"Революційні вибухи зіграють тільки в мінус", – Орест Каракевич

Журналістка "Еспресо.Захід" у "Актуальному інтерв’ю" поспілкувалася з учасником Революції Гідності, ветераном російсько-української війни Орестом Каракевичем.

За кілька годин у Києві розпочнеться акція протесту проти дій влади Зеленського. Влада на нині "запланувала" переворот. Чого нам чекати найближчими днями чи навіть годинами, на вашу думку?

Нічого насправді не відбудеться. Відлік цієї ситуації розпочався ще з 2019 року. Але таке накопичення крайніх тижнів — розслідування Bellingcat, після цього незрозуміла та недолуга реакція влади: то вони заперечували операцію, то якісь викрутаси, вихід в ефір Шустер live Василя Бурби.

І "слуги" тоді проігнорували цей ефір...

По суті, це втеча. Їх запросили, вони погодилися і за пів години до ефіру вони втекли. Відбулося викриття брехні Зеленського та Єрмака. Хто кого вигороджує в даній ситуації, я не знаю, але реакція суспільства — це сьогоднішня акція. Демократичні сили заявили, що буде оголошена безстрокова акція, якщо не звільнять Андрія Єрмака, який має настільки сильний вплив на президента, що його спокійно можна назвати "сірим кардиналом", а може й де-факто президентом України.

Зеленський під час пресконференції сказав, що це дуже потужна людина, яку, в принципі, не можна забрати, як цього хоче "пан Петро"...

Мені не вистачить нормальних слів це коментувати. Тому що "сірим кардиналом" і фактично президентом є Андрій Єрмак. Його уподібнюють з проросійськими силами, з ФСБ. У цьому потрібно розбиратися компетентним  органам. Але цей пресмарафон, який провів президент, — це фіаско та провал. Це, на жаль, нівелювання президентського інститутут, нівелювання самого символу  президентства, державного механізму. Він своїми висловами поставив себе на рівень не простих громадян, а тих 73% "хоть паржом". Передвиборча кампанія, коли ти "простий хлопець" із народу… Але зараз вже президент, він не може себе так поводити.  Перепалка з Бутусовим і, як наслідок, — порушення кримінальної справи. І за що? За розпалювання війни з Російською Федерацією? Мені просто цікаво, кого ви понабирали у своє оточення, пане президенте? Хто такі дурні поради дає? Це просто і смішно, і грішно. Як наслідок, маємо цей опус про переворот. Зрозумійте, державний переворот і мільярд доларів речі несумісні. Що таке мільярд доларів? Мільярд доларів — сума, яку буде видно з Плутона. Як сказали представники "Демократичної сокири", мовляв, це як рух тектонічних плит, таких грошей немає ні в кого. І просто сказати таке в ефір — абсурд.

Але в оточенні Зеленського дуже серйозно сприйняли "переворот". Станом на вечір 30 листопада про переворот заявив сам Зеленський, перший віцеспікер Корнієнко, голова фракції "Слуга народу" Арахамія, прем’єр-міністр і віцепрем’єрка Верещук...

Мало того, вони ще й офіційні листи направили главам держав. Насправді мене це лякає. Я поясню чому: заява про "переворот", термінова встановлення "йолки", каток. Перекриття сьогодні з шостої ранку всього центру Києва. Це мені нагадує дуже сильно 2014 рік. І найстрашніше, що сьогодні, першого грудня, розпочинаються спільні військові навчання Білорусі та Росії на кордоні з Україною для протистояння міфічній західній агресії. Тобто, не дай Бог якась провокація, застосування сили і… "Путін введи війська"? Чи, може, якщо він навіть цього не зробить, то його втемну використають? Це мене дуже сильно лякає. Дай Бог, щоб нічого сьогодні не сталося.

"Вагнергейт" є правовою підставою для усунення президента правовими механізмами. Чи дасть це поштовх сутичкам революційним, таким, як був Майдан? Ні. Хіба якщо до мирної акції сьогодні застосують силу.

Як Ви думаєте, історія з "вагнерівцями" може стати рушієм, що призведе до кінця Зеленського? Чи може спалахнути третій Майдан? Оскільки я вчора спілкувалася з організаторами акції в Києві, вони ще не знали формату акції, знову ж таки я спілкувалася з львівськими активістами, сотні яких поїхали сьогодні в Київ...

Ні. "Вагнергейт" є правовою підставою для усунення президента правовими механізмами. Чи дасть це поштовх сутичкам революційним, таким, як був Майдан? Ні. Хіба якщо до мирної акції сьогодні застосують силу. Або до будь-якої мирної акції супротиву буде застосована сила, як це зробив 30 листопада 2013 року Янукович. У такому випадку — так, це кінець. Ніхто тоді не буде думати про концентрацію військ противника на кордоні, ніхто не буде думати, що відбувається в Україні. Це буде одразу ж повстання. Якщо у влади вистачить розуму не застосовувати силу до мітингарів — не буде. Це не в нашій крові, на жаль. Якщо б це відбулося в Європі, я маю на увазі, державна зрада такого високого рівня, то там би стало причиною. У нас, мені здається, поки що ще ні.

