На Івано-Франківщині відзначила 100-ліття учасниця ОУН-УПА Парасковія Метинська

Про це повідомили у Бурштинській міській раді. 

Парасковія Іванівна Метинська (у дівоцтві Семчук) народилася 30 липня 1925 року в селі Хом’яків (нині Березівка Івано-Франківської області). У родині Семків було п’ятеро дітей, але дитинство Парасковії не видалося легким: у п’ять років втратила батька, тому одразу після закінчення чотирьох класів польської школи, на неї чекала важка праця в полі.

Уже в 16 років Парасковія вирішила вступити до Організації Українських Націоналістів: була зв’язковою, працювала у Бурштинському окрузі, передавала штафети. 

За активну діяльність у лавах ОУН, вісімнадцятирічну дівчину заарештували чекісти. Щоб отримати інформацію під час допитів “червоні” били Парасковію, тягали за волосся та піддавали знущанням. Жінку засудили до 10 років ув’язнення та відіслали на холодну північ СРСР – у табори Комі АРСР. 

На засланні познайомилася з майбутнім чоловіком — Олександром Метинським, теж засудженим. Після смерті Сталіна, у 1954 році Парасковію Іванівну було реабілітовано: у неволі вона відбула 8 років, 9 місяців і 23 дні. Вийшовши з тюрми, разом із чоловіком повернулася в Україну в місто Бурштин.

У 1963 році жінка працювала спочатку адміністраторкою готелю, потім — на Бурштинській ТЕС у ремонтному цеху. У сім’ї Метинських народилося троє дітей — два сини та донечка Надійка. Та доля вирішила по-своєму — сини стали небесними янголами. 

Нині Парасковія Іванівна має четверо онуків та стільки ж правнуків — і саме це вона вважає своїм найбільшим багатством. Донька Надія розповідає, “що мама завжди молилася, аби діти змогли стати на ноги, а й гадки не мала, що Бог подарує їй ціле століття — поруч із найріднішими”.

Читайте також: Шпигунка, письменниця, повстанка: 75 років тому загинула Людмила Фоя