"Це можливість говорити про Іру". Юрій Цибух про екскурсію спогадів "Чеки" та проєкти пам’яті

Щоб мати свободу - треба знати, ким ти є

"Я народилася у Львові, але всім кажу, що я з Донеччини", - так Ірина Цибух “Чека” окреслювала своє життя, тому що саме у Макіївці почала переосмислювати те, як по-різному може сприйматися українська ідентичність.

Фото: з відкритих джерел

"Я народилася в умовах, де мені ніколи не доводилося відстоювати свою мову, національну традицію. Писанки, які ми малювали з мамою, чи історія бабусі, яка сиділа в тюрмі на Лонцького – це все було частиною мене. А тут я зустріла людей, яким у 21 столітті доводилося продовжувати боротися, щоб мати цю можливість", - такі слова Іра промовила в одному з інтерв’ю. А потім зрозуміла, що мусить боротися разом із цими людьми.  

У 2015-му вона доєдналася до добровольчого батальйону "Госпітальєри". Їздила на Донеччину та Луганщину. Якийсь період після 2017 року відновила журналістську діяльність. Однак, незадовго до початку великої війни знову стала у стрій парамедиків. 

Іра Цибух загинула 29 травня під час ротації на Харківському напрямку. Вже 2 червня Чеку провели в останню путь тисячі людей у Львові, а перед тим ще тисячі - на Майдані Незалежності у Києві. Під час прощання з парамедикинею, її подруга, бандуристка Марина Круть, виконала пісні із переліку, який запропонувала Ірина у своєму заповіті. Вона написала передсмертну записку, де звернулася до усіх українців: "Щоб мати свободу треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти".

Фото: Юрій Цибух

Вирішив поговорити про пам'ять і про Іру

У пам’ять про Ірину, про її подвиг і проєкти, брат госпітальєрки Юрій Цибух вирішив організувати у Львові екскурсію пам’яті та пов’язати її з меморіальною складовою про сестру-парамедикиню.

Юрій каже, що це не просто частина його компетенцій, як екскурсовода, це подія, яка повинна вкотре нагадати про Іру та про всіх тих, хто поклав своє життя за Україну.

"Це, очевидно, абсолютно нетипова, не така, я б сказав, в багатьох аспектах  екскурсія, як усі інші. Тому що таких меморіальних екскурсій, я, відверто, ще не зустрічав. У Львові було багато пам’ятних екскурсій, присвячених конкретним персоналіям. До прикладу, пам’яті відомого гіда Петра Радковця. Але, вочевидь, в цьому випадку була більша прив’язка до місця, бо він був знаним у Львові. Я вирішив поговорити про пам’ять і про Іру", - каже Юрій Цибух і додає, що екскурсія відбуватиметься різними місцями. 

Фото: армія.інформ

Оскільки Іра більшу частину свого життя провела у Києві, додому у Львів приїжджала рідко. Тому екскурсія не часто матиме безпосередню прив’язку до конкретних особистих локацій. Але вона буде тісно пов’язаною з Іриною Цибух.

"Екскурсія складатиметься із прогулянки різними місцями, які матимуть або особисту прив’язку, або тематичну, або історичну. Часто будемо відштовхуватися і від історичних постатей та подій, які відбувалися в певних місцях. Цей процес триває і буде тривати далі. Адже це якась дуже очевидно непроста історія, але насправді в принципі воно так відносно одразу уклалося певними такими частинками. Я мав конкретні місця, які були обов’язковими, я розумів, що це вже чітко означені точки. Важливо було знайти хороші приклади пам’ятування тут, у Львові", - додає Юрій.

Фото: з відкритих джерел

Маємо втілювати її ідеї та заклики

Загальна концепція екскурсії - це розповісти про життя Іри Цибух, про різні особисті історії, історії з її життя. Кожна зупинка матиме в собі іншу історію - про Іру-медійницю, Іру-парамедикиню, Іру-менеджерку, Іру як сестру, як доньку, як людину і волонтерку. Окрім цього, кожна зупинка матиме блок "заклик до дії": "Ми будемо брати з цих слів, з цитат, з вчинків, діянь якісь певні речі, які б ми могли імплементувати у своє життя. Наприклад, зупинитись о 9-й ранку або піти на курси першої медичної допомоги. Це екскурсія про її життя, але нам дуже важливо виділяти для себе аспекти, які будуть корисні та важливі й для нашого життя, і для продовження багатьох її справ", - пояснює Юрій.

