"Наша дитина - це особливий Божий дар"

Коли львів’янці Вірі кажуть: "Ви така молодець, ви така сильна", вона скромно відповідає: "Я не можу інакше". Це така мама, яка стала для своєї донечки усім світом і змогла надихати інших. Вона вміє знайти у собі ресурс для того, щоб створити для малечі найкращий світ, у якому, попри фізичні обмеження, можна рости щасливим. Звідки вона це знає? Коли у неї народилася донечка без оченят, вона змогла знайти у собі сили прийняти цей факт, бути щасливою попри все і тепер ділиться своїм рецептом з іншими.

Про одну дівчинку, яка змінює життя усіх навколо себе

У родині Віри все було добре: у щасливому шлюбі підростала донечка Анастасійка, батьки хотіли ще одну дитину. "Ми з чоловіком були щасливі, коли дізналися, що я вдруге вагітна. Вагітність проходила добре, я гарно почувалася. На шостому місяці лікарка на УЗД побачила, що у нашої дівчинки дещо зменшені очка. Вона запідозрила мікроофтальмію, але мій гінеколог мені сказала, що у мене добрі аналізи, тож хвилюватися не слід, все має бути добре. Я з трепетом чекала наступного УЗД, щоб дізнатися, як там моя дівчинка. Ситуація була незрозуміла. І вже на восьмому місяці нам повідомляють: "Тримайтеся, у дівчинки відсутні оченята". Неможливо передати словами біль і страх, який нас охопив", - розповідає Віра.

Решту вагітності батьки провели у надії і молитві. А 29 січня 2020 року народилася донечка, яку назвали Анна-Марія. Прогноз медиків підтвердився - у дівчинки не було оченяток.

"Ми полюбили її усю, таку особливу, ніжну та тендітну красунечку, адже так хотіли і чекали її. Упродовж вагітності ми багато молилися за нашу дівчинку, молилися за себе, аби сприйняти Божу волю щодо неї. Коли уже Анна-Марія народилася, я одразу заспокоїлася, весь мій смуток пройшов. Я бачила засмучені очі лікарів, але мені було спокійно. Я зрозуміла, що вона надзвичайна, моя, рідна і прийшла у цей світ, щоб дарувати свою любов, тепло, зігрівати своїм серденьком і усмішкою наші серця", - пояснює мама дівчинки.

А далі у родині перемкнулися на звичні для батьків новонародженої дитини речі - вгадували риси, від кого які риси успадкувала Анна-Марія, доглядали, вивчали характер…

Про шість операцій для щасливого майбутнього

Після народження донечку обстежили офтальмологи зі Львова і Києва, зробили МРТ голівки. Анні-Марії поставили діагноз вроджена анофтальмія обох очей. Для того, щоб правильно сформувалася симетрія обличчя, очні ямки, функції повік, лікарі порадили якнайшвидше розпочати раннє протезування, поки доця ще маленька.

"Ми почали шукати клініки та спеціалістів, які б нам у цьому змогли допомогти. В Україні нам запропонували варіант постійних очних протезів, які кожні 3-4 тижні потрібно замінювати на більші і підбирати правильну форму. Але був і ще один варіант, який практикують за кордоном. Ми сконтактували з клініками в Австрії, Німеччині, Польщі. Польща нам підійшла найбільше, бо тут у п'ять разів дешевше. У Європейському центрі діагностики, хірургії та мікрохірургії ока для дітей і дорослих Пьотра Яворські у м. Катовіце нам запропонували поетапне вживлення саморозширювальних імплантів на кшталт експандера", - розповідає мама.

Родину чекало 6 операцій загальною вартістю 30 тисяч доларів. Почувши цю суму, спочатку батьків вибило з колії, але вони пообіцяли Анні-Марії, що зроблять усе максимально можливе для неї.

"Ми б стрибнули вище голови, але на сьогодні тільки таким чином можемо допомогти нашій дівчинці. Можливо, у майбутньому наша донечка буде мати можливість бачити за допомогою новітніх технологій чи в результаті пересадки очей, оскільки науковці та медики у світі активно працюють над цим завданням для незрячих людей", - пояснює мама Віра.

Батьки зробили донечці уже 3 операції. Попереду ще три. Закінчити їх мають до початку 2022-го.

Про перші кроки і сльози, яких немає

Тепер, коли донечці уже 1 рік і 3 місяці, Віра може говорити по-іншому, адже емоції стихли, настали будні і з’явився час подумати про зміни, які настали для їхньої родини. Доки дорослі займаються здоров'ям донечки, сама Анна-Марія багато сміється, іноді просто регоче, граючись, має вже чотири зубчики, сама кусає яблучко і гризе печиво. Дуже любить гратися із сестричкою Анастасійкою. Хоча старшій донечці дев'ять років, дівчатка - справжні подруги вже відтепер. Удвох сестрички танцюють по всій хаті, тішачи батьків.

