Ірина Березовська. Рure instant theology, або Як я знайшла четвертого Богослова?

***

- Я Назар, богослов, - каже мені парубок.

- Я Леся Українка, - відповідаю і тисну руку.

У ту саму хвилину отримую від коліжанки кулаком під ребра - я знов відлякую її потенційного кавалера.

- Ви четвертий?

- Хто?

- Богослов! Знаю в Церкві Івана Богослова, Григорія Богослова, Симеона Нового Богослова, а Назара Богослова - ні, - граю вар'ята далі. - Чи, може, ви реінкарнований Богослов?

Якщо вам треба позбутися нав'язливого залицяльника, то стукайте у приват. Я запросто. Бо мені не дуже зрозуміло, як ото людина може зробитися богословом, слухаючи лекції, пишучи реферати і складаючи заліки-іспити. Завжди думала, що для цього треба трохи більше. Але чого не зробиш, щоб сподобатися дівчині! Можна побути навіть богословом. Хоча хтозна... Я можу помилятися.

***

Важко пояснити, чому мене відлякують сучасні дипломовані богослови. Я виросла на древніх, там було все по-іншому. З ними працювало правило, озвучене одним із отців-пустельників Евагрієм Понтійським, про те, що богослов - це той, хто молиться. Тобто богослов'я - це завжди практика, а не теоретизування, препарування істини, кабінетні вчені і розлогі аргументи.

Богослов'я сучасне у мене викликає стійку асоціацію з pureinstantcoffee - от береш дві ложки розчинних гранул, всипаєш до горнятка, заливаєш окропом і маєш готовий напій, який тут-таки вгамовує спрагу. "Просто додай води", - каже один рекламний слоган мого дитинства. Уже не треба відповідного способу життя і мислення, не треба власного досвіду боротьби - достатньо відсидіти достатню кількість академгодин, скласти всі заліки-іспити і ти - дипломований богослов, можеш йти вчити жити інших, виголошувати їм готові рецепти подолання екзистенційних криз і поради, як не позіхати в церкві. Рureinstanttheology - так я називаю цей феномен.

Це одна з причин, чому це #не_блог_про_не_Бога. Просто я - не богослов, а лише дівчисько, яке думає клавіатурою і шукає відповіді на свої екзистенційні кризи. І дуже часто ці відповіді знаходяться у древніх. Ці вміють промовляти через сотні років. У них виходить знаходити правильні смисли і слова. Так було і з Григорієм Богословом, день пам'яті якого ми сьогодні святкуємо.

Святитель Григорійпереконує, що займатися богослов'ям повинні"люди, які випробували себе, провели життя у спогляданні, а перш за все очистили, принаймні очищають душу і тіло".

Шлях до богослов'я починається не із студіювання спеціальних трактатів, а з очищення душі і тіла.

Може, тому ми ніяк не можемо змінитися, що про боротьбу з власними драконами нам говорять не практики, а теоретики? Може, те, що я шукаю, називається по-іншому? Не струнких теорій і світоглядних систем потребує нині людство, а простих прикладів, як можна вижити з людським обличчям у складному світі, де спотворилося уявлення про правду? Може, хватить уже правильних картинок у соцмережах і пора вже реальних прикладів у сім'ї, суспільстві? Пора виходити з месенджерів і соцмереж у двір, на роботу, у суспільство?

У часи, коли по землі ходили Григорій Богослов, Василій Великий і Іван Золотоуст, богослов'я виходило від практики.

Люди, які вчили жити інших, мали досвід перемоги над власними демонами і могли допомогти з цим іншим. Саме тому їх слова були такими наповненими. У них не було дипломів, сертифікатів.

Рureinstanttheologyне дає відповідей на мої питання. Я не розумію, чому стільки питань виходять на перший план сьогодні, як-от чи можна позіхати в церкві. Ми не питаємо про головне. Нам треба готові відповіді від гуру і ми підемо їх виконувати з точністю до 0,000001. Часом готових відповідей немає або ці відповіді будуть різні для різних людей. Усе залежить від готовності почути свою відповідь. Не завжди "просто додати води" вирішить все. Часом треба завдати собі клопотів з приготуванням напою старим дідівським способом. Щоб пізнати щось важливе у процесі приготування.

Є речі, які не вирішуються у форматі рureinstant.

Наступає профанація богослов'я, свідома і несвідома. Це те, чим у часи Григорія Богослова займалися аріани. Це те, з чим якраз і боровся святитель Григорій Богослов. Є в нього "Слово 27, проти евноміан і про богослов'я перше". Евномій і його послідовники, евноміани, переконували, що Бог є Істотою, повністю пізнаваною людиною. Рureinstanttheology в дії. "Просто додай води" і більше нічого не треба. Просто візьми і зрозумій. Як усе просто! Тільки от чомусь у мене досі не вдається…

Читаю у великих, як їм вдається якоюсь мірою пізнати Бога, але ніхто з них не признається, що пізнав Бога повністю. Евномій і його сьогоднішні послідовники лякають, бо з Богом вони ведуть себе, як з кумом чи товаришем по чарці.

Богослов'я існує, тому що Бог відкривається людині, але в цьому всьому є ще багато таємниць.

Найкраще це розумієш під Різдво. Бо вмістити всі ці речі, будучи кволою грудкою білка, неможливо. Можна тільки захоплюватися і щораз, то більше. Бо можливості мозку перед цим фактом закінчуються. Далі включається хіба серце.

Я боюся слів святителя Григорія, які пробирають до кісток: "Любомудрствувати про Бога можна не кожному - так. Це набувається дорогою ціною і не тим, хто плазує по землі". Надто вже відчувається земля під стопами, надто вже недосяжне небо…

Шукаю богослова - людину, яка молиться. Все ще шукаю. Щоб теж стати на цей шлях. А поки що читаю старих-добрих чотирьох Богословів, яких Церква іменує з великої літери. Вони таки щось більше знали від нас, бо пам’ятали формулу Евагрія Понтійського.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.