Додає, що екскурсія завершиться на марсовому полі, біля поховання Іри, де присутні співатимуть пісні, які вона вклала у своєму заповіті. Крім того, подія має благодійну мету - збір донатів для "Госпітальєрів". Першочерговою ціллю збору були 100 тисяч гривень, однак, ще до проведення першої екскурсії вдалося зібрати вже 78 тисяч гривень.

Фото: Суспільне.Львів

Він каже, екскурсія обов’язково пролягатиме через сад живої пам'яті героїв Небесної Сотні, АТО і меморіал героїв Небесної Сотні. Ці елементи є важливими, оскільки в останній період свого земного життя Ірина Цибух займалася розвитком проєкту пам’яті про полеглих Героїв.

"Ми будемо говорити про історію Іри. Згадаємо і про контекст Революції Гідності і про початок повномасштабного вторгнення для неї".

Ірина не лише рятувала життя на фронті, вона боролася за усіх, хто захищає Україну і тим паче за пам’ять про тих, хто поліг за Свободу. 

"Я можу сказати, звичайно, що фінальною метою є перемога, але якою вона буде і коли вона настане – я не знаю. Тому наразі це продовження боротьби за свої цінності, пам'ять про тих, хто уже загинув, і пам'ять про велику трагедію, яку Росія робить в Україні", - говорила Чека. Своєю метою вона вбачала розробку проєкту пам’яті, щоб врешті це запрацювало на державному рівні.

Пам'ятування - те, що треба робити вже зараз

Ірина наголошувала, що пам'ять є основою для того, щоб ця нація як духовний принцип взагалі могла існувати. 

Сьогодні її справу продовжують друзі на близькі. Брат парамедикині, Юрій Цибух каже, щоразу, коли говорить про Іру - згадує проєкт пам’яті "Шануй". Вона започаткувала його, зібрала команду, яка зараз дуже ефективно працює. В першу чергу, вони працюють з адвокацією хвилини мовчання” в Україні, як універсального ритуалу для того, аби пам’ятати.

Фото: з відкритих джерел

"Іра казала, що це один з найкращих способів, щоб пам’ятати - о 09:00 ранку долучитися до такої до такої спільності пам'яті, яку творять сотні тисяч людей, зупиняючись. Дуже важливо, щоб ця хвилина не була про "встати і помовчати, бо так треба". Цінно, коли ця хвилина матиме сенси, перш за все, індивідуальної пам’яті. Іра закликала згадувати конкретних людей, знайомих, близьких, рідних, полеглих у цій війні", - пояснив Юрій Цибух. 

Прояви традиційної меморіалізації сьогодні значно трансформувалися, вважає Юрій. Каже, ключовою сьогодні все ж залишається стратегія пам’яті, про яку говорила Ірина Чека. Але сьогодні в Україні навіть термінологія "пам’ятування" - відсутня. 

Фото: Андріана Стахів

"Слова "пам’ятування" в українській мові немає, але це природна і логічна річ. Стратегію пам’яті потрібно будувати вже, "по гарячих слідах". Ми пам’ятаємо, бо ми бачимо усе це, маємо власний досвід. Але пам’ять потрібна для наступних поколінь, які не матимуть цих “гарячих слідів”. Саме тому нам потрібні ці фізичні прояви пам’яті, такі, як меморіали. Але важливими також є неформальні прояви, завдяки яким відкривається пам’ять, які мають якусь прив’язку. Як от стипендії, книги, заклади", - каже Юрій Цибух.

• Зареєструватись на екскурсію можна за посиланням: https://forms.gle/P3CYRCfNpT7YcJoJ8. Місце зустрічі: навпроти кам’яниці пл. Ринок, 29. Для участі потрібно зробити донат мінімум 350 грн з особи.