Про це слідчий Борис Ломага розповів Мукачівській єпархії УГКЦ.

За його словами, в 1992 році він отримав завдання від прокуратура Іршавського району  провести допит людини, яка була безпосереднім виконавцем вбивства священника - Василя Повшика.

Той підтвердив, що завдання затримати отця Петра Ороса "живим або мертвим" давалося всім дільничним міліціонерам під контролем КДБ.

Вбивство сталось, коли Орос приїхав поїздом у Сільце. Повшик стверджував, що  спершу зробив попереджувальний постріл угору, а потім вистрілив у отця Ороса з трьох метрів, бо нібито той йшов на нього.

"Проте експертиза показує інше: кіптяви не було, постріл не був "в упор". А за свідченнями жінки, яка була з отцем, той стояв на колінах у момент пострілу. Це дуже важливий нюанс, який підсвідомо замовчує сам виконавець. Бо одне діло - стріляти в людину, яка йде на тебе, інше — в беззахисного, який молиться навколішки", - наголосив слідчий. 

Свої дії Василь Повшик пояснював нібито тим, що боявся нападу, бо вважав, що отець має при собі зброю. 

"Таке орієнтування давало тодішнє КДБ: нібито Орос забрав пістолет у когось із дільничних. Але доказів цього ніколи не було", - зазначив Борис Ломага.

Щодо долі тіла отця після вбивства, то Повшик розповів, що тіло спочатку закопали в урочищі Черлений Ярок, потім перепоховали біля ізолятора Іршавського райвідділу в гаражі.

Читайте також: Тіло залишалося захованим до розпаду СРСР: що відомо про священномученика Петра Ороса, якого невдовзі планують проголосити блаженним

Після цієї справи постать отця Петра справила велике враження на слідчого.

 "Для мене він постає як мученик. Людина, яка знала, що її життя під загрозою, але не зрадила своєї віри. Мене особливо вразив момент, що він став на коліна перед Богом у ту мить. Це символічно: він молився - а його вбили. Система не терпіла духовної сили, бо вона лякала більше, ніж зброя ", - зазначив слідчий. 

Що відомо про отця Петра Ороса

 Петро Орос народився 14 липня 1917 року в селі Бірі в сім’ї греко-католицького священника. Втративши батьків у дитинстві, ріс у родинах родичів та духовних наставників. У 1937 році закінчив гімназію у Хусті та вступив до Хустської Духовної семінарії, де здобув свячення у 1942 році.

Душпастирську діяльність розпочав у Великі Ком’яти. У 1944 році таємно висвячений на єпископа, а 1946 року призначений на парафію у селі Білки. Попри тиск радянської влади та заборону виконувати служіння, залишався вірним греко-католицькій церкві і підпільно обслуговував вірян Іршавщини та Виноградівщини.

У 1953 році його кілька разів намагалися заарештувати, він жив у постійній небезпеці. Наприкінці серпня 1953 року, після служби у Великих Ком’ятах, отця Петра заарештували та розстріляли поблизу села Заріччя. Тіло спершу відвезли до моргу Іршавської лікарні, а пізніше таємно закопали поблизу Кам’янського.

19 грудня торік у Ватикані Дикастерія у справах визнання святих повідомила про дату та місце урочистої беатифікації отця Петра Павла Ороса, який був убитий 1953 року радянським міліціонером. Тоді зазначалося, що урочиста подія відбудеться 3 травня 2025 року у селі Білки на Закарпатті. Очолити проголошення беатифікації мав архієпископ та митрополит Лодський (Польща), член Дикастерії Божественного культу та дисципліни Святих Тайн, кардинал Гжегож Рись. 

5 серпня 2022 року Апостольська Столиця визнала мучеництво Слуги Божого отця Петра Павла Ороса, що стало ще одним кроком у процесі його беатифікації.

• Ватикан оголосив нову дату беатифікації священномученика Петра Ороса із Закарпаття