Замок, де народжувалися королі, знищений бульдозерами більшовиків: втрачені скарби Білого Каменя

"Еспресо.Захід" розповість про колись одну з найкращих магнатських резиденцій Галичини – унікальний замок у Білому Камені. 

Як виник замок у Білому Камені

Село Білий Камінь сформувалося на правому березі річки Західний Буг. Люди жили тут із прадавніх часів. Однак перша письмова згадка про Білий Камінь датується 1493 роком у польських документах. Назва села пов'язана з опокою – це осадова порода каменю, яка має світле забарвлення. Саме з цього місцевого каменю і збудували перший замок.

Цим займалися на початку XVII столітті за ініціативою князів Вишневецьких, однієї з найзаможніших і впливових родин Речі Посполитої. Замок у селі Білий Камінь, розташованому на рівнині біля Західного Бугу, заклав київський каштелян князь Юрій Вишневецький. Після його смерті фортеця перейшла до племінника, князя Яреми Вишневецького, який із дружиною Ґризельдою Замойською перетворив його на одну з найкращих резиденцій того часу. 

Кажуть, саме тут у 1640 році народився їхній син, майбутній король Речі Посполитої – Михайло Корибут Вишневецький.

Замок також оточував красивий парк площею 28 гектарів, а в 1646 році тут приймали короля Владислава IV Вазу з дружиною.

До речі, разом із замком звели також Успенський римо-католицький костел, який планомірно розширювали, як і твердиню. 

Війни, руйнування та перебудова 

Замок неодноразово ставав ареною військових конфліктів. У XVII столітті його пошкодили під час нападів козацьких військ, а пізніше – під час польсько-турецьких воєн. Зокрема, у 1648–1649 роках козаки здобували замок, однак він залишився відносно неушкодженим, про що свідчить перебування в ньому короля Яна II Казимира в 1649 році. 

Замок був відбудований 1672 року. Як писав мандрівник Ульріх фон Вердум, цей "замок, збудований з білого каменю італійським способом з вежами по боках, оточених вежами й озером". Кажуть, що тоді він нагадував замок у Баранові-Сандомирсько (Польща), який називають "Малим Вавелем". 

Однак того ж року його захопили турки, повторно зруйнувавши через три роки. Відновленням зайнявся економ Вишневецьких Владислав Цишевський, який витратив на це 30 тис. золотих. Також було підтверджено магдебургію (право на самоврядування) для Білого Каменя. 

У XVIII столітті замок перейшов до шляхтичів Жевуських, які перебудували його в резиденцію. Тереза Кароліна Жевуська, остання представниця роду, була відома своїм скандальним життям. Є свідчення, що в замку за її наказом львівський кат обезголовив одного дошкульного сусіда Жевуської, а іншого вона тримала у клітці посеред своєї спальні.

Після її смерті замок занепав, а новий власник, Фелікс Богуш, довів його до руїни.

Архітектура замку

Фортеця була квадратної форми, мала 58 м завдовжки та 54 м завширшки. По кутах було чотири восьмигранні вежі. 

У замку було дві брами (вхід з півдня), одна з яких мала портал і дві коринфські (з арками) колони. Західний і південний флігелі (бічні прибудови) - це були двоповерхові житлові будинки. У замку було два великі зали та 30 кімнат. Цікаво, що замковий двір обрамлювала аркада, яка додавала йому чудового вигляду пізнього ренесансу. 

Замок у Білому Камені був оточений валами, а тамтешні болота дуже ускладнювали доступ до нього.

Остаточний занепад 

Після поділу Речі Посполитої, коли Австрійська імперія включила Галичину до свого складу, замок у Білому Камені все більше втрачав свою роль оборонного укріплення й перетворився на руїну.

За описом 1814 року замок був у жахливому стані — без підлог, даху й вікон. Пізніше австрійська влада наказала розібрати частину мурів. Каміння замку використовували для будівництва господарських споруд, а в 1848 році залишки згоріли. До кінця XIX століття тут залишилися руїни, а саме восьмигранна вежа, в'їзна брама та фрагменти оборонних стін.

Тож на початку ХХ століття в Білому Камені ще можна було побачити руїни старого замку. Однак у радянський час замок планомірно знищували: каміння використовували для мощення доріг, а на його місці облаштували футбольне поле. 

Лише Успенський костел завдяки старанням Бориса Возницького вдалося врятувати й перетворити на виставковий зал Львівської галереї мистецтв. 

Однак за незалежної України цей храм нікому не був потрібний, зараз він розвалюється на очах. 

Легенди замку в Білому Камені

Замок у селі Білий Камінь на Львівщині, хоч і не зберігся до наших днів, залишив після себе багато легенд і переказів. 

Скарби князя Вишневецького

Князь Ярема Вишневецький, відомий своєю заможністю, зберігав у замку величезні скарби. Перед набігом турків він наказав заховати золото, прикраси та цінні артефакти в підземеллях замку. Переказують, що скарби досі не знайдені.

Парк, що виконує бажання

Призамковий парк у Білому Камені теж має свою легенду. Вважалося, що якщо закохані прогуляються алеями парку, то їхні стосунки не зазнають горя. А озеро, яке колись оточувало замок, нібито мало цілющі властивості. 

Таємничі підземелля

Легенди кажуть, що замок у Білому Камені мав розгалужену систему підземних ходів, які, за переказами, вели до костелу поруч, а деякі навіть до інших замків регіону! Кажуть, що в цих тунелях зберігалися не лише скарби, а й старовинні артефакти. Існує легенда, що в одному з тунелів прихована замурована кімната, де князь Вишневецький зберігав найбільші таємниці своєї родини.

Читайте також: Найбільша фортеця Львівщини: таємниці та легенди занедбаного Старосільського замку