"Момент 1937 року". Блог Ігоря Гулика

Без злого умислу головнокомандувачу відповів очільник ГУР Кирило Буданов: "Якщо Росія зараз визнає, що не змогла перемогти Україну, – це не просто крах системи, це крах державності. Тому вони воюватимуть, скільки зможуть. Російську армію змусять воювати до кінця. У них немає іншого виходу".

Хоча про славнозвісну російську "державність" можна говорити лише з дуже великою часткою умовності – картковий будинок за останні кількадесят років не раз і не двічі струшували регіональні бунти, — від Татарстану до Далекого Сходу. Влада Москви над загумінками тримається на ефесбешних губернаторах, а подекуди, — як у випадку Чечні, — щорічними хабарями місцевим князькам, що вимірюють астрономічними сумами.

Та все ж Буданов має рацію – путінський режим не переживе навіть натяку на поразку в Україні. Тобто, якщо в ОПУ чи у голові Зеленського досі витає думка про те, що війну можна зупинити переговорами про повернення військ на лінію 24 лютого, то для кремля це абсолютно неприйнятно. Через те, що фактично означатиме особисту згоду на самогубство.

Щобільше, — Зеленський мав би таки прислухатися до думки свого секретаря РНБО Олексія Данілова, який однозначно дав зрозуміти, що зупинити цю війну, звісно можна, — вольовим рішенням. Однак це не означає, що українці складуть зброю. "Тоді вони воюватимуть без уряду". Надто дорогою ціною далися ці місяці спротиву, до того ж росіяни, які розв'язали відверто геноцидну війну, — з Бородянкою, Бучею,  Ірпенем, Маріуполем, зрештою, вчорашнім терористичним ракетним ударом по ТРЦ у Кременчуку, відходом на позиції 24 лютого стануть ще одним прецедентом непокараного зла, здатного на ще більш варварські дії.

Як не сумно це визнавати, але людству слід готуватися до затяжної війни. І вживаючи слово "світ", я аж ніяк не вдаюся до гіперболи. Реально оцінивши ситуацію, слід визнати, що Третя світова війна вже розпочалася, і справа, либонь, лише у якихось формальностях, аби вживати цей термін без усіляких упереджень чи застережень.

Глава Генерального штабу британської армії Патрік Сандерс вважає, що світ, і зокрема Європа, переживають зараз "момент 1937 року". Бо президент Росії Володимир Путін і його "експансіоністські амбіції" становлять найбільшу загрозу суверенітету, демократії та свободі жити без насильства, яку він коли-небудь знав.

І британський військовик інтуїтивно проводить паралелі з 1937 роком, коли британський прем'єр Невілл Чемберлен також леліяв ілюзію "примирення", "умиротворення" Гітлера. Судети стали крахом ілюзій, — і про це є чудовий фільм "Мюнхен. На порозі війни" Крістіана Швохова за романом Роберта Гарріса.

Це чудово, що нинішній очільник британського уряду Боріс Джонсон – з іншого тіста, ніж Чемберлен. У всякому випадку, його книга про Черчилля свідчить, що ганебних "мюнхенів" від сучасного Лондона не слід чекати.

Але гляньмо тверезо на готовність Європи до серйозного конфлікту з Москвою. Коли левова частка вояків бундесверу подають рапорти про відставку, оскільки, бачте, вони не уявляли можливість великої війни, — це симптом. Коли на волання президентки Естонії про те, що її країна, — а це цілком реально, — буде стерта з мапи, — Альянс відповідає туманними обіцянками наростити контингент у Балтії на якусь тисячу-другу солдатів, — це клініка. Зрештою, коли Білорусь, з якої щодня російські Іскандери та стратегічні бомбардувальники б'ють по цивільних об'єктах в Україні, а Мінськ досі не визнано агресором, — це також діагноз.

Час невіллів чемберленів минув, однак охочих "залатвити" справи з людожером, нагодувавши його цілими народами, не поменшало. Звісно, вони не демонструють публічно своєї позиції, бо "замирення" диктатора, у якого руки по лікті у крові українців, не додасть їм підтримки виборців чи особливого шарму.

Але, як на мене, втямивши нарешті реальність Третьої світової й не менш реальну перспективу "ядерного раю" від Путіна, варто зосередитися на тому, щоб поставити крапку на історії імперії зла. Зібратися у "момент рімейку 1937 року". І не бавитися у захцянки на кшталт "коли закінчиться ця війна".

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.