"Диктаторські закони" однодумців Януковича: хто з уродженців заходу України голосував за них

Ці законодавчі акти мали суттєво обмежити права громадян, зокрема на свободу зібрань, слова, та впроваджували жорсткі обмеження для учасників протестів, які тоді тривали на Майдані Незалежності. "Диктаторські закони" спричинили гостру критику з боку суспільства та демократичної міжнародної спільноти, їх скасували після остаточного повалення режиму Януковича.

"Еспресо.Захід" нагадає, чому прийняли ці закони та хто за них голосував з нардепів, які народилися в західних областях України. 

Хто з заходу України голосував за "диктаторські закони"

"Диктаторські закони" стали символом репресивної політики, яка остаточно зруйнувала довіру між президентом Януковичем та суспільством. Їх прийняття і скасування стали важливою частиною історії Революції Гідності, яка змінила Україну. 

Цікаво те, що серед 235 голосів народних депутатів, яких тоді нарахували, що підняли руки "за" них, було 27 уродженців західних областей України.

Найбільше – зі Львівщини: 7 нардепів

• багаторічна радниця та прессекретарка Віктора Януковича, членкиня Партії регіонів Ганна Герман (уродженка с. Колодруби Миколаївського району);
• комуніст (після Симоненка був одним з найвпізнаваніших у КПУ) Олександр Голуб (уродженець Львова);
• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Олександр Єдін (уродженець села Топільниця Старосамбірського району);
• підприємець (89-те місце серед найбагатших українців у 2021 році) та член Партії регіонів (до 20 лютого 2014 року) Володимир Зубик (уродженець Львова);
• підприємець (58-ме місце серед найбагатших українців у 2021 році), позафракційний Степан Івахів (уродженець с. Андріївка Буського району);
• юрист і науковець (у 2024 році захистив докторську дисертацію), член фракції Партії регіонів (до лютого 2014 року) Володимир Пилипенко (уродженець Львова);
• позафракційний політик, який лиш за день до голосування за "диктаторські закони" склав присягу нардепа, Віктор Пилипишин (уродженець села Равське Львівського району).

На другому місці – Хмельниччина: 6 депутатів 

• член Партії регіонів Станіслав Скубашевський (уродженець села Романівка, Чемеровецький район);
• комуністка Ольга Борита (уродженка міста Городок);
• підприємець (разом з дружиною 6 місце серед найбагатших українців у 2022 році) та член Партії регіонів (до 21 лютого 2014 року) Олександр Герега (уродженець міста Городок);
• Член ВО "Батьківщина" Василь Кравчук (уродженець с. Волиця, Теофіпольський район);
• генерал, колишній міністр оборони та член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Олександр Кузьмук (уродженець с. Дятилівка, Славутський район);
• підприємець (58 місце серед найбагатших українців у 2021 році) та позафракційний політик Сергій Лабазюк (уродженець міста Волочиськ).

На третьому місці – Закарпаття: 5 депутатів 

• член Партії регіонів (до 20 лютого 2014 року) Іван Бушко (уродженець міста Виноградів);
• член фракції Партії регіонів (до 20 лютого 2014 року) Іштван Гайдош (уродженець села Яноші Берегівського району);
• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Василь Ковач (уродженець села Пацканьово, Ужгородський район);
• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Михайло Ланьо (уродженець с. Куштановиця, Мукачівський район);
• член фракції Партії регіонів (до лютого 2014 року) Сергій Мошак (уродженець с. Раково, Перечинський район).

На четвертій сходинці – Волинь: 4 депутати 

• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Григорій Смітюх (уродженець с. Житнівка, Камінь-Каширський район);
• комуніст Василь Демедюк (уродженець села Головне Любомльського району);
• безпартійний політик Віктор Жеребнюк (уродженець м. Нововолинськ);
• комуніст з багаторічним стажем Адам Мартинюк (уродженець села Ветли, Любешівського району).

На п’ятій-шостій сходинці – Рівненщина: 2 депутати

• комуністка Лариса Байдюк (уродженка м. Рівне);
• членкиня Партії регіонів (до 21 лютого 2014 року) Катерина Ващук (уродженка с. Вербень, Млинівський район).

Також на п’ятій-шостій сходинці – Буковина: 2 депутати

• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Іван Попеску (уродженець с. Нижні Петрівці, Сторожинецький район);
• член Партії регіонів (до квітня 2014 року) Артем Семенюк (уродженець Чернівців). 

Замикає рейтинг Тернопільщина – 1 нардеп

• член Партії регіонів (до лютого 2014 року) Ярослав Сухий (уродженець села Оришківці Гусятинського району).

Як і чому прийняли "диктаторські закони"

Закони були прийняті за ініціативи тодішньої влади на чолі з президентом Віктором Януковичем. Їх основною метою було придушення протестів на Майдані, які спалахнули в листопаді 2013 року у відповідь на відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Процедура ухвалення викликала масові обурення. Адже голосування відбулося руками, без належного обговорення та підрахунку голосів. Це було грубе порушення регламенту та демократичних принципів. Міжнародна спільнота засудила такі дії, назвавши ці закони прямим порушенням прав людини. ЄС і США закликали українську владу скасувати їх і перейти до діалогу з протестувальниками.

Ухвалення цих законів стало переломним моментом Революції Гідності. Вони викликали нову хвилю протестів по всій країні. Це призвело до загострення конфлікту між владою та суспільством, що в результаті закінчилося кривавими зіткненнями в лютому 2014 року та втечею президента Януковича до Росії. 

Що передбачали "диктаторські закони" та коли їх скасували 

Закони містили низку норм, які значно посилювали контроль влади над суспільством. Основні положення включали:

Криміналізація участі у протестах. Заборона встановлення наметів, сцен та звукової апаратури без дозволу органів влади. Введення кримінальної відповідальності за участь у масових акціях, які влада могла трактувати як незаконні.

Обмеження свободи слова. Відповідальність за наклеп, яка могла бути використана для тиску на журналістів і громадських діячів.

Контроль над інтернетом. Можливість блокування інтернет-ресурсів без рішення суду.

Заборона на носіння касок і масок. Це правило було спрямоване проти протестувальників, які захищали себе від спецзасобів.

Також були висунуті нові вимоги до громадських організацій. Зокрема, громадські організації, які отримували фінансування з-за кордону, мали реєструватися як "іноземні агенти".

Після прийняття "диктаторських законів" їх спробували оскаржити у Вищому адміністративному суді України, але суд відмовив. У Верховній Раді було зареєстровано кілька законопроєктів про скасування цих законів. Зокрема, 28 січня 2014 року на позачерговій сесії парламент ухвалив закон №732-VII, яким скасували дев'ять із прийнятих 16 січня законів. 

У той же день було ухвалено чотири нових закони, які не стосувалися заборони мітингів. 31 січня президент Янукович підписав їх, і 1 лютого вони набули чинності після публікації. 

Проте виникла плутанина щодо чинності норм законів 16 січня. На думку Мін'юсту, з 2 лютого 2014 року вони втратили силу, але для усунення невизначеності 23 лютого Рада ухвалила додатковий закон про припинення їхньої дії, який набув чинності 2 березня.

Читайте також: Вступ України до ЄС: основні досягнення та перспективи на 2025 рік