"Шоу-бізнес – ринок, культура – ні", – фронтмен гурту "Мандри" Сергій Фоменко

Бесідували акурат у день, коли на вулиці Львова висипали сучасні батяри і батярки, влаштувавши собі свято на роверах, – повідомляє "Еспресо.Захід".

 

Сергію, ви з Київщини родом, а готуєте проєкт, який називається "Батярський шансон". Ви знаєте, звідки ми ведемо цю передачу?

Я народився у Василькові під Києвом.  Це десь приблизно 40 кілометрів. Я про студіюю знаю, більше того, я сьогодні цілий день пишу вірш про місто Львів, в якому ми заразз вами.

А в якому районі розташована ця студія, де ми сидимо зараз?

Як називається район?

Район називається Клепарів. А знаєте таку батярську пісню "Пані Францішка"?

Звичайно.

От пані Францішка, донька різника. І потім вона разом з коханим отруїлись. Драматична історія, котра стала основою головної батярської пісні. Головне, це відбувалось в тому місці, де ви зараз сидите.

Я не знав цього, тепер буду знати. Вік живи – вік учись.

А чому ваш проект називається "Батярський шансон"?

Мені дуже подобається взагалі ця субкультура. Бо вона не тільки львівська, як мені видається, а вона ще може бути універсальною взагалі для тих людей, які мають такий дух. На мій погляд, батяр – це такий класний волоцюга, такий гарний хлоп, який святкує життя. І це дуже добрий дух. Мені здається, що цю субкультуру можна трошки розширити в бік іншої України.  

Ну, це правда. Насправді це український шансон, який в нас часто популяризували. А от російський шансон перетворився, перепрошую, на блатну аморальну тюремну пісню…

Власне, одна із задач проєкту полягає у тому, щоб люди зрозуміли, що шансон - це лірико-драматична пісня про любов, життя, якісь пригоди, а не російський блато-попс.

А що буде взагалі в цьому проєкті?

О, там дуже багато чого є. Частину програми можна буде почути на фестивалі Via Carpatia. Це пісні, серед них і львівські. Наприклад, пісня гурту "Мертвий півень" та Юрка Андруховича "Брат, піво кончілось". Це сучасний такий батярський хіт. Будуть нові мої авторські пісні - "Розбите серце", "Белла" та інші треки. Будуть деякі переклади, наприклад, мені дуже подобається іспанська пісня "Besame mucho", вона буде в українській версії звучати - "Те саме муча".

На мій погляд, батяр – це такий класний волоцюга, такий гарний хлоп, який святкує життя. І це дуже добрий дух. Мені здається, що цю субкультуру можна трошки розширити в бік іншої України.  

Колись ви працювали двірником Києво-Печерської Лаври, були російськомовним. Але звідкись цей двірник знав, що Україна отримає Томос і буде незалежною, почав за це боротися з себе і поборов.

Ну, це був совєтський час. До того ж це був той час "андроповщини", коли треба було обов’язково десь працювати. Інакше тобі світив там якийсь строк у тюрмі. А я хотів, щоб, по-перше, місце було гарне, а, по-друге, щоб працювати було небагато. Дві години зранку прибрав святе місце та й пішов собі робити музику. Нормально…

Ви були дуже відомим музикантом. І раптом ви їдете на фронт, організовуєте концерти, заходи, робите форуми… Чому це в вас почалося, і як ви самі цю діяльність називаєте? Ви вирішили стати громадським діячем, політиком, чи вважаєте, що у нас співак просто не може не бути громадським діячем?

Просто, все, чим я займаюся, мені цікаво. Я зараз, наприклад, почав робити проєкт "Видатні українці сучасності". Це фільми-портрети видатних українців. Вже знято три фільми. А це ж тільки 2021 року ми почали. Є купа інших проєктів, виставок. Просто те, що мене цікавить, те, чого мені не вистачає в українському медіапросторі…

А чого Вам не вистачає в українському медіапросторі?

Наприклад, мені не вистачає інформації про реально видатних людей, які живуть в Україні. Їх дуже немало, але про них мало знають. Назагал в Україні дуже багато знають  про поп-зірок, про політиків, перепрошую, про якісь негаразди… Але про людей, які щодня роблять значні речі, і все своє життя досягають великих, цікавих результатів, незалежно від професії (це може бути спорт, мистецтво, IT-сфера, великий чи середній бізнес, що завгодно). Але це люди, які досягнули значних речей і які позиціонують себе україноцентричними, які люблять Україну. Таких людей є багато і в Україні, і в усьому світі. Але про них українське суспільство дуже мало знає. Знають вузькі кола… А задача проекту "Видатні українці сучасності" - зробити цю інформацію доступною для глядачів в YouTube і, можливо, телеканалів. Ми плануємо відзняти 10 фільмів цього року і будемо мати за честь представити їх на каналі "Еспресо".

Все, чим я займаюся, мені цікаво. Я зараз, наприклад, почав робити проєкт "Видатні українці сучасності". Це фільми-портрети видатних українців. Вже знято три фільми. А це ж тільки 2021 року ми почали.

Сергію, ви на Схід часто їздите? Куди, що там робите?

Так, щороку, з 14-го. Вперше я поїхав туди на День Незалежності, якраз у розпал початку війни. На базу "Правого сектора", практично на лінії бойових дій. Поїхав, щоб побачити, що відбувається, і підтримати, чим можу бути корисний. І ми там буваємо багато де. Такі гарячі лінії, гарячі точки.

