Ніхто зараз не організовуватиме комфорт втечі. На це немає ресурсу. Блог Віки Балицької

Кордон. Тобто велетенські черги на українсько-польському кордоні.

Перед Краківцем вчора була черга на 50 км. В ній орієнтовно 5 тисяч машин. Люди стоять в черзі по кілька діб. Багато хто з дітьми. Буває, що якесь авто їде поза чергою але люди їх зупиняють і перекривають дорогу. Сварки, суперечки…

Географія. Київщина, Харківщина, Житомирщина, Одещина і тд. Є з усіх областей.

Саме дивне, що є багато людей з західних областей. Рівненська, ну ок, близько до кордону… але Волинська, Франківська, Тернопільська.. і Львівська. Яка необхідність втікати з цих областей?!

Львівщина готова прийняти 37 тисяч біженців. Люди зносять на пункти одяг, їжу, засоби гігієни, перераховують гроші на благодійні рахунки… можна продовжувати жити тут! В Україні.

Але десятки тисяч людей , багато хто з маленькими дітьми стоять там у тих "чергах страху"… Є вагітні жінки. Це взагалі якесь божевілля – ризикувати дитиною!

Кожен із них же може розвернутися любої миті. Особливо ті, що з західних областей. Скаржаться, що нема туалетів, їди, питва… Та вертайтеся додому – там є туалет, їжа, вода!

Про чоловіків.

Не треба тут фантазій. Прикордонники не випускають чоловіків від 18 до 60 років. Так, в черзі стоять чоловіки. Але багато з них лише супроводжує жінок з дітьми. Довозить їх до ПП і повертається.

Так, є унікуми, які хочуть виїхати. Правоохоронцями ведуться  з ними діалоги і суперечки і це теж забирає час.  Але їх завертають. Так що, хто переживає, що ці мега-цінні особи чоловічої статі виїдуть - не хвилюйтеся. Це добро залишається в Україні. Хоча, може б краще виїхало.

Ще одна проблема, яка впливає на темп черги - багато хто з водіїв не має "зеленої карти" на авто. Без цієї страхівки не пропускають в Польщу.

Звичайно, ці черги – це проблема. Шкода дітей. Вони ж не винні, що їхні батьки такі перестрашені. Місцеві носять в чергу їжу, гаряче питво і засоби гігієни.

Я бачу в соцмережі риторику, в тому числі від колег: треба їм встановити намети, пункти харчування, туалети…

Багато хто – як з космосу і не відчуває пріоритетів. Владі й волонтерам нічим зайнятися як шукати, везти, встановлювати намети панікерам? Це великий об’єм роботи. Це витрата ресурсу. Тобто що виходить: люди, які вибиваються з сил, щоб максимально захистити свою землю, мають відкласти це й кинутися облаштовувати комфорт втечі?

Так, випав сніг, холодно… то хай вертаються по домах ті, чиї доми на місці, де є туалети, ванни, газові плитки, ліжка… черга відразу скоротиться, і зможуть виїхати ті, в кого вже нема домів. Зрештою і для них знайдеться притулок. Тут! В нашій дорогенькій Україні!

Люди з мого середовища – тут, вдома, на своїй землі. Кожен працює так як вміє і може, і допомагає обороні тим, чим може. Не панікувати й не створювати своєю поведінкою проблем іншим людям – це вже дуже багато, повірте.

Слава Україні!

Ми переможемо.

Фактажна інформація у цьому пості від колег Марта Шикула Галина Терещук

Джерело

Про автора. Віка Балицька – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.