"Я пишаюся своєю старшою донечкою Анастасійкою. Вона дуже любить свою молодшу сестричку, тішиться нею, каже: "Мама, вона в нас така солоденька, як мармеладка, я б її з'їла". У неї є друзі з розумовою неповносправністю зі спільноти "Віра і Світло". Анастасійка з радістю спілкується з ними, грається, підтримує їх. Я щаслива, що у моєї донечки таке добре чуйне серце", - радіє Віра. Вона не нарікає, не скаржиться, а як і кожна мама, вміє радіти маленьким перемогам, якими щодня радують її дітки.

"Знаєте, ми просто беремо і йдемо дорогою, яка нас чекає. Ми раді, що у нас усіх є Марічуня - так ніжно ми часто любимо її кликати в колі близьких. Ми сприйняли Анну-Марію як особливий Божий дарунок. Ця дівчинка вчитиме нас особливої любові, відкриватиме нові грані добра і милосердя наших сердець. Хочеться сказати усім, хто співпереживає, турбується про нас, що ми живемо на позитивній нотці, не впадаємо у депресію, хочемо бачити усміхнені обличчя людей, які радіють за нас та наші досягнення. Бо дуже важко переживати емоції смутку і бачити сльози на очах людей. Тоді одразу разом з ними починаєш себе жаліти. Не можна цього робити. Насправді біль нестерпний, страшний, інколи розриває душу, але я заховала його дуже глибоко у собі. Я ще жодного разу не плакала, відколи народилася Анна-Марія. Маю багато для неї зробити, то коли тут плакати? Треба виходити з ситуації, яка у нас є. Ми тішимося її осяйною усмішкою, дзвінким голосочком, ніжними обіймами, і це - щастя. Нас чекає велика праця, щоб навчити її самостійного самодостатнього життя і ми до цього готові. Маленькими кроками йдемо до мети. Тому що люди з порушенням чи відсутністю зору можуть жити повноцінним життям, пізнаючи світ іншими органами чуття, через слух, запах, дотик, вібрацію, пам'ять", - роздумує мама Віра.

Усьому цьому її донечку будуть навчати у навчально-реабілітаційному центрі "Левеня", куди батьки вже оформили донечку і вже почали заняття з раннього розвитку. Тут дуже хороші висококваліфіковані педагоги навчають діток з вадами зору пізнавати світ.

"Ми раді, що у Львові є можливість спільно навчати нашу донечку пізнавати все навколо себе і тішимося маленьким крокам уперед. Ми твердо віримо, що Анна-Марія навчиться усього, що вміють і зрячі дітки, буде кататися на роликах, велосипеді, займатися співом, танцями, грою на музичних інструментах і ще багато чим, чого навчить її Анастасійка", - мріє мама малечі.

Про підтримку земну і небесну

Будучи ще вагітною, мама разом зі священниками молилася за здоров'я діточок. А саме ім'я Анні-Марії обрав відомий священник о. Ян Білецький.

"Це дуже сильне і красиве ім'я, бо донечка завжди буде під опікою Богородиці і святої Анни. У важкий для нас час ми черпнули завдяки наукам та молитвам отця багато знань, підтримки, спокою та мотивації. Взагалі якби не Божа сила, ми з чоловіком не справилися б", - каже Віра.

Її найбільша опора - чоловік Ігор. Віра дуже цінує його підтримку.

"Мій чоловік, мабуть, найпершим дав мені повірити, що ми зможемо справитися з труднощами, які нас чекатимуть. Пригадую, як ще в палаті у пологовому, одразу після народження донечки, взяв її на руки, ніжно обійняв і поцілував у милу ямочку на щічці. Я щаслива, що ми разом у любові долаємо труднощі і підтримуємо одне одного", - переконана мама.

Подружжя дякує за підтримку усім людям доброї волі, які допомагають їхній донечці отримати шанс для реабілітації.

"Ми дуже вдячні за велику підтримку нашим батькам, близьким, рідним, хрещеним батькам Анни-Марії, друзям, знайомим і незнайомим людям, які турбуються за нас, переживають і допомагають. Щиро вдячні благодійному фонду "Із янголом на плечі", п. Ірині Плахтій, п. Юрію Федечку, усім волонтерам, благодійникам за фінансову та моральну підтримку. Ми щодня стаємо сильнішими і щасливішими від того, що стільки добрих слів підтримки отримуємо від людей. Завдяки зібраним коштам ми зможемо оплатити рахунки за наступні операції та реабілітації нашої донечки. Ми щодня стаємо сильнішими і щасливішими від того, що стільки добрих слів підтримки отримуємо від людей. Дякуємо, що ви надихаєте і даєте відчуття радості. Хай у Ваших родинах усі будуть здорові та щасливі під опікою Господа Бога", - каже мама Анни-Марії.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.