"Операція Релокація": щонайменше кожне десяте підприємство з тих, що переїхали на Львівщину, планує залишитися

Півтори сотні нових підприємств з'явилися на території Львівської області. Як відбувалася релокація, з якими проблемами підприємці зіткнулися при переїзді і як релокація вплине на економіку Львівщини після перемоги, "Еспресо.Захід" запитав у начальника управління промисловості, підприємництва й інвестиційної політики Львівської ОВА Ореста Гриніва та голови Національної асоціації підприємців України львів'янина Ростислава Пшемінського.

Статус сприятливого бізнес-регіону для Львівщини

Процес релокації розпочався не відразу після повномасштабної агресії росіян, – розповідає Ростислав Пшемінський, який допомагав підприємцям переїжджати з небезпечних регіонів на Львівщину. 

"Люди, очевидно, в перші дні не вірили, що росіяни настільки жорстко почнуть знищувати інфраструктуру міст Харків, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон і Маріуполь. Після того, як вони зрозуміли, з ким мають справу, що це – нелюди, більшість підприємців спробували перемістити свій бізнес у західні області.

Наша організація займалася координацією таких дій. Ми відповідали на запити підприємців – в основному це була потреба у відповідних приміщеннях під бізнес, транспортне забезпечення, перевезення обладнання, яке потрапило в оточення чи було в містах, які обстрілювали. Досить багато підприємств ми зуміли перетягнути у Львів", – розповідає голова Національної асоціації підприємців України. 

Процес релокації, переконаний Пшемінський, дасть чималий поштовх для розвитку економіки Львівщини.

"Це дуже добре для нашої області, адже концентрація всіх бізнес-потоків, логістичних ланцюжків переміститься до нашої області. Та й саме перебування бізнесу на Львівщині вказує на те, що тут досить безпечно. Відповідно, статус нашої області як сприятливого бізнес-регіону піднявся", – наголосив він.

Усього до Львівської області, за даними ОВА, було релоковано 147 підприємств, 90 з них уже запустили своє виробництво та почали повноцінну роботу. Ще майже 900 заявок перебувають в обробці.

Хто, звідки, куди і скільки

Найчастіше на Львівщину переїжджають бізнес-структури з Київської та Харківської областей, кажуть у Львівській ОВА. Зі 147 релокованих підприємств найбільше (по 25) спеціалізуються на торгівлі та легкій промисловості. 20 займаються машинобудуванням, 14 – металообробкою, а ще 13 – харчовою промисловістю. Хімічною промисловість займаються 9 компаній, будівництвом – 8.

Список найбільших нових роботодавців Львівщини виглядає так:

1. ТЗОВ "Пожмашина" (Чернігівщина, машинобудування) – 600 робочих місць;
2. ТОВ МЛ Діла (центральна Україна, мережа приватних клінік – 450 роб. місць; 
3. ТОВ УК Вітропарки України (Донеччина) – 300 роб. місць; 
4. ТОВ Іскра (Запорізька область, сільське господарство) – 250 роб. місць; 
5. ТОВ UKROP (Київщина, патронний завод) – 250 робочих місць; 
6. ТОВ Матролюкс (Дніпро, виробництво матраців) – 200 роб. місць.

До числа лідерів тут може увійти також ТОВ НВО "Вертікаль". У цього підприємства загалом бл. 1500 працівників, але "Вертікаль" переїхала відразу у дві області, тому у Львівській ОВА наразі не знають, скільки саме робочих місць припадатиме на Львівщину.

Щодо розташування на Львівщині, то беззаперечним лідером є Львівський район, в якому розмістилися 103 підприємства (70%). Решту 30% розділили між собою інші шість районів:

1. Стрийський район – 17;
2. Дрогобицький – 10;
3. Червоноградський район – 6;
4. Золочівський район – 5;
5. Самбірський – 3;
6. Яворівський – 3.

"На першому місці для релокованих підприємств був розвиток інфраструктури", – пояснює такий нерівномірний розподіл начальник управління промисловості, підприємництва та інвестиційної політики Львівської ОВА Орест Гринів. 

"Львів і Львівський район мають найкраще розвинуту інфраструктуру: дорогу, під'їзні шляхи, залізничне сполучення, підведення електроенергії, газу і так далі. Тому більшість підприємств вибирали все-таки Львів і агломерацію. 

Ми, звичайно, зацікавлені в тому, щоб підприємства розміщувалися рівномірно на території області. Але в ОВА не вирішували, кого залишати у Львові, а кого кудись відправити. Кожне підприємство кидало нам запит, вказувало свої конкретні вимоги до місця розташування: яка там має бути площа, яка потужність електроенергії, чи там мають бути будівлі, чи там мають бути складські приміщення. Ми надавали їм пропозиції по різних районах, де вони могли б розмістити свої виробничі потужності. Але остаточне місце розміщення визначали не в адміністрації, рішення ухвалювали самі підприємці, розглянувши наші пропозиції", – каже Гринів.

Релоковані підприємства не хочуть брати на роботу переселенців

Ще одна перевага Львова та передмість над іншими районами області – тут релокованим підприємствам легше знайти працівників.

"На другому місці після інфраструктури для них стояло питання якісних кадрів. Вони хочуть розміщувати виробничі потужності там, де є економічно активне населення, яке можна працевлаштувати. А, наприклад, у прикордонних районах дуже багато заробітчан і там може бути важко знайти спеціаліста", – каже Орест Гринів.

"З кадрами насправді все не так складно, – запевняє Ростислав Пшемінський. – Більшість переселенців переміщувалися соціальними групами. Знайомі, сім'я, друзі, співробітники – всі їхали сюди в повному складі, зберігаючи зв'язки між собою. Тим паче зараз у Львові також сутужно з роботою, тому підшукати працівника – нескладно".

