Росіяни не розуміють, чого очікувати, яким буде їх майбутнє, - Дмитро Орєшкін

У Москві розраховували на слабкість, дезорієнтацію Заходу, а вийшло навпаки. Якими будуть наслідки такої недалекоглядної політики? Про це та інше журналіст Антін Борковський розмовляв у "Студії Захід" на Еспресо.TV з російським опозиціонером, публіцистом та вченим Дмитром Орєшкіним.
 

Останні кілька днів я буквально з олівчиком читаю виступи Путіна. В Україні надзвичайно болісно і тривожно сприймаємо останні події. В мене складається враження, що Путін дещо змінив свою риторику. На вашу думку, що спровокувало чи спричинило до такого певного путінського розвороту, якщо такий справді є?

Я думаю, що Путін зіткнувся з несподіваним для себе консолідованим спротивом Заходу, з жорсткими заявами і вчинками. Адже він розраховував на те, що Захід слабкий, дезорієнтований, розколотий і саме в такій ситуації різкі рішучі дії, якими Путін завжди славився, можуть принести йому успіх. А вийшло навпаки. НАТО проявило готовність до жорстких дій, не прийняло російського ультиматуму. І тепер у Путіна дуже складна ситуація: починати війну він не може, лякати Україну і Захід концентрацією військ теж не виходить, тому що до цього вже всі звикли, і відступати він не може без втрати обличчя. Тому він повинен перевернути ситуацію і пояснити, що він все ж переміг. Але водночас я би не сильно радів, бо є підстави думати (і я дотримуюся цієї точки зору), що Владімір Путін не готовий до великої справжньої воєнної операції і війни він не хоче. Але просто сказати, мовляв "вибачте, я програв" він також не може. Тож зараз він говорить, що так, він буде переможцем в цій ситуації, тому що врятує світ. Але при цьому він не зможе не помститися Україні за цю доволі очевидну поразку в інформаційній війні, де він завжди був сильним як ніхто. Тож, думаю, розслаблятися немає підстав. Думаю, що будуть завдані удари з найбільш несподіваних напрямків, удари не військові, а політичні, економічні, інформаційні, інфраструктурні. Тому що Путін ніколи нікому нічого не пробачає.

Читайте також: Путін так далеко зайшов, що будь-яке відігравання назад буде пов’язане з втратою обличчя, - Марк Фейгін

Другий момент, який свого часу описали, власне, і ви – Путін намагається не робити те, чого від нього чекають. Ну і відповідно зараз нібито всі з полегшенням видихнули, бо надійшли сигнали, що під час пекінської Олімпіади наступу не буде. А можливо якраз навпаки – ця теперішня тактична і дипломатична пауза може перейти в якусь військову провокацію.

Тут ваша правда. Є сумний досвід грузинської війни, коли власне Путін був начебто "не при ділах" і поїхав саме, зважаючи на олімпійські події, далеко з країни. І все сталось начебто поза його увагою. Тоді він був прем’єр-міністром. Зараз може бути така сама ситуація. Він у Пекіні, а тим часом якісь ополченці отримають підступний удар з боку України по селу з назвою Майніло… І тоді він з великим розчаруванням буде змушений почати операцію з примушування до миру. Варіанти можуть бути різні.

І Шойгу залишається на місці, не летить він у Пекін.

Так, Шойгу при роботі. Воєнна небезпека перейшла, мені здається, з роздутої спеціально пропагандистської загрози в іншу категорію – удари будуть не воєнні, але будуть доволі болісні, можуть бути пов’язані з провокаціями на білоруському кордоні, тому що Путін в таких ситуаціях завжди діє через "прокладки". А такою "прокладкою" може бути Лукашенко, або ДНР-ЛНР, або пан Орбан, який створить додаткові труднощі Україні на відповідному кордоні, не воєнні, звісно, а етнічні чи газові. У кожному разі в Кремлі дуже постараються зробити Україні якомога дискомфортніше і боляче.

Що, на вашу думку, стало основним стимулом згортання відкритої військової акції?

