На війні загинув захисник зі Львова Назар Островський

Про це повідомила сестра загиблого Анастасія Островська, передає "Еспресо.Захід".

"Я би дуже хотіла ніколи не писати цих слів… Кілька днів тому в нашу родину прийшла жахлива звістка з війни. У пʼятницю, 25.10.2024, наш Назар Островський загинув... борючись за справедливість та до останнього захищаючи Україну!" – зазначила Анастасія Островська.

Про церемонію поховання повідомлять згодом.

"Капітан поліцейських наук"

Анастасія Островська також процитувала слова близького друга Назара – Ігоря Колесника.

"На наступний ранок після звістки у приватні повідомлення я пішов на пари. У черговій фазі змінених станів свідомості прочитав лекцію. Щось говорив, тобто "вів діяльність викладача, належним чином виконуючи обов’язки". Тощо. 

На другій парі був семінар у 363. Студенти розповідали про кельтів, германців, ольмеків, майя, ацтеків. Мозок на початку пари включив режим запахового спогаду і ніс настирливо чув запах кімнати покійного дядька, коли вперше я вперше туди потрапив після його похорону. Запах викинув мене із реальності, закинув у втілені спогади стану, коли ти не можеш розумом збагнути незворотність змін. Я малював дерево Ігдрасіл, щоби повернути собі коріння із реальністю, але час всеодно скрутився, сплющився, викидаючи свідомість у різні площини реальності (переважно минулого, часом майбутнього, зрідка теперішнього). 

О 5 ранку відчув, що пора писати. Слова склалися. Отож, написавши ці слова, мушу визнати факт, що Назарчик загинув. Капітан поліцейських наук, найкращий шеріф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг. 

Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто у повній темряві. За ту дитину, яка виростає калічкою у сім’ї алкоголіків. За дітей, чиї батьки наркомани. За тварин, чиї власники різали одне одного ножами. Він свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів оці дорослі, сильні і жорстоко несправедливі "нормальні" люди. Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, які знущалися над слабшими, викидали на вулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим. Він, на відміну від мене, мав силу і рішучість, щоби в дусі головного героя "Чуми" Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою: бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий. Він умів побачити навіть крізь піджак, дипломи кандидата науки і доцента кафедри, живу людину, калічку, із таким же філософським діагнозом. 

Тепер його немає. Думаю, що десь у глибинах живих душ, кожна калічка на планеті, відчула втрату людини, яка інстинктивно захищала нас від найгіршого у цьому світі: безпідставної жорстокості та байдужості. Поміж спазмами, зміненими станами свідомості, відчуваю злість на нього. Що я маю тепер робити із книгами, які йому підготував для відправки на фронт? Що робити зі тими історіями, які притримував, боючись відкрити у ньому ту людську вразливість на лінії війни? Що робити із тими фотографіями і мемами, які він вже не прочитає? Що робити із нашими аудіозаписами, де ми ржали над книгами, які читали у наших паралельних реальностях? Так, дійсно Джонсон не згадує про голод, який вбив 3 млн індусів за каденції Черчиля. Скільки у мені зараз матюків, цілий океан матюків, які нічого не змінять. Є речі незворотної дії і смерть одна із них. 

Сподіваюся, мені вдалося уникнути пафосу у цьому тексті. Сподіваюся, мені вдасться не проживати "нормально" втрату тебе, друже, забуваючи, байдужіючи, перетворюючи тебе на пам’ятник героя. Сподіваюся, мені вдасться тебе пам’ятати впертим засранцем із добрим серцем та непереборним інстинктом справедливості. Спи спокійно, або як сказала моя мама "Царство тобі небесне". Нарешті зможеш побачити зірки, коли вони народжуються і помирають".

"Був Чорним лебедем, і Білою вороною"

Своїми спогадами діляться також друзі та знайомі захисника.

"Ти Вмів Бути Собою. Був Чорним лебедем, і Білою вороною. Що по великому рахунку, одне і те ж. Прощавай, друже, здобудь щастя у Вальгаллі", – написала Віка Балицька.

"Твій гумор – то було безцінно… оті "Записки дільничого", тільки ти так міг оголити систему драмою про папір, канцелярське теремешля, якісь звіти і що там ще… Коли ми всі здались, чи точніше нас попросили не реформувати більше МВС, бо далі Аваков і Татаров все самі зроблять, ти залишився і продовжував працювати… Ті історії, які ти часом приносив, підіймали шерсть на загривку, те, як ти про них розповідав було окремим мистецьким актом. 

Було аж якось занадто зрозуміло, що ти маєш повернутись, бо є і буде ще купа подій та різних проєктів, де без тебе ніяк… так хотілось вірити, що твоє вміння тримати небо стане тобі самому щитом… так боляче бути в реальності, де так не сталось і не стається… Лети…", – пише Олександра Сорокопуд.

Нещодавні втрати на війні

На Донеччині загинув 30-річний захисник зі Львівщини Юрій Канюк.

На Павлоградському напрямку загинула військова зі Львова Наталія Бойко. Без матері залишився син.

На війні загинув вчитель Захисту України зі Львова Андрій Мазур.

На фронті загинув один з найкращих операторів БПЛА 68-ї єгерської бригади Віктор Стельмах.

У боях на Сіверському напрямку загинув мінометник, старший солдат Василь Особа, який був зятем Ірини Фаріон.

На війні з російськими окупантами загинув боєць зі Львівщини Василь Лис. Йому було 23 роки.

Перебуваючи у відпустці, раптово помер захисник України із Прикарпаття Ігор Попович. На війні загинув 20-річний студент прикарпатського вишу Владислав Олексин.

27 вересня під Донецьком, захищаючи Україну від окупантів, загинув Роман Заєць – гандболіст, гравець команди "СКА-Львів", випускник 2018 року факультету педагогічної освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, який навчався на кафедрі спортивних та рекреаційних ігор (спортивна спеціалізація – гандбол). Романові було 29 років.На Донеччині загинув 26-річний військовий зі Львівщини Віталій Будзінський.

На війні загинув викладач факультету журналістики ЛНУ Богдан Маркевич. Воїну було 38 років. 2009 року Богдан Маркевич завершив навчання на факультеті журналістики ЛНУ. До січня 2024 року працював асистентом кафедри мови засобів масової інформації. У січні 2024 року став на захист держави й обороняв Україну в лавах ЗСУ. Загинув 28 вересня 2024 року внаслідок ворожої атаки.

На війні загинув захисник із Закарпаття Андрій Павлишинець, який брав участь у боях за Донецький аеропорт та Дебальцеве.

У Курській області РФ загинув 32-річний захисник зі Львівщини Роман Хрущак.

На фронті загинули двоє братів-захисників зі Львівщини Роман та Ігор Труш.