Як створити освіту майбутнього, коли бракує грошей і вчителів. Розмова з головою комісії освіти в ЛМР Вікторією Христенко

Еспресо.Захід проговорив із головою постійної комісії освіти і науки Львівської міської ради Вікторією Христенко про розвиток освіти в місті, нову концепцію, яку планують втілити за 3 роки, зарплату педагогів тощо.

Недавні події з професійно-технічними ліцеями розворушили чиновників, депутатів і містян. Чи справді тепер місто змушене фінансувати ці заклади, не маючи на них жодного впливу?

Станом на сьогодні я бачу в цьому питанні глухий кут. Згідно з бюджетним кодексом ми платитимемо на профтехи 530 млн грн, у нас немає варіантів. І спробуємо продовжити напрацювання, які були. Але не знаю, чи вдасться це зробити.

Під час обговорення цього питання на сесії обласної ради місту дорікали, що за багато років у Львові не відкрили жодної нової школи. Скільки нових шкіл потребує Львів?

А ви знаєте, скільки шкіл у Львові незаповнених? На мою суб'єктивну думку, Львів узагалі не потребує додаткових шкіл. Львів потребує перезавантаження в галузі освіти. В нас є школи в центральній частині міста, де дітей не вистачає. Про будівництво нової школи й мови не може бути. У цьому немає сенсу і для цього немає грошей. 

В освіті нічого не зміниться, поки у вчителів така зарплата

Про яке перезавантаження йдеться? Що потрібно міняти вже зараз, щоб мати перспективних працівників за 10-20 років?

Усе, що можна змінювати у львівській освіті, ми, як міські депутати, змінюємо. Коштом місцевого бюджету підняли зарплати директорам, цього року підняли доплату директорам садків, а також працівникам інклюзивно-ресурсних центрів. До слова, ми взагалі не могли знайти працівників на посади психолога чи логопеда. Ніхто не йшов. Кадровий голод, а в нас дуже багато дітей, які потребують цих послуг. Зробили всюди укриття. У Львові з початку повномасштабної війни найбільше вчаться очно, з-поміж інших великих міст. Це все ми робимо, але решти не вдасться реалізувати, якщо не почнемо змінювати зарплату для вчителів. 

Скільки вчителів у Львові, і коли, власне, їм планують підняти зарплату?

У Львові 9 тисяч вчителів, це дуже багато. Ми планували їм підняти зарплату. Але в нас 20 мільярдів доларів дефіциту в Україні на закриття бюджетних процесів. А ми ж не платимо напряму зарплату вчителям, а через субвенцію. Відтак головний меседж – поки рядовим учителям не піднімуть зарплату і вона не стане достойною, то які б ремонти ми не поробили, як би ми не міняли підходи, зміни в освіті буде проводити складно.

Загалом якою, на вашу думку, мала б бути освіта майбутнього? Конкретні напрямки, предмети, методологія?

Ми хочемо, щоб учителі навчили дітей збирати свої накопичені знання і вміти ними користуватись. Адже вони окремо розуміють, як розв'язати рівняння, як поділити площу, а коли є завдання, яке потребує задіювання і рівняння, і площі, вони губляться. А це все важливо  – навчити збирати свої знання докупи й використовувати їх. 

Відкриваємо лабораторії, музей науки, хоч він і приватний, але заохочуємо всіх його відвідати. Зараз плануємо відкривати наукову лабораторію на Окуневського. Вже приїхали всі прилади, але там треба ще зробити ремонт. Разом з музеєм Коперника зробила дві пересувні лабораторії – одна на фізичну тематику, друга на математичну. Це дуже круті речі. Діти після відвідин такої лабораторії зовсім по-іншому починають розуміти, як імплементувати здобуті знання.

А чи планується, аби в кожній школи були такі лабораторії? 

У кожній школі її робити не потрібно. Дивіться, ми до 2027 року маємо змінити мережу закладів згідно з реформою про освіту. Для цього маємо поділити всі школи на початкові, середні і старші. І тут може бути поєднання, наприклад, початкова і середня, або ж середня і старша. Важливо, щоб дуже маленькі діти не перетиналися з дорослішими дітьми. Це ж все-таки різні світогляди і світи. Їх треба розділити. 

Окрім того, створимо профільні ліцеї. От, до прикладу, якщо взяти Львів: на Сихові залишаться початкові, гімназії та середні, а в центрі, куди вже учні 10-11-12 класів зможуть самостійно доїхати громадським транспортом, будуть фізико-математичні ліцеї, хіміко-технічний, гуманітарний, ліцей з вивчення мистецтва.

Це доволі серйозні зміни. До них готові директори, педагоги, батьки?

Це дуже серйозна пертурбація. І це непопулярне рішення, будемо мати опір. Коли я робила опитування, то багато директорів зазначали, що готові до таких змін, навіть більше, ніж очікувала. А от з погляду батьківської громади і дітей стовідсотково буде опір і неприйняття ситуації. Але нам потрібно починати. 

Коли я була на олімпіаді для учнів, яку організовували айтівці, то мені запам'ятався меседж про те, що інвестувати потрібно саме у школярів, бо у студентів уже надто пізно. Чи у львівських школах роблять це, як гадаєте? На що роблять акцент, чи навпаки, не роблять, а вартувало б?