Рубль впав, настрої путінської частини електорату слабнуть, він втрачає популярність. У Росії не хочуть війни з Україною, що би про це не говорили засоби масової інформації. Абсолютно точно ніхто в Росії не хоче бачити масові труни. Більшості населення завжди подобається когось перемагати, але якщо за це доведеться платити життями власних дітей, грошима, тобто рублем, який падає, зниженням рівня життя, то це не те, що треба Путіну. Тому зараз ситуація серйозно змінилася. Путін прорахувався з тим, що сміливість, наглість міста бере. В цьому випадку виявилося, що цього не достатньо. Думаю, що найближчі тижні в Кремлі будуть шукати якісь інші способи тиску на Україну. Звичайно, вони знайдуть ці способи. Тому, ще раз повторюся, розслаблятися в жодному разі не можна.

Читайте також: "Росія напала на Україну, бо росіяни досі ще не знають, хто вони", – Тімоті Снайдер

Накопичилася втома, розчарування, роздратування, яке погано приховується. Країна Росія на відміну від країни України зараз перебуває в стані когнітивного дисонансу – люди не розуміють, чого очікувати, не розуміють, яким буде майбутнє, відтак люди перебувають у депресії.

Ви згадали про те, що, можливо, так званий військовий мілітаристський сценарій може бути переведений на рейки інших якихось альтернативних речей. Зокрема, наскільки я розумію, велику енергетичну війну.

І тут, мені здається, пан Путін прорахувався. Ідея збудувати трубопровідну імперію і в її металевих обіймах задушити Європу, або змусити її щонайменше слухатися, була відверто сформульована ще років 10-15 тому. Захід намагався на це не звертати уваги, і причини зрозумілі. Якщо на 40% енергетичні потреби забезпечує "Газпром", то будь-який західний політик сім разів подумає перед тим, як сваритися з основним постачальником сировини. Але і тут Путін переоцінив свої можливості. По-перше, справді є альтернативні поставки зрідженого газу, по-друге, президент Байден провів переговори з керівництвом Арабських Еміратів і одного з головних газових постачальників Катара, щоб мати гарантові обіцянки поставок газу на європейський ринок. А найголовніше - спроби "Газпрому" спровокувати газові труднощі в Європі, зокрема в Україні, мені здається, принесли набагато менше успіху Путіну, ніж він очікував. Так, безперечно, труднощі виникли, ціни зросли, але паралельно з цим та ж Європа нарешті зрозуміла абсолютно чітко, що газопровідні нитки, які будує Путін, це не бізнес, а геополітична зброя. Газовий ринок Європи – це не ринок продавця, чого хотів би домогтися Владімір Путін, це все ж таки ринок покупця. Західна Європа пережила шок через великий стрибок цін на газ, але вона це витримає. В Україні, я підозрюю, були серйозні труднощі і вони тривають, з опаленням, із забезпеченням комунальних платежів і газ скоріше за все дорожчатиме. Проте зламати з допомогою газу наростаючу неприязнь токсичних дій Путіна, мені здається, не вдасться. А в довгостроковій перспективі він вийде з цієї історії з підірваним престижем, "Газпром" вже був змушений відкрутити кран назад після майже місячних штучно створених труднощів для Європи, пустивши газовий потік у подвійній кількості. Ціни відповідно пішли вниз. І це теж ознака того, що в Кремлі зрозуміли – вони трохи переграли, переоцінили себе. Врешті-решт і санкції, і стримування торгівлі ресурсами б’є по російській економіці. А економіка нині в Росії погана.

Читайте також: "Ескалація була потрібна Росії, щоб кінцево запустити "Північний потік-2", – американський політолог Аріель Коен

Як ви слушно натякнули, Путін сам себе вкотре переграв. Що далі? Куди далі, за яким планом? Чи є в них сценарій, чи вони рухаються конвульсивними рухами з розряду "наливаємо в один стакан Тютчева, Ільїним закусюємо".

