На Хмельниччині поховали казаха, який загинув у бою з росіянами

Про це повідомляють на сторінці Шепетівської міської ради.

 Атулін Борис був казахом за національністю з великим серцем патріота - українця, який 25 років пропрацював у галузі культури та пішов захищати Україну. Загинув виконуючи свій патріотичний та моральний обов’язок.

Що відомо про Бориса Атуліна

Народився Атулін Борис 2 липня 1970 року у селищі Кривояр, Ровенського району Саратовської обл. в багатодітній сім'ї. В ранньому дитинстві його спіткало велике горе. В автокатастрофі загинули його батьки і всіх дітей на виховання забрав дядько. 

"Нас всіх разом було дев’ятеро, велика дружна родина, свій міні-садочок", - жартував Борис, згадуючи дитинство. 

Під час військової служби познайомився з дівчиною з України. Жанна проходила виробничу практику в хлібопекарні, а юнак випікав хліб для військової частини. Молоді люди покохали одне одного, в листопаді 1990 року - побралися.

У 1991 році молода сім’я переїхала на батьківщину дружини, в село Жилинці Шепетівського району. 

"Борис Амангільдайович любив мистецьке ремесло, був обдарованим і талановитим, мав прекрасні вокальні дані, обожнював українську пісню, був учасником вокального колективу "Гомін" Судилківського сільського будинку культури, акомпанував на гармоніці, а ще був неперевершеним у читанні українського гумору", – пригадують про нього колеги.

17 серпня 2024 року Борис Атулін був мобілізований, був командиром 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. 

"Борис щодня в соцмережах, вже на передовій, бажав своїм друзям доброго ранку і спокійної ночі. "Цінуйте тих, хто присвячує вам свій час, адже вони віддають, те, чого ніколи не зможуть повернути назад…", - це останній допис Бориса.

Загинув воїн 14 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання між позиціями в районі населеного пункту Новоандріївка, Пологівського району, Запорізької області після здійснення комбінованого вогневого впливу із застосуванням мінометного вогню та скидів з БПЛА ворога.

Борис Атулін умів підтримати та зігріти у хвилини печалі, смутку, а ще він щиро радів щастю та досягненням інших людей. Він не просто на словах любив Україну, а жив нею і пішов захищати її ціною свого життя.