Ваша найдраматичніша поїздка туди, що запам’яталася найбільше?

Драматичних подій не було, але були пост-історії. Наприклад, того ж першого року я познайомився, на базі "Правого сектору" з хлопчиком з ніком "24-тий". Це був дуже юний хлопчик. Він дуже тішився, що він прийшов захищати Україну. А через рік він загинув… І багато людей, яких я знав, загинуло на цій війні. І це найдраматичніше. Бо мені здається, що саме ці люди би мали будувати далі Україну.

І тому в кожного з нас є зобов'язання перед цими людьми, щоби Україна йшла у тому напрямку, в якому має йти. В бік вільних цивілізованих демократичних країн, національних, якими є європейські країни. Там домінують національні мови й культури, але при тому у них є демократичне і цивілізоване ставлення до сусідів. І капіталістична дійсність. У хорошому сенсі цього слова: коли в людей є робота, відбуваються культурні проєкти. Мене дуже тішить, що в в Європейському Союзі дуже важливим акцентом є культура. На неї виділяються величезні бюджети і працюють дуже великі інституції.

Багато людей, яких я знав, загинуло на цій війні. І це найдраматичніше. Бо мені здається, що саме ці люди би мали будувати далі Україну.

Кажуть, що культура – це ринок. Хай собі йдуть, заробляють, співають, де хочуть. Ну, є така думка в суспільстві…

Шоу-бізнес – ринок, культура – ні.

Ми ж настворювали купу структур, які ефективно працювали, між іншим. Держкіно, Культурний фонд… Зараз в цих структурах криза. Українські кінематографісти, далекі від великих каналів, на яких серіали показують  російськомовні, що це, по суті, атака шоу-бізнесу на культуру. Ви це відчуваєте?

Так і є, звичайно… Ситуація дуже проста. Я цього не міг ніколи уявити, але так сталося, що зараз владою України є представники шоу-бізнесу. Причому, шоу-бізнесу, на мій погляд, досить низького гатунку. І відповідно рівень культури цих людей досить низький, на мій погляд.

Як це позначається на культурному житті України?

Так і позначається.  Відбувається те, те, що я називаю дозволеним гопачком або дозволеним реготом. Це типу можна, а культура, котра має дуже широкий діапазон напрямків, ніби й не потрібна цим людям. Бо вона насправді їм не потрібна.

Я цього не міг ніколи уявити, але так сталося, що зараз владою України є представники шоу-бізнесу. Причому, шоу-бізнесу, на мій погляд, досить низького гатунку. І відповідно рівень культури цих людей досить низький.

Але є багато молодих людей і людей активних, яким культура потрібна. От вчора я їздив в Бучач - фантастичне місто на Тернопільщині, де народився Пінзель – видатний український скульптор. Власне походження його було незрозуміле - чи він був німцем, чи українцем, чи поляком. Але це справді видатна людина, яка творила велике українське мистецтво. Дерев’яні скульптури в Бучацькому костьолі, ця фантастична жінка з книжкою… Ці скульптури зроблені з дерева. Там же в Бучачі дуже багато скульптур, зроблених з каменю, які точно належать Пінзелю. На жаль, вони в жахливому стані, і львівські архітектори і художники хочуть їх відновити, повернути у бучацькі музеї. І точні зліпки і точні копії цих скульптур встановити на бучацькій ратуші, на інших місцевих визначних спорудах.

Українські галицькі міста просто фантастичні. У Бучачі народився не лише Пінзель. У Бучачі народився Агнон, єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії. Народився Сімон Візенталь. Відомий Центр Візенталя, який переслідував тих, хто знищував євреїв під час Другої світової війни. Але до Бучача мав стосунок й Пилип Орлик, і, очевидно, Володимир Гнатюк, який вчився в Бучацькій гімназії.

Володимир Гнатюк разом з Михайлом Грушевським та Іваном Франком відкрив "українські Афіни" - Криворівню і Верховину, де ми з вами, Сергію, будемо на фестивалі Via Carpatia. Там, крім прекрасного гурту "Мандри", будуть і Go-A - український учасник Євробачення. Будуть прем’єри від Держипільського, від Gutsul-Planet. Будуть дискусії, присвячені 30-тій річниці Незалежності України. То ж я вас усіх запрошую 25-го, 26-го, 27-го червня на Via Carpatia…

"Мандри" запрошують теж.

Довідка

Сергій Фоменко. Творче прізвисько – "Фома". Український музикант, композитор, фронтмен фолк-рок-гурту "Мандри", народний артист України. У підлітковому віці навчився грати на баяні та гітарі, співав, писав пісні та оповідання. Мандрував автостопом по великих містах України, Білорусі, східної Балтики та Росії. Працював двірником у Києво-Печерській Лаврі, Софіївському соборі, гардеробником Археологічного музею, працівником сцени у театрі, ведучим радіопрограм. До 23 років був російськомовним, потім свідомо перейшов на українську. У 1997 разом з однодумцями заснував гурт "Мандри". Музика колективу містить у собі елементи фолку, міського романсу, французького шансону, року, блюзу та регі. За понад 20 років існування "Мандри" стали легендою фолк-року – випустили десятки хітів, відеокліпів, виступили на провідних фестивалях України та Європи. "Мандри" - активні учасники українських революцій. Їхня пісня "Не спи, моя рідна земля" стала одним із гімнів протестів. Зараз "Мандри" часто виступають у прифронтових містах на Сході України.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.