Юристка Любавa Уракіна про порушення ТЦК, пошук зниклих і ветеранський бізнес

Детальніше про все Уракіна розповідає у проєкті Андрія Жолоба "Без броні" на FM Галичина, який здобув Гран-прі на конкурсі "Війна в об’єктиві".

Розкажи, будь ласка, як ти взагалі потрапила до роботи з ветеранами? Чому ти обрала саме цю сферу, хоча, здавалося б, юрист може будувати успішну приватну практику.

У Збройні сили я потрапила ще у 2015 році. Працювала в Західному територіальному управлінні військової служби правопорядку — три роки, юристкою та на інших посадах, але все в межах юридичного супроводу. У 2018-му пішла працювати в державне підприємство Міністерства оборони. У 2022-му почалось повномасштабне вторгнення, і я побачила у Facebook вакансію юристки в Центрі надання послуг УБД. Спершу засумнівалася, але коли побачила її вдруге — подала резюме. У липні 2022-го мене прийняли на роботу, і з того часу я активно працюю.

Що найскладніше в цій роботі?

Найскладніше — коли не можеш допомогти. Приходить людина з історією, яка емоційно болюча, можливо несправедлива. Але юридично — нічого не можна зробити. 

Наприклад, категорія зниклих безвісти: є алгоритм — звернення до штабу з поводження з військовополоненими, Червоного Хреста, СБУ, поліції. Але все одно — чекати. А люди не знають, що робити.

Що радите в першу чергу?

Звертатись до Координаційного штабу — вони дадуть алгоритм. Потім — поліція: кримінальне провадження, визначення потерпілих, забір ДНК. Також звернення в ТЦК — на грошове забезпечення (50%), запит на службові матеріали, видача речей. Це важливо.

Читайте також: "Міг залишитись у кабінеті, але пішов на війну". Історія Дмитра Міхальця — ветерана, поліцейського і радника мера

Чи часто до тебе звертаються з проханням "розв'язати питання з ТЦК", бо "забрали сина"?

Часто. Реакція буває різна. Буває — просять захистити "дитину", якій уже 30+. Це трохи дратує. Але є випадки, коли дійсно були порушення — тоді намагаємось допомогти. Якщо ж людина весь час порушувала військовий облік — нічим не допоможу. Іноді просто шукають юриста, якому заплатити, хоч це і не дає результату.

Твоя особиста історія — ти ж сама чекала чоловіка з війни?

Так, ми мали стосунки на відстані. Це було недовго, але так — чекала. І не було думки — нехай когось іншого мобілізують. Мої емоції не заважають професійності.

 Щодо самовільного залишення частини — СЗЧ. Яка зараз юридична ситуація з цим?

Якщо вперше — можна повернутись до служби. Або через ВСП і резервний батальйон, або самостійно знайти бригаду, звернутись до слідчого, і через суд — ухвала на повернення. Якщо СЗЧ повторне — кримінальна відповідальність, від 3 до 5 років. Якщо щире каяття, складні обставини — можуть пом’якшити.

Часто СЗЧ спричинене поведінкою командування. Чи можуть до вас звертатись із заявами про насильство чи тиск?

Можуть. Але має бути доказова база: звернення, зафіксовані факти, аудіо, фото, свідчення. Тоді звернення — до ВСП, прокуратури оборони. Просто словами — це не працює.

Які виплати найчастіше затримують?

За період стаціонарного лікування. Через бюрократію, зміну діагнозу (з "травма" на "захворювання"). Часто проблема — відсутність довідки про обставини поранення, яку має видати командир. Без неї виплат не буде. А ще — людський фактор. Хтось не знає, що вона потрібна. Родичам раджу звертатися до нас чи в подібні центри одразу після госпіталізації військового.

У вас із чоловіком є ветеранський бізнес. Як виникла ідея?

Після звільнення чоловік пробував різні роботи, зупинився на реставрації дерева. Спочатку працював на когось, потім вирішили створити власну столярно-реставраційну майстерню. Називається "Дерев'яна творчість". Робимо меблі, відновлюємо старі речі. Уже маємо працівників.

Чи користувались підтримкою міста?

Так. Брали ваучер на 300 тис. грн від Львівської міської ради. Також брали участь у проєкті "Траєкторія" — виграли 100 тис. грн. Зараз подались на "Траєкторію 2.0" — чекаємо результатів. Гроші використовуємо на розвиток: обладнання, інструменти, нові робочі місця.

Яка ваша мрія щодо бізнесу?

Стабільність. Щоб працювало без вихідних і нічних змін. Щоб був дохід, працівники працювали стабільно, а ми могли лише координувати. Вихід на європейський ринок — теж у планах.

Як спілкуються ветеранські бізнеси між собою?

Дуже добре. У Львові потужна спільнота. Є ярмарки, спільні чати. Підтримуємо одне одного, рекламуємо, підказуємо. Немає конкуренції, є відчуття єдності.

А з цивільним бізнесом?

Складніше. Інше мислення, інші цілі — прибуток, конкуренція. Тому намагаюсь поки уникати такої співпраці. Є різне ставлення навіть до ТЦК — для когось це "ворог", а для мене — частина ЗСУ. Це про різницю в сприйнятті.

Що повинен мати юрист, щоб працювати з ветеранами?

Потрібно знати військове законодавство, не лише закони, а й інструкції, порядки. І головне — мати відкритість і здатність до діалогу. Треба слухати і розуміти людину, її мову, навіть військову лексику. І не боятись — ні фото поранень, ні важких тем. Це війна, і це — наша робота.

Читайте також: "Ветеран не завжди готовий одразу працювати і це нормально", - керівник напрямку працевлаштування у ветеранському центрі Андрій Коляса