"Ніхто не міг передбачити, що вірус буде поширюватися настільки швидко", – Тарас Жиравецький

"Ми дійшли до певної межі і збільшувати немає куди", – сказав міністр охорони здоров’я Максим Степанов, коментуючи ситуацію із кількістю ліжок з киснем. Також усю відповідальність за наслідки пандемії поклав на органи місцевого самоврядування та Національну поліцію, які мали б контролювати дотримання карантинних обмежень. Тож, як діяти далі та чого чекати?

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася із радником міського голови Львова із медичних питань Тарасом Жиравецьким.

Пане Тарасе, бачимо невтішну картину. В Україні понад 15 тисяч нових заражень, а Львівщина лідирує за кількістю виявлених хворих. Лікарі кажуть, нині ситуація гірша, ніж торік. Зрештою, ми вже рік живемо з пандемією. Що ми робимо не так, чому хвороба далі прогресує?

Насправді ми робимо все так, але питання в тому, що в нас з’явився новий штам, а, можливо, навіть два нових штами коронавірусу. У нас поширення захворювання почало відбуватися мегашвидкими темпами. Епідеміологи часткового попереджали про такі обставини, але ніхто не міг передбачити наскільки швидко хвороба буде поширюватися. Тому лише зменшення контактів між людьми – єдиний метод, який може призупинити поширення вірусу. Ще раз нагадую, будь-який локдаун – не є методом повної припинити поширення вірусу, він лише допоможе призупинити поширення вірусу, щоб розвантажити лікарні. Таким чином може з’явитися більше вільних ліжок для важких хворих, котрі можуть потрапити у лікарні.

А як Ви охарактеризуєте новий штам COVID-19? Лікарі кажуть, що ситуація гірша, ніж торік. До прикладу, за словами медиків, якщо минулого року в таки самий час було 300 хворих, то нині 500. Що змінилося?

Німеччина визнала нові штами коронавірусу як нову пандемію. І ми розуміємо, що нині маємо щось нове, перебіг захворювання є важчим, лікування стандартними препаратами, які ми даємо пацієнтам, не проходить так легко. Дуже багато пацієнтів, котрі раніше могли не приймати жодного лікування, не дотримуватися рекомендацій лікаря, одужували самостійно. Зараз ми бачимо, що чимало пацієнтів, котрі приймають досить складне лікування, яке призначає сімейний лікар переважно з сьомого дня захворювання, може бути неефективне в домашніх умовах.

Медики кажуть, якщо пацієнти раніше потрапляли у лікарні на сьомий – восьмий день, то нині на третій – четвертий. При чому, що не лише старших уражає, а й молоді звертаються по допомогу.

Насправді велика кількість людей почала хворіти. Тобто якщо зараз 15-20 тисяч в нас хворіє щодня, то неофіційно ми можемо цю цифру помножити в кілька разів. Тоді матимемо значно більшу цифру.  Крім того, у нас зросла кількість молодих пацієнтів і навіть дітей. Втім, можемо констатувати, що дітей хворіє дуже мало і перебіг хвороби у них все ж достатньо легкий. Стосовно молодих людей, звичайно, коронавірус трішки помолодшав у плані складних випадків. Раніше важкі пацієнти були поза 35 років, нині є 28-30 років.

У нас кількість хворих збільшується крайні тижні. Але в нас вже і локдаун третій чи четвертий, а захворюваність не меншає. На вашу думку, де відбувається найбільше зараження? Закрили школи, ресторани, кафе, нещодавно нічні клуби чи не в останню чергу, а громадський транспорт функціонує і він заповнений вщент, захворюваність далі не падає. Де заражаються люди?

Заражаються всюди: в офісах, на роботі, в громадському транспорті, в нічних клубах… Зараз йде мова про те, щоб обмежити ці речі максимально.  Громадський транспорт виконує свою місію, адже люди добираються на роботу, яка подекуди критично потрібна. Як ми бачимо, в Києві, до прикладу, з перепустками їздять. Звісно, нічний клуб може перечекати той період, щоб не створювати черги на потрапляння в лікарню для тих, хто відсвяткував день народження чи якесь свято.

