День Соборності України: за яких умов галичани та наддніпрянці проголосили Акт злуки 22 січня 1919 року

"Еспресо.Захід" розповість про цей день, який увійшов в історію як символ прагнення українського народу до єдності та незалежності.

За яких умов вдалося проголосити Акт злуки 

На початку ХХ століття український народ перебував у складі двох імперій: Російської та Австро-Угорської. Однак Перша світова війна принесла свої правки, оскільки з затягненням військових дій та економічним виснаженням, імперський дім Романових та імперський дім Габсбургів змушені були піти на поступки, які призвели до розпаду двох величезних імперій. 

За таких умов в обох частинах роз’єднаної України утворилися державні утворення, що репрезентували вволю й бажання українців самостійно керувати на своїй землі. Мова йде про Українську Народну Республіку (УНР), проголошена в Києві у листопаді 1917 року після Жовтневого перевороту в Росії, та – Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), проголошена у Львові 1 листопада 1918 року після розпаду Австро-Угорщини.

Ці обидві республіки прагнули об’єднати українські землі в єдину соборну державу, що було мрією багатьох поколінь українців.

Однак перед підписанням угоди, УНР та ЗУНР зіткнулися з низкою внутрішніх і зовнішніх викликів.

Адже на той час УНР вже вела боротьбу проти більшовицької агресії, комуністи на чолі з Леніним намагалася встановити контроль над українськими територіями. Тим часом ЗУНР від дня появи вела війну з Польщею за Галичину. У таких умовах об'єднання було логічним кроком для посилення позицій обох республік, тобто зовнішні виклики пришвидшували зближення двох республік українців. 

Проголошення Акту злуки та його наслідки 

Ще 1 грудня 1918 року в Фастові було підписано передвступний договір про подальше об'єднання двох республік в єдину державу, який став першим офіційним кроком до зближення. Однак саме об’єднання урочисто було проголошено дещо згодом – 22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі, де представники УНР і ЗУНР повідомили тисячам присутнім про Акт злуки.

Промовляв до присутніх голова Директорії Володимир Винниченко, але виголошував текст Акту професор Федір Швець. 

Основні положення документа:

• Об'єднання всіх українських земель в єдину державу.
• ЗУНР перейменовувалася на Західну область УНР (ЗО УНР), але зберігала певну автономію. Голова ЗУНР мав увійти до складу Директорії УНР. 
• У маніфесті звучали слова про неподільність України: "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України … Здійнились віковічні мірії, якими жили і за які умирали кращі сини України".

Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави повинні були Установчі збори, однак цьому не судилося статися. 

Чому не вдалося створити єдину державу у 1919 році  

Акт Злуки насамперед мав велике символічне значення, навіть попри короткотривалість об’єднання. Бо ця подія стала втіленням віковічного прагнення українців до єдності. 

Та обидві республіки стояли перед загрозами, які не могли вирішити ні самостійно, ні діючи разом, бо були позбавлені підтримки інших великих держав, а також мали багато внутрішніх розбіжностей. Тому формально створення єдиної держави відбулося, але реально інтеграція не була доведена до кінця через воєнно-політичні труднощі. 

Між політичними лідерами УНР і ЗУНР існували серйозні незгоди щодо важливих питань. Наприклад, УНР мала переважно соціалістичну орієнтацію, тоді як ЗУНР дотримувалася більш консервативного курсу. Також попри об’єднання, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів ускладнювалася відсутністю єдиної координації. ЗУНР вважала, що головна загроза походить від Польщі, тоді як для УНР першочерговим ворогом були більшовики. Тому обидві армії розпорошували сили на свої проблеми. 

Галицька армія, яка була основною військовою силою ЗУНР, до середини 1919 року зазнала значних втрат і опинилася в критичній ситуації. Через брак зброї, боєприпасів та продовольства армія була змушена відступати. У липні 1919 року УГА перейшла річку Збруч і змушена була об'єднатися з підрозділами УНР. Але її бойовий потенціал був вже значно обмежений.

А вже восени Акт злуки фактично втратив силу, коли 6 листопада 1919 року Галицька армія без узгодження з урядом УНР підписала Зятківський договір із Добровольчою армією про припинення бойових дій, військовий союз та передачу армії під командування генерала Денікіна. Договір був затверджений в Одесі 17 листопада та ратифікований у Вінниці 19 листопада.

Як наслідок 2 грудня 1919 року уряд УНР у Варшаві погодив проєкт декларації, за яким Польщі передавалися Холмщина, Полісся, Підляшшя, Західна Волинь та Східна Галичина. У відповідь 4 грудня делегація ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем денонсувала Акт Злуки через переговори УНР із Польщею. У підсумку 20 грудня 1919 року уряд ЗУНР офіційно скасував Акт Злуки на засіданні у Відні, тобто будучи у вигнанні. 

Та як показала подальша історія, ні дружба галичан з білогвардійцями, ні залицяння УНР з поляками не дали бажаного результату – Україна знову була поділена, однак цього разу між відновленою Польщею на новопосталим Радянським союзом. 

У будь-якому випадку, Акт злуки між УНР та ЗУНР став визначною віхою в історії України, засвідчивши прагнення українців до створення єдиної соборної держави. Хоча історичні обставини не дозволили реалізувати цю мету в той час, подія надихала наступні покоління боротися за незалежність і єдність України. Сьогодні це нагадування про важливість збереження суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

З 1999 року в незалежній Україні щороку 22 січня офіційно відзначають День соборності України, як нагадування про символічність Акту злуки 1919 року. 

Читайте також: Символ єдності та соборності: 35 років тому українці утворили "Живий ланцюг"