Перший убитий на Майдані: 11 років тому загинув львів’янин Юрій Вербицький

"Еспресо.Захід" розповість про життя Юрій Вербицький, його наукову діяльність та громадську позицію, а також трагічну смерть у розпал Майдану. 

Біографія та наукова діяльність

Юрій Тарасович Вербицький народився 25 серпня 1963 року в родині науковця у місті Львові. Після закінчення школи вступив до Львівського державного університету імені Івана Франка, де здобув освіту геофізика. 

У 1988 році у Юрія народилася донька Уляна.

На початку 90-х років, Юрій почав працював у Львівському відділенні Інституту геофізики НАН України. Він був фахівцем у галузі сейсмології, займався вивченням землетрусів та природних катастроф.  

У 2013 році захистив дисертацію на тему "Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону" і здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень. Написав понад сотню програм, багато з яких використовуються на сейсмічній станції у Львові, а також на всіх станціях спостереження в карпатських горах.

Колеги згадують його як талановитого науковця, людину принципову, розумну й чуйно налаштовану до проблем інших. Його старший брат згадує його, як неконфліктного чоловіка. 

Також Вербицький захоплювався альпінізмом і дуже любив гори, мав І розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі. Був прихильником здорового способу життя, займався спортом. 

Громадська діяльність

Загалом Юрій Вербицький був аполітичною людиною, його більше цікавила наука. Однак з підняттям градуса суспільної тривоги через події на Майдані у кінці 2013 та на початку 2014  року, Юрій вирішив у середині січня  взяти відпустку на роботі власним коштом і поїхав у Київ, щоб підтримати революційні події. Юрій був людиною беззаперечної відданості своїм людським ідеалам на які посягав режим Віктора Януковича, тому не міг бути осторонь тих подій.

Він приєднався до протестів, розуміючи важливість боротьби за права людини, свободу слова та демократію. Як звичайний учасник Майдану, він допомагав організовувати мітинги, займався постачанням необхідних речей та підтримував протестувальників. Ночами чергував на барикадах Майдану, коли було найменше людей. Чергував усю ніч, очікуючи на можливий штурм "беркуту". Будучи високоосвіченим, Юрій також ходив на розмови з силовиками та представниками антимайдану, намагаючись із ними поговорити, переконати у хибності їх позиції. 

Читайте також: Революція Гідності: 10-ті роковини розстрілів на Майдані

Події на Майдані: викрадення та катування Вербицького 

Востаннє Юрій Вербицький приїхав до Києва 18 січня перед Водохрещем (до 2023 діяв старий календар). Тоді брат чоловіка вмовляв його лишитися на свято, але Юрій відповів, що має їхати, бо "якщо люди не будуть масово виходити, то є велика ймовірність того, що Майдан розженуть".

У ніч на 21 січня 2014 року Юрій Вербицький, поранений у ліве око уламками гранати, перебував у офтальмологічному відділенні Олександрівської лікарні в Києві. Туди його доставив також поранений соратник Ігор Луценко. Але з лікарні їх обох викрали тітушки, найняті режимом Януковича для залякування протестувальників.

Викрадачі жорстоко побили активістів і вивезли до лісу, де катували. Юрія били з особливою жорстокістю, оскільки він був зі Львова, що для викрадачів мало особливе значення, бо він був "бандерівцем". Після кількох годин катувань у лісі їх перевезли до гаража, де знущання тривали.

Наступного дня 22 січня 2014 року тіло Юрія Вербицького зі слідами тортур знайшли поблизу села Гнідин Бориспільського району. У нього були численні переломи, травми внутрішніх органів і закрита травма грудної клітки. Без куртки та за температури -10°C шансів вижити він не мав. Висновки експертизи підтвердили, що причиною смерті стали численні травми та переохолодження.

Поховання відбулося 23 січня у Львові на Личаківському цвинтарі. Міська рада оголосила жалобу, а попрощатися з чоловіком прийшли тисячі людей.

Читайте також: "Диктаторські закони" однодумців Януковича: хто з уродженців заходу України голосував за них

Розслідування, суд та значення постаті Юрія Вербицького

Згодом у ході розслідування було встановлено, що злочин організували та виконали члени групи тітушок, пов’язаних із силовими структурами, які діяли під керівництвом тодішнього режиму Януковича.

Однак це розслідування тривало роками, викликаючи обурення громадськості через повільний темп та недостатню політичну волю довести винних до відповідальності.

Влітку 2020-го у ДБР заявили, що завершили розслідування вбивства Вербицького, заарештувавши двох осіб, що підозрюються у злочині. 

16 квітня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд засудив Олександра Волкова до 9 років ув'язнення за викрадення Ігоря Луценка та причетність до вбивства Юрія Вербицького. У справі проходило троє підозрюваних, один із них судився очно, решта — заочно. Більшість викрадачів і спонсорів злочину переховуються в Росії. У серпні 2021 року суд звільнив з-під варти підозрюваних Сергія Мисливого та Івана Новотного, а слідство встановило щонайменше 15 осіб, причетних до злочину.

На податку 2022 року слідчі Державного бюро розслідувань встановили, що під час Революції Гідності першим убили саме Юрія Вербицького, а не Сергія Нігояна, як вважали раніше. Смерть Вербицького настала від переохолодження не пізніше 24 год. 00 хв. 21 січня 2014 року (раніше вважалося, що він помер близько 05:00-06:00 22 січня)

3 квітня 2023 року Шевченківський суд Києва визнав Олександра Медведя винним у викраденні Вербицького. Йому призначили 5 років ув'язнення, але звільнили через закінчення строків давності. Суд також зобов’язав Медведя виплатити Ігорю Луценку 248 тисяч гривень. Та це рішення досі оскаржується обома сторонами. 

Підсумовуючи, Юрій Вербицький став ще одним символом жертовності заради вільної України. Його іменем названо кілька провулків, йому присвячено меморіальні дошки та акції пам'яті. Також Вербицькому посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

Його смерть – чергове нагадування українцям про високу ціну свободи, яку доводиться платити за можливість жити у демократичній Україні.  

Читайте також: Палаючий протест: як Герой України Олекса Гірник 47 років тому віддав життя за свої переконання