У цьому, власне, секрет. Коли ми зробимо ці профільні ліцеї, так і буде. Бо зараз як? Зараз кожна школа має які-не-які кабінети фізики, хімії, біології, географії. А коли вже розпочнуть функціонувати профільні ліцеї, то там зроблять цілий дослідний центр, аби підготувати дітей до вступу. А ще буде біотех, де можна зробити біолабораторію для дослідження води, мікробів. Де буде мистецтво, там зможемо покликати викладати провідних мистецтвознавців, відомих музикантів.

У цьогорічному бюджеті розвитку немає грошей на освіту

Повномасштабна війна змінила та відкоригувала плани в усіх галузях. Наскільки через неї постраждала шкільна освіта Львова?

От ми приймали бюджет розвитку. Цього року його фактично немає. Частина коштів (а саме 20 млн) піде на співфінансування школи у Брюховичах, яку ми будемо добудовувати, а все решта – це об'єкти, які давно почати і їх ніяк не можемо добудувати. У нас бюджетний запит був 1 млрд 400 млн тільки для освіти. А фактично будемо мати лише 40 мільйонів. От і порахуйте, на що може вистачити. Це ні про що. 

Але хочу відзначити наступне – бюджет цього року дуже правильний. 1 млрд грн йде на ЗСУ. Цього року я порадила б усім освітянам консолідуватись на розвитку внутрішнього потенціалу своїх працівників і себе особисто. Що маю на увазі? Повчитися, походити на курси, походити один до одного на уроки, якраз буде час директорам не займатися тими поточними заняттями. 

До речі, на що директори шкіл скаржаться, чого їм бракує: матеріальної бази, педагогів, часу, бажання?

У Львові справді бракує вчителів. Це вчителі англійської мови, інформатики (вони всі йдуть в ІТ), фізиків і хіміків. Загалом усе, що стосується науки. Я так завжди й кажу: освіта в нас є, а наукою не пахне. Ми намагаємося це змінити. 

Але загалом усе по-різному. Бо бувають такі школи, де вже нічого їм не бракує, лише вчителів. Чи навіть банально – культури поведінки дітей. І це масове явище. От, наприклад була рекомендація забрати в дітей мобільні телефони.

Маю запитання стосовно цього. Виконується у школах ця рекомендація, чи відмовилися від такої ідеї?

По-різному. Це не було розпорядження, а рекомендація на основі досліджень ЮНІСЕФ про те, що ми втрачаємо наших дітей, і втрачаємо ціле покоління. Дуже багато батьків апелювало до того, що в нас тривоги і їм треба бути постійно на зв'язку. 

Але ж йшлось про те, щоб саме на уроках діти не мали доступу до гаджетів?

Так, тому я також цього не розумію. Позиція противників рекомендації, як на мене, дитяча. Крім того, ми ще маємо такі освітні втрати, як два роки ковіду і два роки повномасштабної війни. Діти багато часу проводять в укриттях, і треба це надолужувати. А в нас ідеш по коридорі школи, де питання з телефонами не реалізовані, а там абсолютна тиша. Ніхто не бігає, не веселиться, не грає в теніс. Просто сидять у телефонах і планшетах.

Фото: facebook.com/VKhrystenko

Роботи, дрони і "стоячі парти"

Що з'явилося нового у навчальній програмі та чи взагалі щось з'явилось? Які позитивні чи успішні кейси встигли реалізувати?

Безліч насправді. Є, наприклад, програма "В міста є я". Це програма для 3-4 класів. Дітей навчають розуміти себе як громадянина свого міста. Щоб дитина розуміла, як функціонує місто, хто такі депутати, безліч іншого цікавого. Директори самі вирішують, чи долучитися до такої програми, чи ні. Такі уроки вплітають у "Я досліджую світ". Потім діти йдуть на екскурсію у міську раду, вони стільки цікавого запитують, скільки дорослі не питають. 

Зараз активно відкривають приватні школи, де дітям пропонують ширший спектр наукових дисциплін, різні програми на кшталт НУШ, "Інтелекту України" й інші. Також в особистому форматі дедалі більше учнів відвідують різні курси, програмування, моделювання. Можна сказати, що освіта майбутнього стартувала?

У нас неймовірні національно-патріотичні суперпотужні центри, і саме їх можна так і назвати – "Освіта майбутнього". Ми закупили надпотужні комп'ютери, щоб навчитися літати на дронах. Там працюють ветерани. Таких центрів у Львові вже є 7 і ще будемо відкривати. Окрім навчання керувати дроном, вони вчаться такмеду, стрільби по рухомих мішенях. Там можуть ходити всі, хто хоче, тобто діти з усього району. Вчитель попередньо має записати клас.

Або ж в одній зі шкіл розвивають робототехніку. Це також фантастично. От, наприклад, зробили і запрограмували 10 роботів, щоб вони на ксилофонах вибивали однакову мелодію. Чи вони малюють, або повторюють ті рухи, які робиш ти. Це і є наше майбутнє, і ця освіта майбутнього успішно функціонує. 

Я знаю, що в кількох школах планували "стоячі парти", бо діти багато сидять. Йшлося про 30% таких парт у кожному класі. Як справи в цьому напрямку?

Спочатку таке було в трьох школах, зараз ще в п'яти. Це лише початкова школа. Учні дуже добре реагують, діти реально більше зосереджуються. В межах класу є половина "стоячих" парт, половина - для сидіння. Половина учнів пів уроку стоїть, інша сидить. Потім міняються. Діти менше балакають, більше концентруються. Зараз узагалі діти гіперактивні, їм важко сконцентруватись. А ці парти реально працюють.