Любомир Медвідь: Україні суджено показати світу, як можна обстоювати нематеріальне, духовне

Про це він розповів у розмові із журналісткою "Еспресо.Захід". 

"Війна утвердила і так міцне у мені переконання, яке супроводжує мене від молодечого віку, що немає іншого шляху, ніж геть від Москви, геть від Кремля, – переконано мовить митець. – Це була імперія, в якій жили недолюдки, я маю на увазі усю ту верхівку. І думаю, що російські імперіалісти свідомо утримували російський народ у невігластві й пияцтві. Бо тоді масою можна легко керувати".

Любомир Медвідь переконаний, що ця війна – це катаклізм світового порядку. І це не лише війна росіян проти українців, а війна московитів зі всім цивілізованим світом. Так би мовити, проблема цивілізаційного порядку й значення. Проте платячи таку надзвичайно високу ціну, український народ зараз утверджується зараз у своєму глибинному відчутті Батьківщини.

"Наше глибинне, кодове, прадавнє відчуття Батьківщини утвердиться. З великим відсотком ймовірності ми вийдемо із тієї кривавої жертви усвідомленими патріотами своєї землі. Україні суджено показати світу, як можна обстоювати те, що нематеріальне, те що духовне", – вважає він.

Читайте також: Історик В’ятрович: Розбудова ЗСУ та культури – це оборонні вали проти агресії. Спецпроєкт "Україна: Ціна Свободи"

Фото: medvid.com.ua

Разом із тим, перемога України у великій війні, на думку, Любомира Медведя, буде важкою і зовсім невеселою, та й опісля неї на країну чекають великі випробування.

"Але наш народ має ось цей особливий ген, який сягає прадавніх глибин і який дозволив нам вистояти у нерівній боротьбі. Він не дозволить нам зламатися і у внутрішній проблематиці. Врешті ми таки вийдемо переможцями із тих катаклізмів, які діткнули нас вже у 21 столітті. Я вірю в наш народ, хоч і дуже прикро переживаю усі промахи та невдачі, всі оті наші вічні очікування страшного випадку, щоб той народ зворушився і став на свій захист. Але краще пізно ніж ніколи. Ми отримали серйозний урок. Заплативши високу ціну, ми отримали високе достоїнство", – зазначає художник.

Він також додає, що українцям доведеться чимало потрудитися всередині тієї перемоги, аби врешті утвердити своє місце у світі. Можливо, менше розважатися, але більше мислити.

"Наш народ дуже талановитий, але я не можу зрозуміти, чому він так той свій талант пригальмовує. Це важко збагнути , як можна пригальмовувати щось, що є твоєю доброчинністю, але так є. Ми дуже довго розганяємося, та коли вже рух почався, то стримати нас також неможливо. Ми прецікава нація", – констатує Любомир Медвідь.

Читайте також: Василь Шкляр: Втрати у боротьбі завжди будуть меншими за ті, які ми зазнаємо у покорі. Спецпроєкт "Україна: ціна свободи"

Митець пригадує, що особисто ніколи не належав до оптимістів, та й мав у минулому такі моменти, коли переставав вірити у поступ.

"І от якось напередодні свого арешту у 1964 році Богдан Горинь, тоді якраз вийшов альбом "Львівський музей українського мистецтва", і у тому альбомі він мені написав: "Любку, вір, а віра спасе тебе". Він спостеріг тоді у мені не те щоб нестачу віри, а забагато скепсису у моїх поглядах на розвиток нашої історії, – згадує Любомир Медвідь і підсумовує: – Тож, я не належу до ура-оптимістів, але мою сучасну віру у незламність нашого духу і незламність нашого гену укріпила ця війна. Так би мовити, вилікувала від отих сумнівів".