Але тут стоїть питання ефективності локдауну. Як зарадити цій ситуації?

Кожний локаун – економічне випробовування для бізнесу. Тому все-таки кожне рішення ухвалюють таким чином, щоб бізнес мав хоча б якусь можливість працювати. Все робиться поетапно, покроково. Бо закрити все і вся, і дуже швидко – можна, але наша країна – не США чи країна Євросоюзу, чи Ізраїль за фінансами. Відповідно, нам потрібно теж зважати на цю економічну складову і балансувати.

А як ви думаєте, влада достатньо робить для того, щоб боротися з пандемією? Максим Степанов фактично переклав відповідальність на місцеву владу і Національну поліцію. Закликав їх контролювати дотримання карантинних обмежень. Як на мене, ми не маємо якогось механізму боротьби з пандемією...

Насправді механізми є, але кожен має виконувати свою роботу. Поліція повинна обмежувати і не обов’язково всіх одразу штрафувати, але, як мінімум, попереджати. Місцева влада так само має чітко давати меседж, що в нас є серйозна проблема, і нам потрібно дотримуватися дистанції, і нам потрібні обмеження. Один міністр не може зробити у цілій країні чудо і за один день чи тиждень побороти коронавірус.

А ви бачите цей механізм боротьби з пандемією?

Зараз він є. Я не кажу, що він працює ідеально, в нас далеко не такий локдаун, як у Євросоюзі чи США. Але, напевно, що наша країна не змогла б собі дозволити настільки жорсткого локдауну.

Ми не можемо дозволити собі жорсткого локдауну, але знову ж таки, я згадаю міністра охорони здоров’я, котрий стверджує, що ми не маємо потенціалу розвивати ліжкову мережу з киснем. Це теж проблема, адже вона заповнена на 58%. Тут питання, а що ми будемо робити, якщо вона буде заповнена на 100%?

Мова про те, що обмежувальні заходи, які були у Закарпатській та в Івано-Фраківській області, дозволили там розвантажити ліжка і зараз вони пропонують приймати пацієнтів з нашої області. Тобто ми допомагали їм, коли в нас було пусто і вільно в лікарнях, а тепер вони пропонують нам допомогу. Тобто у них локдаун спрацював. Не думаю, що у них він був надзвичайно жорсткий, але він спрацював і дав позитивний ефект. Що буде, якщо вони відкриються через кілька тижнів? Ми теж розуміємо, що вони не можуть бути постійно в локдауні. Кількість захворювань теж може зрости, адже пацієнтів з новим штамом не зменшується. Тобто це є особливості саме нового штаму коронавірсу, який можна розцінювати як зовсім іншу інфекцію.

А що буде, якщо все таки дійде заповненість ліжок до 100%?

Я думаю, що буде те саме, що в Європейському союзі. Тобто буде селекція пацієнтів, те, що було в Бергамо в Італії. Вибиратимуть молодших пацієнтів і сортуватимуть. Іншої альтернативи немає. Можливо, будуть вживатися інші заходи, щоб лікування було вдома, для пацієнтів менш складних. І буде розгортання додаткових ліжок без кисню для менш важких, аби вони не займали ліжок з киснем.

Але ліжка без кисню не мають сенсу у боротьбі з коронавірусом...

Маю на увазі ліжка з концентраторами. Бо в даній ситуації і місто, і країна збільшує кількість концентраторів і пацієнти самі їх закуповують. Порівнюючи те, що було торік, то ми вже знаємо, як боротися, знаємо, які ліки, що стабілізує. Але вірус є набагато агресивнішим. Те, що нам давалося спокійно зробити з пацієнтом рік тому, зараз може взагалі не спрацювати. Крім того, далі ми не маємо жодного противірусного препарату, який діє ефективно на вірус.

Чи ми будемо й далі жити з "ковідом". Взагалі його можливо побороти?

