним елементом Великого державного герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний Герб України. Згідно з Конституцією великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького.

Верховна Рада України на засіданні 24 серпня 2021 року в День Незалежності підтримала проєкт закону про великий герб у першому читанні. Згідно із проєктом:

"Державний Герб України є державним символом України, головним елементом якого є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п'ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом – зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту; щит тримають: з лівого боку – лев (герб Галицько-Волинського князівства), з правого – воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорозького); під щитом – стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою – два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям пурпурово-золотого кольору. Зображення лева та воїна-козака виконані золотим кольором з елементами пурпурового".

Читайте також: Цей день в історії: у Відні створено Організацію Українських Націоналістів