П'янкий шарм "Двох джентльменів з Верони"

Усе ж такого дуже хотілося – щоби без горя і надмірних страждань, безтурботно, легко і з гумором. Щоби переключитися від всього, що зосталося там, за театральними дверима. І "Два джентльмени з Верони" за чи не першою романтичною  і найбільш загадковою п'єсою Вільяма Шекспіра (адже за життя драматурга вона видана не була) у постановці Ігоря Задніпряного у Першому театрі це справді дали. На виставі побувала журналістка "Еспресо.Захід".

Властиво, йдеться про п'єсу, яка для Ігоря Задніпряного у  Першому театрі стала першою на посаді головного режисера театру. Як анонсували раніше, режисер звертається до форм традиційного шекспірівського театру "Глобус". Тут і карнавальність вуличного театру, і яскрава й весела (собі і людям на втіху) гра у грі, і навіть – як  у часи Шекспіра - відсутність декорацій, що їх, до речі, чудово врівноважили дуже фактурні акторські костюми – респект головному художнику Першого театру Дарії Зав'яловій, що спільно з Оленою Зотовою так майстерно одягнули акторів.

Сюжет (в основі якого, звісно ж, перше кохання) вибудовується навколо двох друзів  з Верони – Валентина, в якого перевтілився Дмитро Бартков, та Протея, чиї різношерсті емоції упродовж  дійства так майстерно відтворив  Ігор Данчук. Протей закоханий в Джулію (Богдана Бончук) і весь час про свої почуття говорить. Валентин ставиться до цього з гумором, бо чогось схожого не переживав.  Однак на друзів чекає довга розлука, бо Валентин їде до Мілана, до двору герцога. За якийсь час туди прибуває і Протей, утім у житті обох приятелів на цей час уже багато що змінилося – Протей з Джулією обмінялися каблучками, а Валентин закохався в герцогську доньку Сільвію (Мар'яна Кривдик), яка відповідає взаємністю. Побачивши Сільвію, Протей розуміє, що Джулію насправді він кохає не так вже й сильно. Нові почуття стимулюють у його душі ненайкращий бік  - він зраджує друга і плете всілякі інтриги. Правда, у підсумку ця історія - що теж імпонує в сьогоднішній непростій буденщині -  зі щасливим фіналом.

І що дуже важливо, все у цій сценічній історії реально звучить. Не виключено, звучить навіть гучніше та об'ємніше, ніж в самого Шекспіра. Бо текст - це тільки текст, тим більше, що аж надто глибоким розкриттям характерів він не "грішить" Однак завдяки режисерським знахідкам і довершеній грі акторів "Два джентльмени з Верони" набули тих барв, яких, можливо, від своєї п'єси не очікував навіть автор.

І чесно - всі чудові. Крім уже названих - і Леся Шкап'як в ролі проникливої Лючетти, і Олександр Чешеров та Богдан Балко в образах дотепного Ланса та законослухняного Спіда, і Олександр Трифонюк у "шкірі" трохи пришелепкуватого Туріо, і Сергій Кустов та Ігор Гулюк у своїх перевтіленнях, відповідно, в Антоніо та Герцога.

Можна було б просити в окремих моментах дещо повільнішого промовляння слів, однак це поправимо, адже вистава ще проходить "обкатку". Доречна музика (композитор Юрій Саєнко) і добре світло (художник по світлу Світлана Коренькова) теж доклалися до цілісного  і дуже позитивного враження від спектаклю.

Отже, висновок :"Два джентльмени з Верони" – справді дійство, на яке варто йти.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал