Символ єдності та соборності: 35 років тому українці утворили "Живий ланцюг"

Про визначну подію минулого розповідає "Еспресо.Захід".

Символ єдності та соборності

Живий ланцюг єдності, 1990 рік, Фото: ЦДВР

Цей день став важливим кроком на шляху до становлення Незалежності України. Тисячі людей засвідчили своє бажання єдності, а "Живий ланцюг" став однією із найбільших масових акцій того часу у Центральній та Східній Європі і однією з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України. Він також став своєрідним маніфестом боротьби.

Того далекого холодного 21 січня люди виходили та бралися за руки, об'єднували живою силою міста і села, їхали туди, де бракувало рук та ставали важливими ланочками єдности: від Львова до Києва, а частково й Харкова. Близько трьох мільйонів українців тоді вийшли висловити свою позицію таким символічним актом.

Із саморобними плакатами та синьо-жовтими прапорами, у повсякденному одязі, в історичних одностроях, формі УПА чи народних строях люди лаштувалися у довжелезний живий ланцюг. Аби дістатися на ділянки маршруту за межами населених пунктів, були організовані автобуси, проте чимало українців користалися власним та рейсовим транспортом, лиш би вчасно потрапити у потрібне місце. Власне будь-який транспорт допомагав небайдужим та активним громадянам дістатися туди, де бракувало ланок. Адже щільність ланцюга була неоднорідною – від кількох рядів у центрі Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини.

Під час однієї із зустрічей-спогадів учасник дисидентського руху в УРСР, народний депутат України шести скликань Ярослав Кендзьор пригадував, як це було у Львові.

"Оте велелюддя з прапорами на вулицях, живих, молодих, красивих і В’ячеслава Чорновола, і Левка Лук’яненка і Олеся Гончара і багатьох інших усміхнених цього дня людей, той настрій, який панував – воістину свято душі і надії, попри те, що ще існувала Радянська  Україна і каральні комуністичні органи ніхто не відміняв", – ділився він.

Дисидент також відзначив один момент, який зафіксував у своїй відеохроніці на вулиці Саксаганського, коли там розгортали прапори, а поряд стояв молодий міліціонер.

"Я підходжу до нього і питаю, а як радянська міліція сьогодні буде святкувати? Чи думає  долучитися до процесів національного відродження? І цей міліціонер сказав: "Ми обов’язково допоможемо відновитися українській державі"", –згадував Ярослав Кендзьор.

"Між Львовом і Києвом", і далі

Живий ланцюг єдності, 1990 рік, Фото: Територія терору

Офіційна назва ланцюга звучала "між Львовом і Києвом", Проте насправді ж початком основної частини став Стрий.  Саме від нього простягалися ще два ланцюги людської єдності: до Івано-Франківська та на Закарпаття. На той момент для учасників було дуже важливо доєднати до акції Івано-Франківськ, адже саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. 

Був тоді й ланцюг у Харкові. Активні українці міста зібралися поблизу пам'ятника Шевченкові й вишикувались вздовж низки вулиць. Окрім того, безліч харків'ян та донеччан вирушили на акцію до Києва, Львова та інших локацій, де пролягав ланцюг і де потрібні були живі руки.

На старих світлинах можна побачити плакати з маніфестами, які проголошують, що "Харків і Донецьк споконвіку українські", нагадування, що "В єдності наша сила", назви міст та напрямки, усміхнених та впевнених людей, сотні прапорів та ще більше синьо=жовтих стрічок.

Це були 700 кілометрів свідчення єдності. Люди простояли понад годину, гріючись у мороз гарячими серцями, сповненими надії. А вже після проведення акції у Львові, Києві, Франківську та низці інших міст відбулися мітинги-молебні.