Що їдять на Різдво в різних країнах світу

"Еспресо.Захід" відшукав найцікавіші різдвяні страви різних країн світу й дізнався історії їх створення.

Різдвяне поліно у Франції

Різдвяне поліно – це традиційний французький десерт, яким, проте, частуються не лише у Франції, а й у Бельгії, В’єтнамі, Лівані, Квебеку (Канада) та інших країнах, що зазнали впливу французької культури. Поліно або Бюш-де-Ноель готують з жовтого бісквіта, який всередині змащують шоколадним кремом. Тоді бісквіт скручують так, щоби він набрав циліндричної форми. Зверху десерт також змащують шоколадним кремом і оздоблюють візерунками, які нагадують шершавість кори дерева. Для завершеного вигляду бісквіт посипають цукровою пудрою, яка виконує роль снігу на дереві. Тож увесь десерт має нагадувати деревину.

Хоча Різдвяне поліно почали готувати лише у 1870 році, його історія розпочинається значно раніше, ще зі старовинного свята зимового сонцестояння, яке відзначали ще за дві з половиною тисячі років до н. е. У найдовшу ніч року, 21 грудня, предки сучасних французів запалювали найбільше поліно, яке тільки могли відшукати. Ця деревина мала священне значення, її поливали вином або олією. Поліно заносили до хати наймолодший і найстарший члени родини. Звісно, дерево запалювали і вже за часів християнства залежно від регіону воно мало горіти або у ніч перед Різдвом, або аж протягом 12 ночей від Святвечора до Богоявлення. Ці 12 днів символізували 12 місяців майбутнього року. Зазвичай обирали поліно з дуба або фруктового дерева, адже саме вони при спалюванні дають найбільші іскри. До речі, чим вище підіймалися іскри вогню, тим щасливішим мав би бути майбутній рік.

Тамале у Мексиці

Тамале – це одна з основних страв різдвяного столу у Мексиці, що дещо нагадує українські голубці. У бананове або кукурудзяне листя мексиканці загортають тісто з кукурудзяного борошна з найрізноманітнішими начинками. Так, всередині тамале можуть бути фрукти чи овочі, або м’ясна пряна начинка обов’язково з додаванням перцю чилі. Страву готують на пару і перед вживанням знімають листя.

Тамале має індіанське походження, це страва, яку з собою брали на полювання ацтеки й мая. Кажуть, що саме цією стравою корінні жителі Америки зустрічали конкістадорів. Пізніше, вже у ХХ столітті тамале стало популярним фастфудом у Техасі та Каліфорнії.

Читайте також: Католицьке Різдво у Львові: розклад святкових богослужінь у храмах.

Панетоне в Італії

Панетоне – італійський різдвяний десерт, який в Україні найчастіше купують напередодні Пасхи, адже він схожий на традиційні українські паски. Однак італійці частуються цим солодким хлібом з цукатами й родзинками виключно у різдвяний період року. Часто панетоне їдять разом з горнятком гарячого шоколаду після нічної служби у церкві.

Панетоне з’явився у Мілані й став поширеним по всій Італії, коли його почали виготовляти у промислових масштабах на початку ХХ століття. Проте як вперше створили такий хліб достеменно не відомо, існує кілька легенд походження рецепта.

Так, однією з них є історія про помічника головного кухаря Міланського герцога, на ім'я Тоні. Якось герцог Людовико Сфорц готувався святкувати Різдво й, звісно, замовив великий бенкет у свого кухаря. У процесі приготування вечері головний кухар випадково спалив основний десерт свята, кухар розгубився, не знав що робити й вже передбачав свою нещасну долю. Проте йому на поміч зголосився Тоні, який вирішив піти ва-банк і додати до залишків сирого тіста все, що було на кухні – цукати й родзинки. Тоні перемішав усе до однорідної маси й почав випікати своє творіння у циліндричній формі. Оскільки вечеря герцога добігала кінця й потрібно було вже подавати десерт, кухар не мав іншого вибору, як понести до гостей свіжоспечений хліб Тоні. Герцогу й гостям, на диво, особливо сподобався ароматний десерт і вони наполягли, аби їм сказали його назву. Тоді кухар відповів, що ця страва – Pan del Toni (хліб Тоні).

Так почали випікати панетоне. В Італії також існувала давня традиція палити поліно, як і у Франції, проте у ніч напередодні Різдва, коли запалювали дерево, голова сім’ї частував своїх близьких саме трьома панетоне. Такий десерт мало хто міг собі дозволити, адже засушені фрукти взимку вважалися ознакою багатства. Тому особливий хліб їли лише на Різдво й обов’язково додавали до нього родзинки, адже, якщо господарі можуть собі їх дозволити, то вони багаті, а ця ознака напередодні Різдва віщувала добру долю й таке ж багатство у наступному році.

Кучукай у Литві

Назва цього литовського десерту походить від слова "Kūčios" (Кучос), що перекладається, як Святвечір. Литовське Різдво, хоч і відзначається 25 грудня, все ж дуже схоже на українське. Литовці також готують 12 страв, головною з яких є кутя, а ще накривають стіл білою скатертиною, під яку традиційно кладуть сіно. Проте замість українських пампухів, у литовців – різдвяне печиво Кучукай.

Це печиво, зроблене з дріжджового тіста й маку. Господині мають випікати його обов’язково саме у Святвечір, а не напередодні. Кучукай у Литві набрав поширення після Першої Світової, проте традиція його випікання ведеться ще з язичницьких часів. У найдовшу ніч у році французи й італійці приносили у жертву дерев’яне поліно, а литовці – буханець хліба. Пізніше обряд перейшов у символічне поїдання Кучукая.

У деяких регіонах печиво мало подовгасту форму, а в деяких – було плескатим. Тепер кучукай має форму маленьких пухких квадратиків. Страву зазвичай подають разом з маковим молоком, іноді ще й із киселем з журавлини.

Читайте також: Щось, окрім "Різдвяної історії" Дікенса. Топ різдвяних книг для дорослих і дітей.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.