"Ми разом і нам спокійніше": історія двох братів-воїнів з Хмельниччини, які служать у 128-й бригаді

Історію бійців переповіли на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

Хлопці родом із Хмельниччини й підписали контракт у 2020 році. Дія контракту вже закінчилася, але брати служать далі до закінчення війни. І не шкодують.

Ігор до армії працював у Києві на будівництві. "По закону в будь-якому разі треба було йти на службу, то я вирішив, що краще підписати контракт, ніж іти строковиком. А заодно загітував і молодшого брата, щоб не було нудно (сміється). Я жодного разу не жалів, що пішов у ЗСУ. Чи продовжу службу після війни? Ще не вирішив, це залежить від того, як складеться ситуація в особистому житті і армії", - розповів боєць.

У своєму підрозділі брати працюють із "Гіацинтом" – 152-міліметровою причіпною далекобійною гарматою, яка була взята в трофей при визволенні Херсонщини. Влітку цього року росіяни засікли й обстріляли позицію "Гіацинта".

"Ми якраз відпрацювали з гармати і по нас прилетіла відповідь, – продовжує Ігор. – Випустили пакет "Граду", задіяли ствольну арту, навіть безпілотник "Ланцет" прилетів. Бліндажу теж тоді дісталося, але ми встигли сховатися в укриття, тому ніхто не постраждав. За винятком нашої гармати. Один зі снарядів вибухнув за пів метра й пошкодив колеса й метал. Але ми швидко все відновили…"

Минулого року молодший із братів отримав поранення на бойовій позиції.

"Ми відстріляли по цілі й уже складали гармату, щоб зробити перекат на інше місце, – згадує Артем. – Я тільки підняв кувалду, як побачив спалах, – це прилетів "Ланцет". Двоє наших хлопців загинули, троє отримали поранення. Мені посікло руку і бік, рука "впіймала" 16 дрібних осколків. В перші секунди було страшно – кров тече, з’явилося відчуття, що помираю. Але швидко прийшов до тями. Після поранення в мене сталася переоцінка цінностей. А ще я зрозумів, що треба ховатися в укриття – з цим не жартують".

Під час лікування й реабілітації Артем познайомився з дівчиною і навесні цього року одружився. Тому в нього з’явився додатковий стимул швидше закінчити війну.

"Дружина постійно питає, коли вже повернуся додому, – каже Артем. – Тому стараємося тут. І заодно приглядаємо один за одним. Те, що ми разом – великий плюс, нам обом спокійніше".

Причіпна артилерія, особливо така як "Гіацинт", дуже ефективна в бою. Хлопцям неодноразово вдавалося накрити своєю гарматою жирні цілі – склади з боєкомплектом, укріплені позиції, командні пункти.  А кілька місяців тому "Гіацинт" знищив ворожу самохідну 152-міліметрову гаубицю 2С19 "Мста-С", яку росіяни вважають найкращою самохідкою. Ціль вдалося знищити з трьох пострілів: перший був пристрілочний, другий влучив у боєкомплект поруч, а третій – прямо в гармату.

Читайте також: На Бахмутському напрямку позиції переходять із рук у руки: 26-та артбригада про події на фронті

• "Хочеться відбудовувати свою країну": історія бійця з Рівненщини з позивним Генерал.