Палаючий протест: як Герой України Олекса Гірник 47 років тому віддав життя за свої переконання

"Еспресо.Захід" розповість про те, хто такий Олекса Гірник та за яких обставин стався акт самоспалення у 1978 році. 

Життя та погляди Гірника 

Олекса Гірник народився 28 березня 1912 року в селі Богородчани в останні роки існування Австро-Угорської імперії (тепер це Івано-Франківська область). 

Його юність пройшла вже під егідою нової держави – міжвоєнної Польщі. Однак Олекса з ранніх років зрозумів свою приналежність до української справи. Він був активним членом громадських організацій та послідовником ідей національного відродження. Гірник відстоював появу незалежної України, тому приєднався до українського націоналістичного руху. Він належав до "Пласту", "Просвіти", молодої організації ОУН, працював у "Соколі", де очолював загін пластунів.

Хоч батьки Олекси хотіли, щоб він став греко-католицьким священником, та молодий чоловік обрав інший шлях. Він пішов на навчання у Львівський університет на філософський факультет, але був призваний до польської армії, служив у артилерії.

У 1937 році, під час перебування у складі польської армії, за підозру в антипольській діяльності його заарештували та засудили до тюремного ув'язнення. Після звільнення він повернувся до громадської діяльності, але з початком радянської окупації 1939 року знову опинився під пильним наглядом влади.

Слідчі НКВД його арештували та звинуватили у "зв'язках із закордоном". У підсумку радянські послідовники його таки засудили "за зраду Батьківщині" і на 8 років відправили в концтабір у далекий Урал. 

Восени 1948 року Гірник повернувся до України, та на той час чи не всі його рідні вже померли.

У 50-х роках він зміг налагодити своє життя: одружився, в нього народилися двоє синів, сім’я мешкала в Калуші. Та попри це він не забував про свої політичні переконання. У 1976 році Гірник  збудував на своїй садибі кухню з кімнатою на другому поверсі, де облаштував тайник. Там він писав від руки листівки проти русифікації, які супроводжував цитатами з Шевченка. 

Протест проти русифікації та самопожертва біля могили Шевченка

У 1970-х роках політика русифікації в УРСР сягнула чергового апогею. Українська мова все більше витіснялася з освіти, науки, культури, а національна ідентичність пригнічувалася. Олекса Гірник, будучи свідомим українцем, не міг миритися з такою ситуацією.

Напередодні 60-ї річниці проголошення незалежності України Центральною Радою (22 січня 1918 року), він вирішив здійснити акт самоспалення як знак протесту проти русифікації. Для цього Олекса Гірник ретельно підготувався: написав понад 1000 листівок із закликами берегти українську мову та культуру, які розповсюдив на Чернечій горі у Каневі. 

В ніч на 20-21 січня 1978 року Олекса Гірник здійснив свій відомий вчинок. Він облив себе бензином і підпалив біля могили Тараса Шевченка, символічного місця для кожного українця. Перед тим він залишив свої листівки, у яких нагадував про цінність української мови, культури та необхідність боротьби за незалежність. Зокрема, на одній з них писало: "Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська держава!"

У прощальному листі до дружини він писав:

"Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець".

Наступного ранку його мертве обгоріле тіло знайшов постовий міліціонер. Радянська влада намагалася приховати вчинок Гірника, тому інформацію про самоспалення було засекречено, а листівки вилучено. Родину Олекси Гірника переслідували, а його ім’я намагалися стерти з пам’яті українців. 

Вшанування подвигу Гірника

Ще за часів радянської влади, щороку 21 січня хтось клав червону калину на місце смерті Олекси Гірника. За кілька років на Заході вже заговорили про Олексу Гірника, бо знайшлися ті, хто змогли розповісти його історію світу.  

Відомості про Гірника спочатку поширювалися хвилями радіо "Свобода", але тільки після здобуття незалежності Україною, правда про вчинок Гірника була вперше оприлюднена в газеті "Літературна Україна". У 1992 році в Калуші його іменем була названа вулиця, де встановлена меморіальна таблиця. 

Вже за незалежної України його подвиг був гідно оцінений. У 2007 році Олексу Гірника було посмертно нагороджено званням Героя України.

Акт самоспалення Олекси Гірника – це був потужний заклик до пробудження національної свідомості. Його жертва – чергове нагадування, що боротьба за українську мову, культуру та незалежність – це шлях, який протоптали багато поколінь українців і який досі ми змушені платити у війні з російським агресором.

Читайте також: Трагедія села Пужники: що відомо про місце, де мають розпочати ексгумацію жертв Волинської трагедії