Сто імен мого собаки: Солодкі обійми Барні, – волонтерка Наталія Березій

Наталя розповіла, як наважилась рятувати безпритульних тварин та як вони, у свою чергу, допомагають іншим.

Перші кроки

Три роки тому Наталя їхала у Карпати святкувати весілля друзів. На узбіччі траси побачила собаку, який лежав та розпачливо гавкав. Допомогти не змогла – на цьому відтинку дороги зупинка заборонена та й усі місця в машині були зайняті пасажирами. Наталя розуміла, що ніякого відпочинку у неї не буде – переживатиме через пораненого пса. Коли приїхала на місце, вирішила написати оголошення у соціальних мережах. Через деякий час отримала повідомлення, що собака уже перебуває в клініці. "Якщо вже за щось взялась, то мушу завершити справу. Відповіла, що займатимусь реабілітацією собаки", – пригадує Наталя.

"Коли Барні встав на чотири лапи і зробив декілька кроків мені назустріч, щастю просто не було меж", – усміхається Наталя. Вона каже, що, мабуть, відчувала такі ж емоції, як і батьки дитини, яка щойно почала ходити. Лікування собаки було тривалим та дорогим – Наталі доводилось його постійно піднімати, щоб не було пролежнів, та мити, щоб уникнути подразнень від несформованого калу. До дівчини приходила мамина подруга, адже самій не так легко підняти 25 кг живої ваги. Наталя навіть возила пса на акупунктуру. Барні сьогодні – це жвавий та життєрадісний собака, який не втратив довіри до людей. Завдяки Барні Наталя познайомилась із спільнотою волонтерів Львова, які допомагають безпритульним тваринам. "Котик, песик чи будь-яка інша тварина – це жива істота, яка має право на гідне життя", – говорить дівчина.

Волонтер Ігор Сойко розповів Наталі, як краще писати пости у фейсбуку та збирати кошти на лікування. Завдяки однодумцям вдається зібрати від третини до половини потрібної на порятунок тварини суми. Гроші потрібні на лікування, догляд, проживання та харчування собаки. Підібраних тварин зазвичай віддають на перетримку – тимчасове утримання. Залежно від стану здоров’я знайди, її розмірів та навіть характеру, день перетримки може коштувати від 50 до 400 гривень. У Наталі зараз на перетримці 5 собак – це більше 8 000 гривень у місяць. Якби не спільнота собачників, вона б не подужала.

Наталя пригадує, що спочатку підібрала одну тваринку, вилікувала, прилаштувала. Потім ще декількох. Тоді це було волонтерство, зараз – справа життя. "Волонтер – це людина, яка декілька годин може присвятити роботі на користь інших. Або ж час від часу комусь допомагає фінансово. Я ж не можу назвати себе волонтеркою, оскільки фактично увесь вільний час та кошти витрачаю на допомогу тваринам. Якщо потрібно комусь зарадити, роблю це без вагань", – пояснює Наталя Березій.

Кроки назустріч

"Навіть коли маю еквівалентний зарплаті борг за перетримки, усе одно не можу пройти повз, – каже Наталя. – І це не тому, що байдуже до боргів, а через те, що не байдужа доля собаки". Спільнота собачників Львова, Спільнота НЕадекватних собачників Львова та інші об’єднання допомагають рятувати безпритульних цуценят та дорослих собак. Нещодавно Наталя прихистила незрячого пса. Обтягнутий шкірою скелет, припнутий ланцюгом до буди. Мешкав у старенького дідуся у селі під Києвом. Знайома Наталі поїхала забирати собаку і з’ясувалось, що допомоги потребує і її господар. Старенький живе сам, у хаті – ні світла, ні опалення, на кухні – ні скоринки. Волонтери купили дідусеві продуктів і забрали собаку. Наталя розповідає: "Тварина сім років жила на ланцюгу, незряча, не дозволяє нікому доторкнутись до шиї. Утім потроху адаптується до життя серед людей – дає себе погладити по голові, радісно стрибає, коли відчуває знайомих. Проте таких собак дуже складно прилаштувати у хорошу сім’ю".

