Сумують за домом: щодня через львівські пункти пропуску повертається від 16 до 22 тис. людей

Журналістка "Еспресо.Захід" побувала на одному із пунктів пропуску.

Обідня пора, один із пунктів пропуску на кордоні із Польщею. В Україну повертаються люди, котрі виїхали на початку повномасштабної агресії Росії. Черги нема, але рух на перетині постійний: на пішому переході повертаються майже усі з дітьми, а також чимало автівками та автобусами.

Дуже мало людей зустріли із західних областей, котрі повертаються додому. Переважно – Дніпропетровщина, Запоріжжя, Кривий Ріг. У кожного позаду довга дорога, бувало й кілька діб, аби дістатися принаймні кордону. Яна вже другу добу повертається з Німеччини в Україну. Розповідає, у перші дні повномасштабного вторгнення почали сильно ракети літати, тож не роздумуючи поїхала за кордон. 

"Ми виїхали ще з перших днів війни, - розповідає Яна Голінська. – Коли ми виїжджали, ще тільки все починалося, але ракети вже літали. Ми живемо між Житомиром та Хмельницьким, я зібрала дитину та й поїхала. Ось просиділи там три місяці і дуже хочеться додому. Чоловік сказав, щоб ми були як мінімум до дев’ятого травня у Німеччині. Тож ми не могли дочекатися, коли повернемося. І я хочу сказати, в Європі добре, але в Україні найкраще".  

"Я хоч трішки пожила, а діти зовсім нічого не бачили", - мешканка Запоріжжя

Попереду у Яни ще 800 кілометрів дороги додому. Але разом з донькою не можуть дочекатися, коли побачать рідних. За ними далі просувається черга і ми зустрічаємо Тетяну із донькою, сином та трьома онуками. Сім’я повертається у Запоріжжя. Четвертого березня вирішили поїхати до Польщі, оскільки в місті готувалися до війни, а вдома малі діти, тож треба було рятувати їх від війни. Виїжджали четвертого березня, а до місця призначення у Польщі вдалося дістатися аж через чотири дні. 

Поруч донька Анастасія з дітьми. Каже, вона хоча б трошки пожила, а малеча зовсім нічого не бачила. За себе не так страшно було, як за них. Тому прийняли рішення покинути рідне місто. Вдома залишився батько. Тож, коли ситуація стабілізувалася, не вагаючись вирушили додому. 

"За рідними скучили, - каже Тетяна. – Тай вирішили, що вже потрібно додому повертатися. Дев’ятого травня теж страшно було, тож пересиділи ще за кордоном. А зараз чоловік каже, що Запоріжжя добре укріплене. Якщо б не дітки, ми залишилися в Запоріжжі, разом з чоловіком та сім’єю". 

"Зібралися за 15 хвилин та й поїхали", - Яна Боровик з Рівненщини

А ось події початку повномасштабного вторгнення під білоруським кордоном пригадує Яна Боровик. Жінка живе на Рівненщині. Розповідає, бачила, як ворог стягує техніку до кордону, тож у перші дні виїхали до Польщі. Родичів у сусідній державі не було, довелося їхати навмання. Потрапили до родини поляків, мама сиділа з трирічним сином, а жінці довелося важко працювати.

"Побачили перші прильоти ракет і поїхали, - розповідає Яна. – Зібралися за п’ятнадцять хвилин. У нас річка під боком і за нею кордон. Так ось звідти полетіло щось, десь впало, а над річкою одразу таке сяйво було. Тоді ми для себе прийняли рішення виїжджати".

За словами жінки, ситуація нині стабілізувалася в Україні, тож вирішила повернутися, тим паче, вдома чекає бабуся. 

"Є віра в наші Збройні сили, вони вдень і вночі нас захищають, - додає Яна. – У нас спокійно, в нас тільки в Сарницькому районі один раз прилетіло і то не пошкодило нічого. І Слава Богу і Слава нашим військам".

Автобуси з Польщі їздять щодня і постійно переповнені

Ці люди поверталися пішим переходом. Втім чимало їздять автобусами. На пункті пропуску вони курсують один за одним. Така ж ситуація і з автівками. Водії кажуть, щодня їздять з Польщі в Україну і нині помітно більше українці повертаються додому. 

"Коли ми ще місяць тому везли людей до Польщі, то назад починали вертатися трохи більше десяти людей, - розповідає водій Олександр. – Зараз щодня їде цілий автобус і ще є охочі у Перемишлі. Люди їдуть з усієї Європи. Не лише з Польщі перевозимо. Всі хочуть додому, всюди добре, але вдома найкраще". 

У автобусі з Польщі їде Олена. Жінка з донькою за кордоном була більше двох місяців. Виїжджала із Кривого Рогу. На початку війни залишила в місті чоловіка і поїхала у безпечне місце.

"Ми їхали до знайомих. Ми вирішили поїхати, бо була складна ситуація, ми не знали, куди повернеться і як швидко вороги підуть на наше місто. Чоловік сказав – їдьте і рятуйтеся. Так і вийшло. А зараз хочемо вже додому і час пройшов, заспокоїлися трошки. Тим паче, там вся родина в Україні". 

Загалом після повномасштабного вторгнення в Україну повернулося близько мільйона людей. За словами прикордонників, було кілька хвиль повернення. Втім масово почали перетинати кордон після 9 травня. Відтак нині на Львівщині щодня перетинають кордон від 16 до 22 тисяч українців.

"Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, то в Україну в’їжджало приблизнл шість - сім тисяч громадян і поступово ця кількість збільшувалася. Ми бачили, що поверталися з-за кордону чоловіки, - розповідає речниця Львівського прикордонного загону Олександра Кучковська. - Ще одна хвиля була перед Великодніми святами. Тоді поверталися багато студентів, жінок, котрі працювали. Усі хотіли святкуватися. У ці дні теж більше українців поверталися, аніж виїжджали.  І вже з дев’ятого травня ми фіксуєм, що все таки більше їдуть в Україну". 

Хоч  позаду довга дорога,  але всі вже дуже хочуть додому, до сім'ї. Дорога в Україну в усіх зайняла не менше доби, а ще стільки ж, аби дістатися додому. Втім всі повертаються з усмішкою та щасливі, бо вже невдовзі побачать рідну домівку. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.