Не страшно, якщо діти бавляться у війну та ловлять Путіна, – дитячий психіатр Алла Петрів

Війна ранить нас не лише фізично, і не лише дорослих. Найменші українці щодня перебувають у зоні ризику та відчувають напругу, яка витає навколо. Докладніше про те, як війна впливає на наших діток та на що варто звернути увагу батькам – у розмові з дитячим психіатром, психотерапевткою та співзасновницею Центру "Територія розвитку" Аллою Петрів.

Як зазначає Алла Петрів, насправді проблеми з психічним здоров’ям дітей у світі зростали щороку. Це факт, який стосується ще докоронавірусного періоду. Україна не є винятком, а повномасштабна війна лише ускладнила ситуацію.

"Говорячи про психічне здоров’я дітей під час війни в Україні, треба виділити багато різних аспектів. Почнемо з того, що і до війни та коронавірусу в нашій країні, як і у всьому світі, проблеми з психічним здоров’ям та розвитком дітей зростали з року в рік. До всіх катаклізмів, які лягли на наші плечі, побільшало також і розладів нейророзвитку у дітей. Це й аутизм, розлади мовлення, розлад  дефіциту уваги з гіперактивністю тощо. Звичайно, з війною ці розлади нікуди не зникли, а навпаки створюють  додаткові проблеми. Діти з розладами нейророзвитку важко сприймають сирени, походи в укриття чи інші побутові моменти. Їм складніше пристосовуватися до змін та зрозуміти те, що відбувається довкола".

Читайте також: "Не хочу бути фаталістом, але, ймовірно, нас чекає катастрофа", – психолог Сергій Тітаренко про реабілітацію військових

Найбільше на дитину впливає те, як почуваються та поводяться її батьки

Одним із ключових факторів стабільного психічного стану дитини є стабільний стан її батьків.

Як зазначає психіатр, діти без порушень розвитку також стикаються з психологічними проблемами, особливо якщо вони безпосередньо чи опосередковано (до прикладу, через ЗМІ) стали свідками травматичних подій, таких як ракетний обстріл, поранення, смерть, довга відсутність одного з батьків тощо. Хоча, якщо говорити відверто, то найбільше на дитину впливає те, як почуваються та поводяться її батьки. Якщо батьки зможуть адаптуватися у складній ситуації, то дитина почуватиметься добре поряд з ними.

"До прикладу, якщо мама в депресії чи просто в паніці, діти отримають подвійний стрес. Важливо  донести до людей – щоб подбати про дітей, перш за все треба подбати про батьків, тобто про власне психічне здоров’я. Батьки, які перебувають у порушеному психічному стані, не здатні належним чином турбуватися про дітей, транслюють їм свою тривожність, а також не можуть адекватно реагувати на звичайну дитячу поведінку", – коментує Алла Петрів.

Острівець мирного життя

Психотерапевтка радить максимально триматися за те, що прив’язує нас до мирного життя. Якщо в дитини був режим дня, то необхідно намагатися його дотримуватися і зараз, продовжувати улюблені заняття, ігри, хоча б щось із  того, що було раніше. Треба спробувати створити "острівець мирного життя" для себе і своєї дитини.

Ігри важливі

Через гру діти пізнають світ та реагують на те, що відбувається довкола них. Безперечно, за грою дітей треба спостерігати, але й розуміти певні нюанси.

"Відразу скажу, що нічого страшного, якщо вони почали бавитися у війну. Наприклад,  копають шанці чи ловлять Путіна. Проте, якщо дитина почала гратися не зовсім за віком (почала маніпулювати предметами замість того, щоб будувати сюжетну гру; бавиться лише однією іграшкою чи зовсім втратила інтерес до забавок; почала ламати улюблені іграшки), тоді це перший дзвіночок про те, що варто звернутися до фахівця", – додає Алла Петрів.

Психіатр також рекомендує брати іграшки в укриття та відволікати дітей грою, щоб малеча не зациклювалася на небезпеці:

"Гра допомагає. Якщо з дітьми треба перебувати у сховищі, то бажано подумати про те, в яку гру можна було б з ними побавитися, щоб діти  не думали, що над ними літають ракети, а відволіклися. До прикладу, зі старшою дитиною можна пограти у слова, а з молодшою щось помалювати. У сховище слід узяти не лише найважливіші для вас речі та документи, а й улюблену іграшку чи ковдрочку малечі – дитині в ній буде спокійніше. Це дуже важливі моменти".

Також Алла Петрів зазначає, що конкретні рекомендації щодо психічного здоров’я  давати важко, бо все досить індивідуально. Взагалі, допомоги фахового психіатра зараз потребує, напевно, кожен другий українець, і діти не є винятком. Не страшно звернутися по допомогу, бо спеціаліст може побачити те, чого батьки не бачать, і вчасно розпізнати розлад психіки, або навпаки – заспокоїти та навчити способів психологічної самодопомоги.

Варто говорити

Є теми, які дорослим буває важко пояснити дитині. Та це не означає, що ці теми варто замовчувати. Важливіше говорити з дитиною правильно, каже Алла Петрів.

"Не тільки про війну, а й про будь-що інше важливе з дітьми треба говорити. У нас завжди виникають проблеми, коли доводиться розмовляти з дитиною про те, що нас самих тригерить чи тривожить. До прикладу, про секс чи смерть. Так само і про війну. Головне – пам’ятати, що з дитиною треба говорити відповідно до віку і не сприймати її як дорослу, не перекладати на неї свої дорослі переживання. Наведу приклад: у дитини до 6 років не особливо сформоване розуміння поняття смерті і їй важко пояснити це. Тому й не варто вдаватися в якусь конкретику чи деталі".

Інформація про війну має надаватися дитині так, щоб вона  мала два важливі розуміння:

1. Вона у безпеці. Біля неї є рідні люди, які її захистять.
2. Все має початок і кінець. "Так, зараз війна, але вона закінчиться". "Так, зараз повітряна тривога, але наша ППО порозганяє ворожі літаки й можна буде піти  додому бавитися". "Тата зараз немає з нами, бо він з іншими татами захищає нас. Війна закінчиться, і він повернеться".

"Якщо поведінка дитини змінилась і вона стала неактивною чи, навпаки, надто рухливою, що їй не притаманно; якщо у дитини порушився сон, апетит, змінилась гра; погіршились успіхи у навчанні чи з’явилась агресія – необхідно не гаючи часу звернутись до дитячого психіатра", – резюмує Алла Петрів.