Читайте також: Навіть під час війни можна і треба залучати іноземні інвестиції в Україну, – голова Національної асоціації підприємців України Пшемінський

Кожне релоковане підприємство привозить щонайменше 20% своїх працівників, кажуть в департаменті економіки Львівської ОВА. Багато залежить від спеціалізації підприємства. 

"Якщо говорити про машинобудування, то там дуже багато вузькоспеціалізованих працівників, тож такі релоковані підприємства привозять із собою більше людей. У торгівлі, харчовій промисловості приїжджає менше працівників, більше людей набирають на ринку праці Львівської області. Людей вистачає. Єдине, що вони не хочуть брати внутрішньо переміщених осіб. Вони кажуть, що хочуть брати місцевих, які мають де жити. І, відповідно, якщо підприємства вкладуть свій час і кошти в їхнє навчання і працевлаштування, то вони хочуть будувати довгострокові відносини. А внутрішньо переміщені особи можуть з часом повернутися з ті області, звідки приїхали, і в цьому роботодавці бачать загрозу", – каже Орест Гринів.

Аргументом можуть стати виплати розміром 6500 грн за кожного працевлаштованого переселенця. Але ця ініціатива отримала неочікуваний побічний ефект. Місцеві підприємства подекуди звільняють працівників і беруть на їхнє місце внутрішньо переміщених задля цієї виплати. У Львівській ОВА про такі випадки знають. Ростислава Пшемінського це обурює.

"Назвемо це галицьким рагулізмом. Це притаманна західним, а може, й усім іншим українцям риса – спробувати нажитися на будь-чому, навіть роблячи злу справу, яка точно не на користь людям, з якими вони пропрацювали вже багато років. Я вважаю, що це абсолютно неприйнятно. Я би зробив трохи по-іншому – заохочувати підприємців треба зниженням податків, а не одноразовими компенсаціями. Наприклад, податків, які платять за працівників – аби вони могли взяти на роботу і переселенця, і місцевого, не втративши на цьому", – зазначив голови Національної асоціації підприємців України.

Хитрі закарпатці

Ще кращі показники релокації – в сусідів із Закарпаття. Нещодавно там відзвітували: майже половина всіх релокованих підприємств переїхали саме на Закарпаття.

"Там більш безпечно і вони відразу створили умови, наша область у темпах трохи відстала, бо ми пізніше включилися в релокацію", – каже Ростислав Пшемінський.

Натомість Орест Гринів переконує, що підрахунки його закарпатських колег дещо маніпулятивні.

"Я поясню, в чому суть. Ми на Львівщині фактично не рахуємо мікробізнес (такий, як ФОПи), а в основному займаємося супроводом середніх і великих підприємств, які до нас переїждждають. Крім того, Закарпатська область звітує, що вона опрацювала якусь кількість заявок від релокованих підприємств, і подає звітність, та це ще не означає, що ці підприємства до них уже переїхали. Ми натомість повідомляємо лише про завершені переїзди. Закарпатська область, може, й переважає за кількісними показниками, якщо враховувати ФОПів. Але за якісними ми – на першому місці".

У Львівській ОВА кажуть: Мінекономіки поставило області чітке завдання – допомагати саме середньому і великому бізнесу, а не малим чи мікропідприємствам. 

"Закарпаття прихистило не зовсім промислові підприємства, вони прихистили айтішників. Взяти дупою переїхати в Закарпаття і далі працювати в ІТ – трохи легше, ніж перевезти 20 верстатів. Вони навіть оголосили мораторій на призов до ЗСУ для внутрішньо переміщених програмістів. Це створило атмосферу, за якої айтішники відчули себе в безпеці", – каже Ростилав Пшемінський.

Що після перемоги?

14 підприємств (приблизно кожне десяте) уже запланували повернення із Львівщини до свого колишнього місця дислокації, кажуть у Львівській ОВА. 

"Настрої щодо повернення в підприємців різні – вони залежать від ситуації на фронті. Більшість підприємств, які повертаються – з Київської області. Вони бачать, що там ситуація більш-менш нормалізувалася, російських військ немає, відтак дехто хоче назад. Здебільшого все залежить від безпекового компонента", – розповідає Орест Гринів. 

Кардинально протилежні настрої – також у кожного десятого підприємства. 

"Є ті, хто чітко каже, що вони переїжджають назавжди – перевозять сюди всі свої виробничі потужності. В них суто прагматичний підхід, адже тут у них зменшилося логістичне плече. Зараз вони ближче до кордону, тому імпортувати комплектуючі з Європи простіше та дешевше, як і експортувати готову продукцію на Захід. З точки зору логістики багатьом дуже вигідно переїхати в західні області України.

Таких, які остаточно сказали, що залишаються на Львівщині, все перевезли і повертатися не планують – десь близько 10% із тих, хто вже працює. Є ще такі, що відкривають тут філії. Наприклад, "Пожмашина" – вони половину обладнання перевезли до нас, а іншу половину залишили в Чернігівській області. Зараз планують тут нову юридичну особу, яка стане їхньою філією у Львівській області. Бо вони хочуть експортувати свою продукцію вже на ринки Європи. Зручніше робити це звідси", – каже чиновник.

Та навіть фірми, які планують повертатися, імовірно, не зроблять цього найближчим часом, переконаний Ростислав Пшемінський. Адже навряд чи війна завершиться швидко.

"Ми маємо тільки початок війни, яка затягнеться. Потрібно розуміти, що купівельна спроможність більшості підприємств дуже знизилась, адже просіли всі галузі, і просідатимуть ще. Тому зараз потрібно більше працювати над збутом, маркетингом і  відновленням зв'язків", – підсумував голова Національної асоціації підприємців України. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.