Мова боротьби й молитви. Цікаві факти і думки про українську в Міжнародний день рідної мови

21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято заснували на Генеральній конференції ЮНЕСКО у 1996 році, щоб підтримати мовне та культурне різноманіття та багатомовність. Датою обрали 21 лютого – день протестів у Бангладеш 1952 року, коли влада жорстоко придушила акцію проти заборони бенгальської мови. 

Міжнародний день рідної мови в Україні щорічно відзначають з 2000 року. За даними соціологів, торік у серпні українську мову рідною вважали 76% громадян. А 22% українців за рік повномасштабної війни перейшли на частіше використання української. Сьогодні, як і раніше, очевидна істина: мова має значення, зауважив Уповноважений із захисту рідної мови Тарас Кремінь. 

"Міжнародний день рідної мови – свято, яке нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. Українці це знову виборюють зі зброєю в руках. За українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни…. Як і раніше, очевидна істина: мова має значення. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України. Підтримувати культурне розмаїття, захищати мови корінних народів, утверджувати українську мову як державну, посилювати обороноздатність держави – наше спільне завдання", – сказав Тарас Кремінь. 

Молитва рідною мовою найкраще сприймається і розуміється, кажуть у Православній церкві України. Бо як казав апостол Павло, коли молишся незнайомою мовою, то навіть якщо молиться дух, розум залишається безплідним.

"Молитва рідною мовою лине від самого серця, вона справді торкається душі, глибинно і щиро. Саме така молитва є живою і дієвою – коли ми розуміємо та відчуваємо кожне слово, яке промовляємо. Рідна мова – це ключ до нашої духовної свободи, тож маємо його берегти і не дати вкрасти ворогу. 

Про рідну мову можна говорити і писати дуже багато, вона поєднує минуле з сучасним, викарбовує майбутнє й забезпечує буття нації. Коли зникає рідна мова – розчиняється і народ. Згадаймо слова славної Ліни Костенко: "Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову", – зазначили у ПЦУ. 

Про те, що мова має значення, нагадує народна депутатка, перша заступниця голови комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич.

"Пам’ятаймо: мова – зброя. Це – найсильніший інструмент збереження і розвитку матеріального й духовного спадку кожного народу. Українська мова - одне з найцінніших надбань наших пращурів, яке ми зобов‘язані берегти. А в умовах щоденної кровопролитної боротьби з ворогом, ще і вкотре захищати і відстоювати". 

А нардеп Сергій Євтушок розповів, як рідна мова навіть через роки та відстані залишається важливим сигналом єднання та ідентифікації. 

"Вчора в центрі Кишинева, коли я записував відео про наш візит до Молдови, до мене підійшла жінка і сказала, що дуже рада чути тут рідну мову. Жінка виявилася українкою, яка колись переїхала до цієї країни. І ця зустріч – ще одне підтвердження того, що рідна мова - це сигнал, за яким земляки можуть знайти один одного.

Мова об'єднує, підтримує, надихає. Мова показує, хто свій, хто чужий. А під час цієї війни – це особливо важливо. Тому пароль "паляниця" тепер з нами назавжди". 

Український актор театру та кіно, тероборонівець Дмитро Лінартович раніше сказав, що "Яякби тут була українська мова  і свідомі люди, то цього усього не було б. Гине цвіт нації за тих, хто не розуміє, що таке українськість, що таке рідна земля, мова, культура". 

15 найцікавіших фактів про українську мову

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%). Експерти кажуть, що якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

Українська мова – єдина серед слов’янських мов, що зберегла кличний відмінок. Іменник у нас має 7 відмінків, один з яких – кличний.

Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька, малоросійська, малоруська і навіть кубанська. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва "руська мова".

В українській мові найчастіше вживається буква "п", з неї починається найбільша кількість слів. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "ф" й слова, які починаються з неї, зазвичай запозичені іншомовні.

Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. А слово "бити" взагалі має 45 синонімів.

Серед слів найчастіше використовують іменник – "рука", прикметник – "великий", дієслово – "бути" і серед займенників – "він".

Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня. 

Українська мова має велику кількість зменшувально-пестливих форм. Навіть слово "вороги" може звучати як "вороженьки".

У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів. А риси української мови наявні ще в писемних пам’ятках XIV – XV століття.

Найдовше слово має аж тридцять літер. Воно означає хімікат для боротьби зі шкідниками: "дихлордифенілтрихлорметилметан".

Українську мову забороняли близько 134 раз.

Найдовші слова паліндроми (ті, які можна прочитати зліва направо та справа наліво) складаються з семи букв "тартрат" і "ротатор", а найдовший вислів – "Я несу гусеня".

За мелодійністю з українською може конкурувати лише італійська і французька мова.

Для розмови на побутовому рівні звичайній людині вистачить дві – три тисячі слів. До прикладу, лексика всього спадку Тараса Шевченка налічує понад 20 тисяч слів.

7 висловів про українців та рідну мову

Евлія Челебі: Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі інші. 

Ліна Костенко: Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. 

Іван Огієнко: Мова – то серце народу: гине мова – гине народ. 

Олександр Олесь: Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить. 

Василь Захарченко: Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.

Панас Мирний: Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. 

Іван Франко: Мова – коштовний скарб народу.