Доведеться нам ще два роки потерпіти і тоді всі зрозуміють і зроблять правильний вибір. Або відбудеться політичне прискорення, але виключно в правовому полі. На даний момент революційні вибухи зіграють тільки в мінус.

Зрештою, такою ситуацією не може не скористатися Росія. Вона тільки чекає на бунти в Україні...

Тому я вчора написав і зараз це повторюю. Я не є прихильником зараз будь-якої революції в Україні, я не є прихильником зараз будь-якого перевороту, я дуже критично, м’яко кажучи, ставлюся до нинішньої влади. Але, я вважаю, що революція наразі - це найменше, що потрібно Україні. Я сподіваюся, що цього не відбудеться. Україна повинна свій вибір зробити законно на виборах. Доведеться нам ще два роки потерпіти і тоді всі зрозуміють і зроблять правильний вибір. Або відбудеться політичне прискорення, але виключно в правовому полі. На даний момент революційні вибухи зіграють тільки в мінус.

Активна частина людей відстоює свої права, не мириться. Але ми не можемо постійно долю країни вирішувати на Майдані. З іншого боку, ми бачимо, як голосують люди, 2019 рік дуже показовим був. Ви за вирішення в правовому полі. Якщо з’єднати ці всі три компоненти, чи дійсно може зіграти правовий механізм?

Звичайно. Я розумію, рейтинги не точні, але вчора "Європейська Солідарність" таки обійшла "слугу народу" на виборах до парламенту. Тобто починали нижче плінтуса, а за два з половиною роки ситуація змінилася. Люди розуміють. Не так все сумно, як здається. Я вірю в те, що люди розуміють, звичайно, це буде важче, але, якби вибори відбулися зараз, розстановка сил була б іншою.

Нашим проукраїнським силам теж потрібно пристосовуватися під ці тренди, захоплювати електоральне поле. Зрозумійте, просвітлення все ж таки є. Чи можлива була вісім чи навіть п’ять років тому така реакція на львівських нелюдів, котрі влаштували "голодну вечірку" на річницю Голодомору?

Але нашими людьми легко маніпулювати. Зрештою, олігархічні та російські сили не сплять, а думають і шукають свої ніші. Ми розуміємо, що нема гарантії, що люди проголосують і прийдуть проукраїнські сили до влади.

Так, гарантії немає. Олігархічні сили пристосовуються. Той, хто застарілий, той одразу випаде, той, хто пристосовується, - а вони вміють пристосовуватися, - рухатиметься вперед. Чому я так говорю? Дивіться, у 2019 році велику роль зіграли соцмережі. Той, хто окупував соцмережі, - а це була група Зеленського, - здобув великий молодіжний електорат. Нашим проукраїнським силам теж потрібно пристосовуватися під ці тренди, захоплювати електоральне поле. Зрозумійте, просвітлення все ж таки є. Чи можлива була вісім чи навіть п’ять років тому така реакція на львівських нелюдів, котрі влаштували "голодну вечірку" на річницю Голодомору? Зараз вони всі плачуть, що не мають чим заробляти. Раніше це було неможливо. Проігнорували б просто. Зараз під тиском суспільства обрізані всі контакти. Скільки буває зашкварів, коли кажуть, що українська мова погана — раз… і ніхто з ними не контактує. Це є рух вперед, який не може вже змінити ні Зеленський, ні Єрмак.

Знаєте, є така приказка, коли хлопчик постійно кричав "Вовки, вовки, вовки!" і нарешті, коли вони прийшли, ніхто на це не повівся. Тут воно не працює. Чи відбудеться повномасштабна агресія, не має значення. Ми постійно повинні кричати "Вовки!".

Повернімося до нагромадження військ навколо українських кордонів. Щороку це відбувається, - і на Кавказі - 2020, у 2018 та 2017 роках були навчання. Чим такий особливий момент зараз? Оскільки війна вже триває вісім років, всі закордонні партнери кажуть, що навколо України відбувається скупчення військ. Натомість українська влада каже, що військ не більше, ніж навесні.