Є якийсь позив, оскільки мої колеги в Києві, які працюють в стаціонарах, кажуть, що не зустрічають пацієнтів повторно. Тобто не потрапляють у лікарні другий раз з ковідом. Це є плюс. Думаю, це є нагнітання страхів, що ковід залишиться з нами до кінця життя, що у нас буде вакцинація щотри місяці чи що півроку. Так, вірус мутуватиме, але скоріш за все, дуже велика кількість людей перехворіє коронавірусом і більше хворіти не буде.

Є, звісно, випадки, що хворіють повторно… Це один з тисячі пацієнтів. Шанс захворіти повторно – одна сота відсотка. Тобто, якщо ви собі уявляєте, що в нас зараз офіційно 15-20 тисяч вдень нових випадків і, наприклад, три, п’ять або десять випадків повторного коронавірусу. Єдине, нам потрібно всім пам’ятати і лікарям наголошувати, що після виписки з лікарні,  коли пройшов заразний період 14 днів і організм, до прикладу, стабілізувався, то через 2-3 тижні може бути запалення легенів, але вже викликане не коронавірусом. Тобто організм ослаблений і деякі пацієнти вже потім потребують госпіталізації, подекуди повторної.

Вірус мутує. Тоді наскільки може бути ефективна вакцинація?

Закордонні колеги, які розробляють вакцини, кажуть, що вакцина буде ефективною. Тож ми повинні довіряти тільки їм, альтернативи немає. Була заява міністерства охорони здоров’я, що десять мільйонів доз Phizer має прибути в Україну протягом цього року. І це є позитивна новина. Адже у нас вісім - дев'ять мільйонів наслення вже неофіційно перехворіли. Офіційно, звісно, значно менше. Ми говоримо про доросле населення. Якщо взяти умовно 40 мільйонів населення, двадцять мільйонів – підлітки і молодь. Відповідно 20 мільйонів у нас залишиться, орієнтовно навіть п’ять мільйонів вакцин – це достатньо велика кількість. Якщо провакцинується ця частина населення, ми зможемо говорити про набуття колективного імунітету і зникнення пандемії.  

Якщо провакцинується, оскільки в нас вакцинація дуже повільна… Повністю провакциновані дві людини, тобто нуль відсотків населення.

Я думаю, питання достатньо складне. Потім експерти аналізуватимуть, чому так відбулося, як відбулося. Чому Україна дійсно не отримала великої кількості доз вакцин одночасно. Зараз наше завдання: боротися тим, чим можемо. Поки що, крім Ізраїлю, якихось вау-ефектів жодна країна не отримала. Навіть у США нині йдеться про новий індійський штам вірусу, і ті штати, які вже відкриваються, які вже знімають маски, знову переживають, що частина людей може мати проблеми.

Але у них вакцинація краща, ніж у нас. Поки в нас вакцинація повільніша, у нас велике навантаження на медиків. Медичні працівники працюють цілодобово.

Вакцина допоможе. Але ми ж розуміємо, що вакцинація один раз слабо допомагає, щоб пацієнт не захворів ковідом. Друге питання, що такий явний захист вакцини мав би бути після другого разу вакцинації. Ми теж це розуміємо. Третє питання, що навіть країни, які проводили вакцинацію, все одно  оголошували локдауни  і досить жорсткі. Ці локдауни у наших сусідів дуже жорсткі з шаленими штрафами, з зупинкою дуже багатьох бізнесів. Це зовсім інша річ, ми просто з позиції економіки намагаємося балансувати. У нас трішки по-іншому відбувається.

Пане Тарасе, ваші прогнози, лікарі говорять про різні часові терміни пандемії. На Вашу думку, скільки нам ще жити з цією хворобою?

Я розраховую з досвіду іспанського грипу. Була пандемія у 1918 році, яка тривала два роки. Але тоді не було вакцин. Тому, ймовірно, те саме сбуде й з пандемією ковіду. Єдине, ми розуміємо: якщо велика кількість населення перехворіє, то ця пандемія зникне.