Місто у мистецтві: у Львові частину вулиці Шевченка перетворили на галерею скульптур

Про вуличну галерею та нові скульптури "Еспресо.Захід". 

Урбаністичний простір поповнили 5 скульптур, найбільш монументальною із яких є робота Олекси Фурдіяки "Ваги". Вона знайшла своє місце поряд із креативним простором Kivsh, власник якого Андрій Гаврилів якраз і став меценатом її створення. Це свого роду метафора, алюзія на людину, яка попри все намагається утримати щось надважке для себе.

Як зазначає куратор проєкту Павло Гудімов, це особливий спосіб взаємодії суспільства із мистецтвом, коли із галерейних стін ця творчість виходить у наш буденний простір.

"У нас є плани зробити цю експозицію змінною, і навіть, коли ми говоримо про такі великі роботи, як "Вага", вона так само зроблена так, щоб її можна було переміщати. Не тільки в форматі однієї вулиці, а возити на виставки, переміщати в форматі міста, можливо області, можливо країни, а можливо і далі. Але найголовніше, що жодної скульптури не буде тут назавжди, ми говоримо про тимчасовість. Тимчасовість, як дуже важливий фактор для нас як для кураторів, як для художників", – розповідає він.

Читайте також: Понад 150 подій онлайн і наживо: у Львові стартував 30-й BookForum

Щоб побачити усі роботи, варто прогулятися вулицею Шевченка від кластеру і до її початку. Наступним оглядача зустріне "Фонтан війни" Володимира Семківа, який, на перший погляд, мімікрує під навколишнє середовище, розташувавшись разом із тим ось просто перед усіма. Воду у фонтані, а особливо її сліди на його поверхні, творитиме природа – дощем чи снігом засипаючи його поверхні та стікаючи іржавими потоками до основ.

Варто відзначити, що реакція львів'ян традиційно дуже різна. Від цілковитого захоплення глибиною ідеї та її втілення  до категоричного неприйняття. Проте мистецтво в цілому, і скульптура зокрема, якраз і мають на миті викликати реакцію, запитання, увагу. 

"Зв'язок" Дениса Шиманського створений у ніші, яка залишилася від старої транспортної зупинки. Тут два масивні металеві клини об'єднує невелика керамічна вставка у формі стилізованої голови, маленька світла зв'язкова деталь. Скульптура органічно вписалася у простір і формою, і змістом.

І зовсім поряд, біля самісінької старої вілли, паркан якої обплів виноград і вже починає перебиратися в осінні кольори, оселилася робота із назвою BUGABOO, створена Іллею Новгородом із фактично вже непотрібних матеріалів, решток і покликана "відлякати небажаних гостей і шкідників задля збереження майбутнього".

Наразі останнім експонатом вуличної мистецької галереї Шевченка є "Цинк" Яна Потрогоша, представника закарпатської школи сучасної скульптури. Вона справді зроблена із цинку, це свого роду жорна, млин, які мають ріжучий елемент у формі будиночків.

"Будиночки, які перемелюють один одного. Це така метафора динамічного міста, – пояснює куратор і додає: – Це дуже вулична, дуже урбаністична скульптура".

За попередньою ідеєю усі скульптури залишатимуться у просторі вулиці упродовж року, проте вони можуть також доповнюватись, а згодом і змінюватись іншими.

"Ці твори за межами музейної чистоти білого кубу. Вони будуть серед нас, серед міського візуального й аудіального шуму. Ми будемо гуляти і взаємодіяти. Ми будемо жити з мистецтвом", – писав про скульптури та їх ідейну лінію Павло Гудімов у своєму кураторському матеріалі. І ці слова прекрасно фіналізують значення проєкту для міста в цілому.