Так, війна триває вісім років. Про це потрібно не забувати. Накопичення військ відбувається щороку. Знаєте, є така приказка, коли хлопчик постійно кричав "Вовки, вовки, вовки!" і нарешті, коли вони прийшли, ніхто на це не повівся. Тут воно не працює. Чи відбудеться повномасштабна агресія, не має значення. Ми постійно повинні кричати "Вовки!". Ми постійно повинні звертати на це увагу, бути в напрузі, аж поки український прапор не замайорить над Кримом, або поки настільки не поміняється влада, що ми нарешті заживемо спокійно. Так, цей час є особливим. Тому що ніколи ще за період війни, навіть в період найактивнішої фази, - а це був 2015 і 2015 роки, - у нас не було такої критичної відсутності запасів вугілля, у нас не було критичної ситуації в енергетиці, у нас не було кризи в міжнародних зв’язках, яку зробив Зеленський. Не була настільки ослаблена українсько-міжнародна коаліція… Такої ситуації не було, що зараз Німеччина просить США не вводити санкції проти Північного Потоку-2, а це дуже велика загроза для України. По-перше, це втрата кількох мільярдів доларів в рік для економіки. По-друге, газова труба — один із факторів, який стримує російську авіацію від заходу на українську територію. Враховуючи повний аншлюс Білорусі, наші небезпечні кордони збільшилися на тисячі кілометрів. Це дуже зараз хороший шанс для Росії. У той же час, враховуючи кількість військ біля ордонів, - а там більше ста тисяч, наскільки я знаю, - це не достатньо для атаки на Україну. Потрібно хоча б три — п’ять до одного. Але повинні бути дуже на сторожі. І дуже насторожує той факт, що вся міжнародна розвідка доповідає одне, а наші заперечували місяць тому концентрацію будь-яких військ. Бо це удар по рейтингу, бо Зеленський обіцяв закінчити війну. Але через два тижні, коли виходить "вагнергейт", новий голова розвідки каже про накопичення військ. Це робиться для відвернення уваги. Ця маніпуляція інформацією є дуже небезпечною при грі з таким противником як Путін.

Президент РФ може зараз скористатися слабкістю України. Але інше питання, чи він може використати Білорусь. В інтерв’ю BBC Лукашенко говорив, що існує союз між державами, але двома незалежними. Чи може Путін використати ще й цей момент, аби наступати з іншого боку?

Звичайно. Білорусі, як такої, на жаль, вже нема. Є вільний народ Білорусі, але, мені здається як держави вже країни немає. Є білоруський округ Росії. Можливо, я говорю болючі речі, але є, як є. Чи буде щось Лукашенко перечити — ні, звичайно. Він повністю копіює Путіна в манері розмови BBC, в манері своєї поведінки. Якщо Путін скаже "Давай, ми рухаємося", він піде без сумнівів.

Тобто ми бачимо збільшення військового фронту...

Так, Крим, усі східні рубежі і весь кордон з Білоруссю.

Звичайно, для противника це буде ударом, бо одне діло воювати з Україною, а зовсім інше діло зачепити міжнародну коаліцію. Тоді їм буде непереливки. Але я не вірю, якщо чесно, що Великобританія чи Америка просто злиє своїх бійців. Це взагалі тоді нонсенс.

Але ми бачимо, що навіть Великобританія готова відправити кілька сотень своїх військових в Україну. З такою міжнародною підтримкою, чи наважиться Путін наступати?

Говорити — одне, а послати війська — зовсім інше. Я постійно спілкуюся зі своїми побратимами на фронті. Товариш, на жаль, дуже сумні речі мені розповідає про демотивацію військ, бо вони теж читають новини. Але його дуже змотивував цей факт, що Британія готова надати війська. Наших це мотивує. Звичайно, для противника це буде ударом, бо одне діло воювати з Україною, а зовсім інше діло зачепити міжнародну коаліцію. Тоді їм буде непереливки. Але я не вірю, якщо чесно, що Великобританія чи Америка просто злиє своїх бійців. Це взагалі тоді нонсенс.

А який Ви бачите вихід з ситуації, оскільки війна постійно тривати не може. НАТО? Росія каже, що буде реагувати. Яка реакція може бути?

Росія мені взагалі "по барабану". Якщо ми вже вступимо в НАТО, то вже ніяк. Тому що ми маємо союзника, який воюватиме разом з нами. Якщо ми не вступимо в НАТО, то завжди будемо залишатися під тиском і під шантажем Росії. Буде агресія, значить, буде. Значить, нам потрібно воювати. Розумієте, заліз грабіжник у мій дім  і розказує мені: "Не приводь своїх друзів і не виганяй мене, бо я тобі щось тут влаштую". Чи я буду його слухати? Ні. Звичайно, це може призвести до великої війни, і нам потрібно бути до цього готовими. Так склалося, що зробиш.

На завершення, у червні 2022 року у Мадриді відбудеться саміт НАТО, де Україні можуть дати ПДЧ. Ви бачите якусь підготовку зараз?

Ні, не бачу жодної зацікавленості до вступу в НАТО. Можливо, Зеленський дуже боїться погроз з боку Путіна. Не знаю, чим вони керуються, але ні, насправді, на жаль, я не бачу жодних рухів у цей бік, і це мене дуже тривожить. Ба більше, ще раз кажу, хлопці з фронту є розчаровані на фронті зараз, відбувається демотивація військ. А демотивація військ під час війни — це гірше, ніж "вагнергейт". Це гірше, ніж державна зрада. Тому що підготовка од членства в НАТО — насамперед, не тільки проведення реформ в армії, а проведення реформ в Україні.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.