Львів'янка самотужки виховує сина з важкою формою ДЦП, бо рак забрав життя її чоловіка

У півроку хлопчик пробував сідати, проте було видно, наскільки важко йому це дається. Згодом почав гірше тримати голівку. У рік маленькому львів’янину поставили діагноз "ДЦП" (мати не виключає, що це – наслідок травми, яку дитина отримала під час пологів) та провели першу операцію. А п'ять років тому не стало батька Артурчика. У чоловіка діагностували цироз печінки. Рік він прожив із цим діагнозом. Цироз перейшов у рак, не залишивши батькові хворого хлопчика жодних шансів на життя. Останні дні львів’янин провів у комі…

"Хто допомагав вам у цей складний період, адже потрібно було і за хворим чоловіком доглянути, і за сином, в якого інвалідність, і за старшою донькою?" – запитую маму хворого хлопчика, Аллу Курило. 

"Свекруха і молодша сестра. Ми зі сестрою – сироти. Я з 13 років, сестра – з 8. Бог – добрий, допоміг нам, вижили. Та й зараз з голоду не вмираємо. Збираємо які-не-які гроші, лікуємо Артурчика. Інколи вдається пройти курс реабілітації у центрі "Вернигора" у Модричах. Іноді не вдається. Тоді проходимо курс у Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна – він дешевший", – розповідає пані Алла.   

Жінка не працює – весь час присвячує хворому сину. Живе на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом. Підтримує її (і морально, і матеріально) сестра. У критичних ситуаціях, коли необхідно зібрати кошти на операцію чи реабілітацію Артурчика, просить допомоги в небайдужих людей. 

"Син потребує постійної реабілітації – 3-4 курсів на рік. У квітні його прооперували – вставили імплант на правому стегні, оскільки через підвивих дитину турбував сильний біль. Тож зараз він потребує відновлення, – каже мама хлопчика. – Тіло в нього сковане і що довше зволікати з проведенням реабілітації, то більш скованим воно буде. Я ще можу хоча б його вдягти, бо бувають діти, яких і вдягнути не можна". 

"Уві сні синові стає трохи легше, але кілька разів за ніч він прокидається. Пригортаю до себе, заспокоюю, кладу йому щось під ноги, голову, руки, аби комфортніше почувався" 

Хлопчик пересувається виключно на візочку. Пані Алла каже, що їй дуже пощастило, адже мешкає сім'я на першому поверсі: "Але у громадський транспорт заїхати з візочком практично неможливо. Якщо нам потрібно кудись їхати, то сідаємо у тролейбус або чекаємо, коли приїде великий автобус, і навіть тоді доводиться когось просити, щоб допоміг підняти візочок із сином". 

А жінка страшенно не любить просити допомоги. Зізнається: щоразу мусить долати певний психологічний бар'єр, адже з дитинства звикла покладатися лише на власні сили. "Гроші на лікування Артурчика збираємо останні 3-4 роки. Мені завжди було соромно це робити. Мало в тому приємного. Картала себе, адже ми, Богу дякуючи, не вмираючі, не з раком. Боялася відібрати копійку в дітей, яким збирають на нагальні операції", – зізнається пані Алла і додає: "А люди допомагають, бо наш народ – хороший. Ще би влада була відповідальною". 

Розповідає, яке виглядає її типовий день: "Прокидаємося о 06:30. Снідаємо. Я одягаю Артурчика. О 07:30 він сідає в автобус і їде у Львівський міський реабілітаційний центр "Джерело". Я тим часом прибираю, готую їсти і біжу по справах. О 16:00 синочок повертається додому. Обідає. Він їсть тільки перетерту їжу. Купляю йому суміші для набору ваги, бо він дуже худенький – у 12 років важить 20 кілограмів, тож усі штани на ньому висять. Одна банка такої суміші коштує 390-500 гривень. Вистачає її на три дні, але, на щастя, це не основне його харчування, на відміну від СМА-дітей, які не можуть ковтати. Раз на місяць до нас приходить масажист і займається з Артурчиком. Також на це кошти йдуть – до трьох тисяч гривень за 10 масажів. Увечері ми разом зі сином малюємо або читаємо. Це улюблені його заняття".

Зараз пані Алла займається тим, що намагається отримати безоплатне взуття для дитини, гарантоване їй державою. Це справа не одного дня, а… 2-3 місяців! "Стільки довідок треба зібрати, стільки черг вистояти! Просто жах, – обурюється мама хлопчика. – Спершу треба піти в поліклініку і взяти форму №27/о "Виписку із медичної картки амбулаторного хворого". Потім взяти ще 10 довідок, зателефонувати в собез (відділ соцзахисту. – Ред.) і записатися на прийом, бо зараз карантин і прийом відбувається лише за попереднім записом. Через тиждень тільки тебе приймуть. Поки це все оформиш, поки дочекаєшся своєї черги, поки поїдеш заміряти взуття"... 

"Бувало, що влітку ми замовляли Артурчику зимові черевички. Бувало, швидше справа рухалася (якщо було фінансування), але переважно так усе відбувається".

Сім'я зібрала кошти на 10 днів реабілітації у Модричах. Але хочуть пройти повний відновлювальний курс тривалістю 21 день – тоді він дасть найкращий ефект. 

"Навіть якби ми завдяки вашій публікації зібрали 5 тисяч гривень, це вже було би щось. Це – доба нашого перебування в реабілітаційному центрі", – каже пані Алла.

Ви можете допомогти маленькому Артурчику, перерахувавши посильну допомогу за цими реквізитами:

Приватбанк 

4149 4993 4425 1085 

Курило Алла Олександрівна

Ощадбанк 

5167803204507375

Курило Алла Олександрівна

Редакція має в наявності копії виписок із медичної карти хворої дитини з Львівської обласної клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" та Центру відновного лікування "Модричі".

Усі фото надала редакції Алла Курило.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.