Ситуація відрізняється від, скажімо, місячної давності значно більшою кількістю варіантів розвитку. Якщо місяць тому обговорювали питання буде війна чи не буде, і я повторював, що у Путіна немає ресурсів для серйозної воєнної операції або витрати цієї операції будуть більші, ніж очікувані вигоди, і продовжую дотримуватися цієї точки зору, то тепер, коли ця ідея стала близькою і кремлівському керівництву, вже складно робити вигляд, що от завтра ми нападемо. Вже зрозуміло, що НАТО змужніло, і збільшує свою присутність на східному фланзі, про що говорив пан Байден і керівництво Альянсу. Тобто де факто Путін переграв сам себе. І тепер імовірні найбільш несподівані варіанти. Проте я не думаю, що є підстави сподіватися, що вони будуть хороші. Мова про інше – які способи зробити Україні пакості вибере керівництво Кремлівської адміністрації. Економічний тиск, тиск з допомогою мігрантів, який свого часу пробував Лукашенко, тиск за допомогою газових цін, кібератак, тиск за допомогою підтримки якихось екстремістських правих, лівих чи будь-якого іншого спрямування угруповань на території України. Всі ці напрямки в різній мірі будуть задіяні з головною метою – Путін не може допустити, щоб Україна вийшла з цієї історії з іміджем переможця. Можливо, це йому навіть вдасться зробити, оскільки він контролює засоби масової інформації, проте тільки на своїй території. Наші пропагандисти, напевно, пояснять, що насправді ми, як завжди, перемогли.

А великий хрестовий похід проти вашингтонського обкому?

Колективний не виходить, тому що у Путіна немає союзників. Він зустрічався з керівництвом Ірану, керівництвом Угорщини, буде проводити переговори з керівництвом Китаю. І в кожної з цих країн є свої інтереси. Китай, звісно, буде допомагати Путіну просто тому, що йому це стратегічно вигідно. Бейден же оголосив Китай головною проблемою для Сполучених Штатів. А Путін упродовж останніх трьох місяців зумів у рейтингу західних політиків зайняти позицію головної проблеми, витіснивши Китай на другий план. Китаю таке зручно, тому що він, імовірно, спробує вирішити свої проблеми з Тайванем або якісь інші. У цьому сенсі загострення конфлікту Путіна з Заходом йому вигідне, тож можна розглядати Китай якщо не як союзника, то як партнера в цій грі. Водночас, як мені здається, Захід саме в ці місяці значно краще почав розуміти, що собою представляє Владімір Путін, тож Захід до цього готується. Тому такий глобальний хрестовий похід неможливий, бо "кишка тонка". У Росії зараз менш ніж 2% ВВП і навіть якщо говорити про військовий паритет, то звичайно порівняно з західними військовими технологіями російська воєнна машина слабша. Думаю, що ми можемо говорити радше про відновлення залізної завіси навколо Росії для того, щоби захиститися від інформаційного впливу Заходу, щоб наші громадяни не бачили, як Україна справляється зі своїми труднощами.

Тобто відключать інтернет.

Відключити так просто не вийде. Але от у Сбербанку пройшли тренінги з приводу переведення всієї банківської системи на умови, коли будуть відключені західні софтові продукти. Я не уявляю, наскільки вдало пройшли ці навчання, але факт того, що вони відбулися, багато про що свідчить. Вважаю, що в Росії не знайдеться, на жаль, альтернативних джерел доволі якісного програмного продукту, щоб справитися без "Майкрософта", без "Гугла", без Apple і так далі. Знову ж таки, в інформаційному просторі треба зробити вигляд, що "ми готові". Але зверніть увагу, це не експансія, а навпаки – оборона. Це вибудовування захисних редутів на межі глушилок. Так, намагаються обмежити інтернет, намагаються завдати удару по Youtube, по фейсбуку і так далі. Подекуди це вдається, але ці успіхи локальні і нетривалі. Точно так само, як інформаційні атаки на, скажімо, державні інформаційні системи України. Вони теж завдають збитків, але спину не ламають. Важливо розуміти, що ці спроби продовжуватимуться за всіма напрямками. Тож мені видається Путін зараз скоріше зайнятий збереженням своїх позицій, свого обличчя, демонстрацією свого впливу на внутрішньому інформаційному ринку. На зовнішньому інформаційному ринку за великим рахунком він уже програв.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.