За роки волонтерства у Наталі Березій виробилась ціла система відбору людей, яким можна довірити собаку. Спочатку, через брак досвіду, їй навіть доводилось забирати уже прилаштованих собак. Люди, попри обіцянки, припинали собаку на ланцюг, замикали у вольєрі, не прививали від кліщів, годували картоплею та макаронами. "Детальний кастинг проводжу ще на етапі спілкування телефоном, – усміхається Наталя. – Потім особисто приїжджаю і дивлюсь в яких умовах житиме тварина". Волонтерка каже, що собака – це не сигналізація, а домашній улюбленець. Вона ніколи не дасть собаку людям, які обмежуватимуть волю тварини і посадять її на ланцюг. "Собаки – не гієни, вони вночі сплять. Життя пса буде неповноцінним, якщо його протягом дня утримувати у вольєрі, і випускати лише на ніч. Собаки дичавіють, стають агресивними, кусаються. У таких випадках винна не тварина, а її власник", – каже Наталя.

Якщо до Наталі звертаються люди, які просять собаку на подарунок своїм друзям – зазвичай відмовляє. Вона мусить переконатись, що тварина житиме в належних умовах. У Наталі був випадок, коли підібрала замурзану та наполовину лису собаку. Через декілька тижнів життя удома, з повноцінним харчуванням знайда виявилась вест-хайландер-уайт-тер’єром. Найцікавіше, що завдяки соцмережам знайшлась заводчиця собаки, яку друзі вмовили віддати цуценя у подарунок.

Наталя каже, що їй приємно отримувати фотографії тварин, які знайшли свій дім: "Собачка спить на подушках, бігає з дітьми або бавиться з іграшками – такі кадри завжди зігрівають душу". Дівчина пояснює, що інколи люди вагаються, чи заводити тваринку. Хороший варіант – дати їм собаку на деякий час. Звісно, тварини звикають до людей, але не настільки швидко. Якщо песик декілька тижнів проведе у незнайомих людей – це буде позитивний досвід для усіх. Собачка отримає багато уваги і шанс на нормальне життя. Наталя пригадує, що за її волонтерську кар’єру був лише один випадок, коли люди взяли невеличку собаку на перетримку і залишили в себе. "Тваринам потрібне спілкування як між собою, так і з іншими собаками. Інакше вони дичавіють", – каже Наталя. Дівчина пояснює новим власникам, що спочатку тварина може бути у сильному стресі – ховатись від людей або, навпаки, нападати. Потрібен час, терпіння і розуміння. Зрештою, як і в інших випадках у житті.

Крокувати разом

Нещодавно до Наталі звернувся зоозахисник Сергій Діденко з пропозицією організувати сесії анімалотерапії у пансіонаті для людей похилого віку "РенаМед". Вони вирішили поєднати популяризацію адопції тварин із каністерапією - методом позитивного психосоціального і фізіореабілітаційного впливу на людей через спеціально навчених собак.

"Багато літніх людей колись мали домашніх улюбленців. Мешканці нашого будинку з радістю відгукнулись, коли ми їм запропонували зустрічі із волонтерами та собаками", – розповідає адміністратор Пансіонату "РенаМед" Максим. У будинку у середньому мешкає сімдесят людей: відновлюються після важкої хвороби або з певних причин не можуть жити без супроводу. Максим пояснює, що важлива складова роботи пансіонату – це організація дозвілля його мешканців. Спілкування із тваринами обов’язково підніме настрій людям похилого віку.

Наталя Березій планує приїжджати в пансіонат щосуботи. Їй допомагають друзі та сестра. "Наші собаки спеціально не навчені для каністерапії. Тому ми з волонтерами будемо брати тварин із доброю вдачею, які тягнуться до людей, які люблять, щоб їх гладили, які на стрес реагують не агресією, а просто ховаються", – пояснює Наталя. Вона пригадує, як її Барні підійшов до гурту чоловіків, які щось жваво обговорювали у колі. Він носом підбив руку одного із них, щоб той його гладив. Собака завжди відповідає взаємністю на щирість та любов.

Текст: Катерина Москалюк 

Фото: Катерина Москалюк, Віталій Мудрик

Матеріал підготовлений у рамках проєкту "Пес з небес", який популяризує адопцію безпритульних хвостиків з притулків та стерилізаційних центрів.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.